Ґіліян Флінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґіліян Флінн
англ. Gillian Flynn
Народилася 24 лютого 1971(1971-02-24)[1][2][3] (53 роки)
Канзас-Сіті, Міссурі, США
Країна  США
Діяльність журналістка, телевізійний критик, письменниця-романістка, письменниця, сценаристка, кінокритик, кіносценаристка
Сфера роботи літературна діяльністьd[4], трилер[4], кіносценаристикаd[4], кінокритика[4] і thriller[d][4]
Alma mater Університет Канзасу, Медільська школа журналістикиd, Північно-Західний університет і Bishop Miege High Schoold
Мова творів англійська
Роки активності 2006 — тепер. час
Напрямок детектив, фантастика
Жанр трилер
Magnum opus Темні куткиd і Загубленаd
Нагороди
Сайт: gillian-flynn.com
CMNS: Ґіліян Флінн у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ґіліян Флінн (англ. Gillian Flynn, нар. 24 лютого 1971, Канзас-Сіті, Міссурі, США) — американська письменниця, сценаристка, авторка коміксів і колишня телевізійний критик журналу «Entertainment Weekly»[7]. Загалом опублікувала три романи-трилери: «Гострі предмети», «Темні кутки» та «Загублена» (2014 року світ побачила однойменна екранізація Девіда Фінчера).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 24 лютого 1971 року в Канзас-Сіті, Міссурі, США. Своє дитинство провела у районі Колеман Гайленс (англ. Coleman Highlands), що в центральній частині міста[8][9]. Дочка Джудітт Енн (Шибер) та Едвіна Мет'ю Фліннів, які працювали викладачами (з літератури та кіномистецтва відповідно) в Громадському коледжі Метрополітан у Пен Воллі (англ. Metropolitan Community College–Penn Valley)[9][10][11][12]. Старший брат письменниці — Тревіс — працює машиністом на залізниці, а її дядько — Роберт Шибер — займає посаду судді в Окружному суді округу Джексон (англ. Jackson County Circuit Court)[9]. Будучи «до болі сором'язливою», знаходила порятунок у читанні та письмі. Ба більше, разом із батьком ходила в кіно на фільми жахів[9][10].

Навчалася у Середній школі Єпископа Міджа (англ. Bishop Miege High School), яку закінчила 1989 року[9][13]. Підлітком працювала на досить-таки дивній роботі, де їй доводилося перевдягатись у величезне «морозиво в ріжку, яке носить смокінг»[13][14]. Закінчила Канзаський університет, де отримала ступінь бакалавра з англійської мови та журналістики[14]. Протягом двох років жила в Каліфорнії та працювала в галузевому журналі для спеціалістів по людським ресурсам[13]. Згодом переїхала до Чикаго, де 1997 року здобула ступінь магістра у Медільській школі журналістики (англ. Medill School of Journalism) від Північно-Західного університету[15]. Спочатку Флінн хотіла стати на стежку поліцейської репортерки, але усвідомивши, що вона не має «схильності» до такого роду діяльності, вирішила сконцентрувати свою увагу на письменництві[16][17].

2007 року вийшла заміж за юриста Бретта Нолана[18]. 2010 року у них народився син Флінн, а 6 серпня 2014 року прийшла у світ дочка Вероніка[19]. Живе в Чикаго.

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчивши Північно-Західний університет, Флінн протягом деякого часу працювала позаштатною журналісткою у журналі « U.S. News & World Report», а 1998 року стала журналісткою журналу « Entertainment Weekly»[9] Згодом Ґіліян підвищили до посади телевізійного критика і вона писала про кіно аж до свого звільнення у грудні 2008 року[9][17][20][21].

Своїм становленням як письменниці завдячує п'ятнадцятирічній журналістській діяльності. Флінн, зокрема, казала таке:

Я б ніколи не написала роман, якби перед тим не займалася журналістикою, яка допомогла мені зрозуміти, що нема ніякою музи, яка б прийшла та направила мене на путь письменництва. Просто слід почати діяти самому. Я далеко не досконала[22].
Оригінальний текст (англ.)
I could not have written a novel if I hadn't been a journalist first, because it taught me that there's no muse that's going to come down and bestow upon you the mood to write. You just have to do it. I'm definitely not precious.

.

Через відверте зображення жіночих персонажів, деякі критики звинувачують Флінн у жінконенависництві[23]. Однак, сама ж письменниця вважає себе феміністкою. На її думку, фемінізм уможливлює жінкам появу в літературі у ролі персонажів-лиходіїв. Також вона стверджує:

Мене по-справжньому дратує думка, що жінкам притаманна лише доброта та вихованість
Оригінальний текст (англ.)
The one thing that really frustrates me is this idea that women are innately good, innately nurturing.

Флінн вважає, що:

[Люди просто відкидають] тупотливий, звабливий та стервозний тип жінок — досі існує величезний спротив думці, що жінки можуть бути злими, поганими та егоїстичними[23].
Оригінальний текст (англ.)
trampy, vampy, bitchy types – but there's still a big pushback against the idea that women can be just pragmatically evil, bad, and selfish

2015 року Флінн пояснила, чому зображує багато жорстоких жіночих персонажів:

Мені вже трішки набридлі сміливі героїні, хоробрі жертви ґвалтувань та модниці у духовних пошуках, які заполонили безліч книжок. Надзвичайно сумно, що бракує жінок-лиходійок — справжніх дієвих негідниць[24].
Оригінальний текст (англ.)
I've grown quite weary of the spunky heroines, brave rape victims, soul-searching fashionistas that stock so many books. I particularly mourn the lack of female villains – good, potent female villains.

Книги[ред. | ред. код]

  • «Гострі предмети» (англ. Sharp Objects, 2006) — події роману обертаються навколо серійного вбивці в Міссурі та репортерки, яка повертається у своє рідне місто з Чикаго, щоб провести розслідування злочину. У творі досліджуються такі теми: неблагополучна сім'я, насильство та самоушкодження. Книга написана під впливом роману «Містична річка» Денніса Ліхейна[25]. 2007 року роман ввійшов до короткого списку премій «Едгар», «Золотий кинджал», «Новий закривавлений кинджал» та «Сталевий кинджал Яна Флемінга», здобувши перемогу у двох останніх[26].
    • Переклад українською: Ґіліян Флінн. Гострі предмети. — КМ-Букс, 2016. — 288 с. — ISBN 978-617-7409-80-8.
  • «Темні кутки» (англ. Dark Places, 2009) — роман розповідає про дівчину, яка розслідує вбивство своєї сім'ї у 1980-х, яке начебто вчинив її брат під час Сатанинської паніки у США. 2015 року світ побачила однойменна екранізація, де сама ж письменниця зіграла епізодичну роль[27].
    • Переклад українською: Ґіліян Флінн. Темні кутки. — КМ-Букс, 2017. — 384 с. — ISBN 978-617-7489-32-9.
  • «Загублена» (англ. Gone Girl, 2012) — у центрі сюжету чоловік, який шукає свою дружину, яка зникла на п'яту річницю їхнього весілля. Поліція, однак, вважає його головним підозрюваним. Права на екранізацію книги викупила кінокомпанія «Двадцяте Століття Фокс» за 1.2 млн доларів, а сценарій написала сама ж письменниця[28]. Режисером фільму став Девід Фінчер;[29] прем'єра відбулась у жовтні 2014 року. Протягом восьми тижнів книга займала першу позицію у списку бестселерів від «Нью-Йорк таймс»[30].
    • Переклад українською: Ґіліян Флінн. Загублена. — КМ-Букс, 2017. — 480 с. — ISBN 978-617-7489-31-2.
  • «Дорослі» (англ. The Grownup, 2015) — оповідання про повію, яка стала екстрасенсом та допомагає очистити вікторіанський будинок жінки з невдалим шлюбом та тривожним пасинком. Вперше опубліковане 2014 року під назвою «Чим ти займаєшся?» на сторінках збірки «Негідники» за редакцією Джорджа Мартіна та Гарднера Дозуа. 2015 року розповідь здобула премію Едгара Алана По у категорії «Найкраще оповідання».

Комікси[ред. | ред. код]

Дитиною Флінн читала багато коміксів та графічних романів[31]. У співпраці з ілюстратором Дейвом Гіббонсом створила комікс під назвою «Маски» (англ. Masks), який увійшов до складу 200-ї збірки «Dark Horse Presents» у лютому 2015 року[32].

Кіно та телебачення[ред. | ред. код]

У лютому 2014 року Флінн написала сценарій для телесеріалу «Утопія» від НВО, який мав би стати переробкою відомого однойменного британського серіалу, але 2015 року телеканал скасував проект через суперечку режисера Фінчера щодо бюджету телепрограми[33][34].

Флінн стала виконавчою продюсеркою та співсценаристкою майбутнього телесеріалу «Гострі предмети» (у головній ролі — Емі Адамс), що є адаптацією однойменного роману письменниці[35].

За сценарій для фільму «Загублена» Флінн номінували на премію «Золотий глобус», премію Гільдії сценаристів США та премію БАФТА. Разом із кіновиробником Стівом МакКвіном Флінн стала співавторкою рімейку серіалу «Вдови» у форматі фільму з Віолою Девіс у головній ролі. Прем'єра стрічки відбулась у 2018 році[36].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?144771
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  7. ↑ Author Gillian Flynn finds 'Dark Places' in KC. Процитовано 1 червня 2009.[недоступне посилання з 01.10.2010]
  8. ↑ McClurg, Jocelyn (27 вересня 2006). New voices: Gillian Flynn makes thriller debut. USA Today. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 5 серпня 2017.
  9. ↑ а б в г д е ж Paul, Steve (11 листопада 2012). Kansas City native Gillian Flynn emerges as a literary force with her twisted mystery 'Gone Girl'. The Kansas City Star. Архів оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  10. ↑ а б Parsi, Novid (7 лютого 2013). Gillian Flynn on Gone Girl - Interview. Time Out. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2014.
  11. ↑ Anolik, Lili (10 жовтня 2014). Inside the Dangerous Mind of Gone Girl's Gillian Flynn I. Elle. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 11 жовтня 2014.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 5 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ а б в Lewis, Keith (20 жовтня 2013). 'Gone Girl' author talks about her Missouri roots. Southeast Missourian. Архів оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  14. ↑ а б LowFatDesigns.com, Low Fat Designs — Healthy Website for Growing Businesses -. About Gillian | Gillian Flynn. gillian-flynn.com. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 5 серпня 2017.
  15. ↑ Zakrzewski, Cat (1 жовтня 2012). Medill alumna sells screen rights to best-selling novel. The Daily Northwestern. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  16. ↑ Thigpen, David E. (29 жовтня 2006). Police beat's loss is book readers' gain. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 5 серпня 2017.
  17. ↑ а б Butta, Philup (25 січня 2011). How a Medillian ended up writing about "Satanic Sacrifice". North by Northwestern. Архів оригіналу за січень 21, 2016. Процитовано 11 жовтня 2014.
  18. ↑ Sunday Morning: Gillian Flynn Female Characters & Gone Girl Movie. ReCapo.com. Архів оригіналу за жовтня 22, 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
  19. ↑ Tauber, Michelle (3 жовтня 2014). 5 Things to Know About Gone Girl Author Gillian Flynn. People. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  20. ↑ Thomas, Mike (16 липня 2012). ‘Gone Girl’ puts Chicago author Gillian Flynn in the thriller elite. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  21. ↑ Nance, Kevin (28 липня 2012). Peeking in Gillian Flynn's vault of horror. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
  22. ↑ Brockes, Emma (3 жовтня 2014). The Gone Girl phenomenon: Gillian Flynn speaks out. Архів оригіналу за 15 листопада 2014. Процитовано 11 листопада 2014.
  23. ↑ а б Burkeman, Oliver (1 травня 2013). Gillian Flynn on her bestseller Gone Girl and accusations of misogyny. The Guardian. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2017.
  24. ↑ Flynn, Gillians (17 липня 2015). I Was Not a Nice Little Girl…. Medium.com. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2016.
  25. ↑ Charney, Noah (21 листопада 2012). Gillian Flynn: How I Write. The Daily Beast. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
  26. ↑ Gillian Flynn wins with Sharp Objects. Crime Writers' Association. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 23 січня 2008.
  27. ↑ Lee, Stephan (10 січня 2014). 'Dark Places' preview: Charlize Theron on playing the 'complicated' Libby Day. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 6 серпня 2017.
  28. ↑ Butler, Robert W. (27 вересня 2014). Author Gillian Flynn says filming ‘Gone Girl’ went much better than expected. The Kansas City Star. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 12 жовтня 2014.
  29. ↑ Nordyke, Kimberly (30 листопада 2012). Hollywood's Most Powerful Authors: Gillian Flynn on Adapting 'Gone Girl,' Being Too 'Wimpy' for Crime Reporting and Her Best Advice to Writers (Q&A). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 4 лютого 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
  30. ↑ Itzkoff, Dave (15 листопада 2012). New Two-Book Deal for ‘Gone Girl’ Author Gillian Flynn. NewYorkTimes.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 24 грудня 2012.
  31. ↑ Flynn, Gillian; Gibbons, Dave (25 квітня 2014). Weekend comics special: Gillian Flynn and Dave Gibbons. UK: The Guardian. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  32. ↑ DARK HORSE PRESENTS CELEBRATES 200TH ISSUE!. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 6 серпня 2017.
  33. ↑ Goldberg, Lesley (12 лютого 2014). 'Utopia' Remake From 'Gone Girl's' David Fincher, Gillian Flynn Gets HBO Series Order. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 12 жовтня 2014.
  34. ↑ Zemler, Emily (17 листопада 2014). Did Gillian Flynn Have 'Full Frontal Ben' Written Into Her 'Gone Girl' Contract?. Elle. Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  35. ↑ Daniel Holloway (1 квітня 2016). HBO Orders ‘Sharp Objects’ Series Starring Amy Adams. Variety. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 16 травня 2017.
  36. ↑ Dave McNary (27 березня 2015). Gillian Flynn, Steve McQueen Partner on Heist Thriller. Variety. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 16 травня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Instagram · Facebook (англ.) · Twitter (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1380299 · BIBSYS: 11051726 · BLBNB: 000451629 · BNC: a10473518 · BNCHL: 000283641 · BNE: XX4666596 · BNF: 155343186 · CANTIC: 981058521674306706 · CiNii: DA18543709 · CONOR.SI: 129651555 · DBC: 87097968312477 · FAST: 1948497 · Freebase: /m/02w9v48 · GND: 132678802 · ICCU: RAVV545007 · ISNI: 0000000114791438 · J9U: 987007297930905171 · KRNLK: KAC200903036 · LCCN: n2005086885 · LIH: LNB:CTVu;=B4 · LNB: 000205593 · MAK: 9810669877905606 · NCF: ncf12143299 · NDL: 01107489 · NKC: xx0168773 · NLA: 1534611 · NLG: 273347 · NLP: a0000002020749 · NSK: 000552515 · NTA: 296682292 · NUKAT: n2007115925 · PTBNP: 1388972 · RERO: 02-A013263218 · SHARE: 619246 · SUDOC: 143875485 · UIY: 000057439 · VIAF: 103168327 · WorldCat: lccn-n2005086885
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґіліян_Флінн&oldid=40864144