Ґрунт (інженерна геологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґрунти (нім. Grund - основа) — будь-які гірські породи, ґрунти і техногенні утворення, які мають певні генетичні ознаки і розглядаються як багатокомпонентні динамічні системи, на які впливає інженерно-господарська діяльність людини[1].

Ґрунти є об’єктом самостійного наукового напряму — ґрунтознавства, який сформувався в інженерній геології[2].

Суттєва відмінність підходу до вивчення гірських порід у ґрунтознавстві від інших геологічних дисциплін полягає в тому, що тут розглядається не тільки мінеральна частина (тверда компонента), але й вода, яка міститься в породі (рідка компонента), а також повітря (газоподібна компонента).

Класифікація ґрунтів[ред.ред. код]

Класифікація ґрунтів за державним стандартом України[3] включає такі таксономічні одиниці, що виділяються за групами ознак:

  • Клас — за загальним характером структурних зв’язків (1. Природні скельні ґрунти; 2. Природні дисперсні ґрунти; 3. Природні мерзлі ґрунти; 4. Техногенні: скельні, дисперсні та мерзлі ґрунти)
  • Група — за характером структурних зв’язків (з урахуванням їх міцності);
  • Підгрупа — за походженням та умовами утворення;
  • Тип — за речовинним складом;
  • Вид — за найменуванням ґрунтів (з урахуванням розмірів часток та показників властивостей);
  • Різновиди — за кількісними показниками речовинного складу, властивостей та структури ґрунтів.

Скельні ґрунти поділяють на групи:

  • магматичні (ефузивні та інтрузивні)
  • метаморфічні
  • осадово-зцементовані та штучні.

Серед осадово-зцементованих ґрунтів виділяють підгрупу хемогенних і органогенних (кременисті, карбонатні, сульфатні і галоїдні) та підгрупу уламкових зцементованих ґрунтів (крупно-уламкові, піщані, пилуваті і глинисті).

Клас дисперсних включає осадові незцементовані і штучні ґрунти. Перші поділяють на незв'язні і зв'язні.

Штучні ґрунти класифікують за способом перетворення породи в скельний ґрунт, що визначається в основному особливостями вихідних порід. Ця група включає штучно змінені, ущільнені, культурні шари, насипні та намивні ґрунти.

Класи ґрунтів[ред.ред. код]

  • класи, що поділяються на групи, підгрупи, типи, види й різновиди.
    • Клас природних скельних ґрунтів — ґрунти з жорсткими структурними зв'язками (кристалізаційними та цементаційними).
    • Клас природних дисперсних ґрунтів — ґрунти з водноколоїдними та механічними структурними зв'язками.
    • Клас природних мерзлих ґрунтів[4] — ґрунти з кріогенними структурними зв'язками.
    • Клас техногенних (скельних, дисперсних та мерзлих) ґрунтів — ґрунти з різними структурними зв'язками, утвореними в результатi діяльності людини.
  • інші класифікації за речовинним складом, властивостями та структурою скельних, дисперсних та мерзлих ґрунтів (різновиди).

I Клас природних скельних ґрунтів[ред.ред. код]

Клас Група Підгрупа Тип Вид
Скельні (з жорсткими структурними зв'язками - кристалізаційними та цементаційними) Скельні Магматичні інтрузивні Силікатні ультраосновного складу Перидотити, дуніти, піроксеніти
основного складу Габро, норіти, анортозити, діабази, діабазові порфірити, долерити
середнього складу Діорити, сієніти, порфірити, ортоклазові порфіри
кислого складу Граніти, гранодіорити кварцові сієніти, діорити, кварцові порфіри, кварцові порфірити
ефузивні основного складу Базальти, долерити
середнього складу Андезити, вулканогенно-уламкові ґрунти[5], обсидіани, трахіти
кислого складу Ліпарити, дацити, риоліти
Метаморфічні Силікатні Гнейси, сланці, кварцити
Карбонатні Мармури, роговики, скарни
Залізисті Залізні руди
Осадові Силікатні Пісковики, конгломерати, брекчії, туфіти
Карбонатні Вапняки[5], доломіти
Напівскельні Ефузивні Силікатні Вулканогенно-уламкові ґрунти[5]
Осадові Силікатні Аргиліти, алевроліти, пісковики
Кременисті Опоки, трепели, діатоміти
Карбонатні Крейди, мергелі, вапняки[5]
Сульфатні Гіпси, ангідрити
Галоїдні Галіти, карноліт

Основні характеристики[ред.ред. код]

Серед найважливіших властивостей ґрунтів виділяють фізичні (густина, щільність, теплопровідність, електропровідність, магнітні властивості, діелектрична проникність тощо), фізико-хімічні (розчинність, адсорбційні і корозійні властивості, здатність набухати (набрякливість), клейкість, пластичність та механічні властивості (пружність, загальна деформівність, стисливість, міцність на одноосьове стиснення, на розрив, опір зсуву, реологічні властивості).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Костюченко М.М., Шабатин В.С. Гідрогеологія та інженерна геологія: Підручник. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет» 2005. — 144 с.
  2. Грунтоведение /Трофимов В.Т., Королёв В. А., Вознесенский Е. А. и др. (Под.ред. В. Т. Трофимова, 6-е изд.). — М., Изд-во МГУ, 2005. — 1024 с. (Серия: Классический университетский учебник).
  3. ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95). Ґрунти. Класифікація. (Міждержавний стандарт).
  4. Ґрунти з мінусовою температурою, що не мають кріогенних структурних зв'язків (що не містять у своєму складi льоду), відносять до класу природних дисперсних ґрунтів.
  5. а б в г Ґрунти одного виду, що відрізняються за значенням міцності на одноосьовий стиск