Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хіраґана
Походження
JIS X 0213 1-4-33
Unicode 3061
Катакана
Походження
JIS X 0213 1-5-33
Unicode U+30C1
ВимоваМовиКлас
МФА t͡ɕi
Мови ja, ain
Звук чистий
Транслітерація
Кирилиця ТІ
Латинка CHI, TI
Хіраґана
Походження
JIS X 0213 1-4-34
Unicode 3062
Катакана
Походження
JIS X 0213 1-5-34
Unicode U+30C2
ВимоваМовиКлас
МФА d͡ʑi
Мови ja
Звук дзвінкий
Транслітерація
Кирилиця ДЗІ
Латинка JI, ZI

або (/ti/; МФА: [ʨi]; укр. ті) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 2-го рядка 4-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Має похідні дзвінкі звуки — або (/di/; МФА: [ʥi]; укр. дзі).

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного ясенного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високого піднесення /і/ (). Приголосні бувають різними залежно від типу.

Глухий ясенно-піднебінний африкат:    /t/ → [t͡ɕi] (основний звук)
Дзвінкий ясенно-піднебінний щілинний    /d/ → [ʑi] (похідний звук; в середині слова)
Дзвінкий ясенно-піднебінний африкат:    /d/ → [d͡ʑi] (похідний звук; на початку слова і перед /N/)

При додаванні голосного [і] до знаків кани рядка い, зазвичай, відбувається явище палаталізації. Проте у випадку додавання [і] до [t] та [d], замість палаталізації відбувається перетворення їх у нові звуки — [t͡ɕ] та [ʑ] • [d͡ʑ]. Відповідно, ち записується в транскрипції МФА як [t͡ɕi], а не палаталізований [tʲ]; в свою чергу ぢ передається як [ʑi] • [d͡ʑi], а не палаталізований [dʲ].

До XII століття ち і ぢ вимовлялися як [ti] та [di]. У середньовіччі ці звуки поступово еволюціонували в [t͡ɕi] та [ʑi] • [d͡ʑi].

У сучасній японській мові використання ぢ обмежене. Замість нього на письмі, переважно, вживається .

[ʨi][ред. | ред. код]

Порядок[ред. | ред. код]

Місце у системах порядку запису кани:

Абетки[ред. | ред. код]

Походить від скорописного написання ієрогліфа 知 (ті, знання).
Походить від скорописного написання ієрогліфа 千 (ті, тисяча).

Транслітерації[ред. | ред. код]

[ред. | ред. код]

[ред. | ред. код]

Інші системи передачі[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)
Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.
  • 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)
Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.
  • 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. (яп.)
Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

Посилання[ред. | ред. код]


Ґодзюон
 н  ва  ра  я  ма  ха  на  та  са  ка  а
 і  рі  мі  хі  ні  ті  сі  кі  і
 в  ру  ю  му  фу  ну  цу  су  ку  у
 е  ре  ме  хе  не  те  се  ке  е
 о  ро  йо  мо  хо  но  то  со  ко  о
Іроха
 і  ро  ха  ні  хо  хе  то  ті  рі  ну  ру  о
 ва  ка  йо  та  ре  со  цу  не  на  ра  му
 у  і  но  о  ку  я  ма  ке  фу  ко  е  те
 а  са  кі  ю  ме  мі  сі  е  хі  мо  се  су
ШаблонОбговоренняПроєкт