Ґрунтова дорога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Профільована ґрунтова дорога в Смоленській області

Ґрунтова дорога (у просторіччі ґрунтовка — автомобільна або тракторна дорога, побудована з природного ґрунту чи ґрунту з добавками інших матеріалів. Поверхні дороги надають опуклий профіль, для створення якого використовують привізний ґрунт або ґрунт, отриманий при влаштуванні водовідвідних канав.

В залежності від властивостей ґрунту дорога володіє більшою або меншою стійкістю, а отже, і проїздністю. Добре вимощена ґрунтова дорога в суху пору року забезпечує проїзд автомобілів з достатніми швидкостями. Великим недоліком ґрунтових доріг є їх пилимість. В період осіннього і весняного бездоріжжя у зв'язку з перезволоженням ґрунту і втратою несучої здатності ґрунтові дороги стають непроїздними, так як під впливом коліс автомобілів утворюються глибокі колії і вибоїни.

Для поліпшення проїзності ґрунтові дороги зміцнюють добавками. Спостереження показують, що ґрунти, які володіють грубозернистим скелетом з вмістом крупнопісчаних і гравійних частинок 45-75 % і глинистих — 6-12 %, не розмокають і не втрачають своєї несучої здатності навіть при значному зволоженні.

При інтенсивному русі поверхня дороги деформується і вимагає посилених робіт по профілізації. Рух автомобілів великої вантажопідйомності поліпшені ґрунтові дороги не витримують. Профілювання ґрунтових доріг необхідно виконувати систематично, особливо після дощів.

Класифікація[ред.ред. код]

Польова дорога в Швейцарії
Лісова дорога в Німеччині

У СРСР і Україні ґрунтові дороги прийнято класифікувати одночасно за якістю полотна і використанню[1]:

  • Поліпшені (профільовані) дороги з проїзною частиною, поліпшеної за допомогою добавок (шлаку, гравію, тощо), Так званим «нижчим типом» дорожнього одягу;
  • Путівці, що не поліпшені. Путівці існують протягом тривалого часу (десятки або сотні років) і пов'язують населені пункти між собою або з великими дорогами[2]
  • Лісові та польові дороги.

На картах[ред.ред. код]

На українських топографічних картах дороги зображуються[3]:

  • Поліпшені — двома паралельними лініями, полотно зафарбовано жовтим кольором;
  • Путівці — суцільною лінією;
  • Польові та лісові дороги — переривчастою лінією.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Михайло Йосипович Вейцман. Дорожня термінологія: довідник. «Транспорт», 1985 .З. 40.
  2. ; 7 4.5. Умовні топографічні знаки. // Кравчук Т. А. Теорія і методика спортивно-оздоровчого туризму: Навчальний посібник / Т. А. Кравчук, І. А. Зданович, В. Н. Агальцов.- Видання 2-е, перероблене і доповнене, частина II. — Омськ: СибГУФК, 2009. — 134с.
  3. А. М. Попов. Початкова військова підготовка. Вид-во ДОСААФ СРСР, 1981. С. 237

Література[ред.ред. код]

  • Ґрунтові дороги. Щебеневі і гравійні покриття. // Борис Йосипович Каменецький, Іван Гаврилович Кошкін. Автомобільні дороги. Видавництво «Транспорт», 1979.
  • Орнатський Н. В. Влаштування та утримання ґрунтових доріг. Центральне Управління шосейних і ґрунтових доріг та автомобільного транспорту. Транспечать НКПС. 1929 32 с.