Ґудзик Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Ґудзик
УПА погон 07 - Хорунжий.svg Хорунжий
Gudzyk Vasyl.jpg
UPA functional insignia 04-Sotennyi.svg Сотенний
Загальна інформація
Народження 5 березня 1927(1927-03-05)
с. Бертники, Монастириський район, Тернопільська область
Смерть 15 серпня 2007(2007-08-15) (80 років)
м. Філадельфія, США США
Псевдо «Оріх»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
OUN-B-01.svg ОУНР
Війни / битви Друга Світова війна
Українські визвольні змагання (1938—1950)
Командування
травень 1949 — 1 листопада 1949 Сотенний Відділу 91 «Басейн» ТВ-24 «Маківка»
1945 — 1947 Чотовий підвідділу 514 Відділу 95а «Ударники-5» куреня «Лемківський» ТВ-26 «Лемко»
Нагороди та відзнаки

Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 28.07.1950

Василь Ґудзик (псевдо.: «Оріх» 5 березня 1927 с. Бертники, Монастириський район, Тернопільська область — 15 серпня 2007, м. Філадельфія, США) — український військовик, хорунжий УПА, сотенний Відділу 91 «Басейн» ТВ-24 «Маківка».

Життєпис[ред. | ред. код]

В УПА з 1944 року. Ройовий, а згодом чотовий підвідділу 514 Відділу 95а «Ударники-5» куреня «Лемківський» ТВ-26 «Лемко» ВО-6 «Сян» (1945—1947). Учасник ліквідації заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського.

Перейшов на терен УРСР. Сотенний Відділу 91 «Басейн» ТВ-24 «Маківка» ВО-4 «Говерля» (05.-09.1949). Сотня була розформована в Карпатах[1].

У складі кур'єрської групи перейшов до Західної Німеччини (09.-11.1949). У 1950 році еміґрував до США. Член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, голова станиці ОКВ у м. Філадельфія, голова контрольної комісії ГУ ОКВ.

Нагороди[ред. | ред. код]

Лицар Срібного хреста бойової заслуги 1-го класу (28.07.1950).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / Володимир В'ятрович (відповід. ред.), Ігор Дерев'яний, Руслан Забілий, Петро Содоль. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2007. - 352 с., іл.

Джерела[ред. | ред. код]