Ґунтіс Улманіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґунтіс Улманіс
латис. Guntis Ulmanis
Flickr - Saeima - 10.Saeimas deputāts Guntis Ulmanis.jpg
Flag of the President of Latvia.svg 5-й Президент Латвії
7 липня 1993 — 14 червня 1999
Попередник Карліс Улманіс
Наступник Вайра Віке-Фрейберга
Народився 13 вересня 1939(1939-09-13)[1] (81 рік)
Рига, Латвія
Відомий як політик, викладач університету, економіст
Місце роботи Латвійський університет і Ризький технічний університет
Країна Латвія і СРСР
Освіта Латвійський університет
Політична партія КПРС, Селянський союз Латвії і За кращу Латвію
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону лицар Великого Хреста ордена Святого Михайла і Святого Георгія кавалер ордена Трьох зірок 1-го ступеня Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Grand Cross Special Class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» орден Слона Knight Grand Cross of the Order of the Falcon кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Великий хрест ордена Вітовта Великого орден Серафимів кавалер ордена Хреста землі Марії з ланцюгом Knight of the Order of the White Eagle
Підпис Signature of Guntis Ulmanis.png

Ґунтіс Улманіс (латис. Guntis Ulmaniss; * 13 вересня 1939, Рига, Латвія) — латвійський державний діяч, п'ятий президент Латвії (1993-1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1939 року в Ризі. Внучатий племінник Карліса Улманіса, до 1955 року носив прізвище прийомного батька Румпітіс. Дитинство провів у сибірському засланні (висланий 1941). Повернувся до Риги 1948 року.

1966 року закінчив Латвійський університет, служив у радянській армії (19631965), працював у ризькому виконкомі, вступив до лав КПРС у 1966, був директором комбінату побутових послуг Ризького району.

1989 року залишив КПРС, а 1993 був обраний депутатом Сейму від Селянської спілки Латвії. 7 липня того ж року Сейм обрав його на посаду президента Латвії, таким чином Улманіс став першим головою держави після відновлення незалежності Латвії.

Повторно був обраний президентом 19 червня 1996 року. Запровадив мораторій на смертну кару, ініціював 12 законів, 18 відправив на повторний розгляд до Сейму. За його президентства вивели російські війська та підірвали Скрундський локатор (4 травня 1995). 1995 року відмовився від підвищення зарплати.

14 червня 1999 року Гунтіс Улманіс, йдучи у відставку, залишив у Ризькому замку практично всю колекцію подарунків, в тому числі узбецький килим з його портретом, тарілку із зображенням його дружини, картину Шишкіна, подаровану російським послом, і багато іншого.

У жовтні 2002 року став головою виконавчого комітету з проведення в Ризі Чемпіонату світу з хокею 2006 року.

2010 року обраний депутатом 10-го Сейму Латвії від блоку «За кращу Латвію»[2].

Автор книг[ред. | ред. код]

  • «Шлях президента».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]