Ґріґор Пирлічев
| Ґріґор Пирлічев | |
|---|---|
| грец. Γκριγκόρ Παρλίτσεφ | |
| Ім'я при народженні | болг. Григор Ставрев Пърличев |
| Народився | 18 січня 1830[1][2][3] Охрид, Османська імперія |
| Помер | 25 січня 1893[1][2][3] (63 роки) Охрид, Османська імперія |
| Країна | |
| Діяльність | поет, перекладач, письменник, педагог, copyist |
| Alma mater | Афінський національний університет імені Каподистрії |
| Знання мов | болгарська і грецька |
| Magnum opus | O Armatolosd, Autobiography of Grigor Parlichevd, 1762 letod і Skenderbeg (poem)d |
| Родичі | Cyril Parlichevd, Petar Manevd і Hristo Popsimovd |
| Діти | Cyril Parlichevd |
| | |
Ґріґор Парлічев (болг. Григор Пърличев; 18 січня 1830, Охрид — 25 січня 1893, там само) — болгарський письменник, національна ідентичність якого заперечується Північною Македонією. Попри те, що перші твори написав грецькою мовою, був активістом деелінізації освіти в Македонії. Автор першої літературної автобіографії в модерній історії Болгарії та Македонії, а також першої спроби перекладу болгарською мовою «Іліади» Гомера.
Ґріґор Парлічев здобув освіту в грецькій школі, які були єдиними для християн у Македонії в часи Османської імперії. У 1850-их він працював викладачем грецької мови у школах Прілепа, Тирани та Охрида.
1858 Парлічев почав навчання на факультеті медицини Афінського університету, але перевівся на факультет лінгвістики наступного року. Цього ж року Парлічев узяв участь у щорічному поетичному конкурсі в Афінах і здобув перший приз за поему Ο Αρματωλός. Грецька інтелігенція покладала на нього величезні надії, відправивши його до Берлінського університету в Німеччині.
Але вже 1862 Парлічев різко змінює свій культурний та національний вибір, ставши запеклим активістом руху за незалежність Болгарської Православної Церкви та створення мережі болгаромовних шкіл. У цей же час Пирлічев визначається як болгаро-македонський письменник, доклавши багато зусиль для національного відродження краю.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118951998 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- "Жалостна песна за Блъгарски народ в Охрит и Струга и за секои блъгарин" [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
- Автобиография [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]