Ꙥ
| Ꙥ ꙥ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
| Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
| Ӕ | В̌ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ |
| Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ |
| Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ |
| Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ |
| Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ |
| Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ |
| Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ |
| Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ |
| О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ |
| Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ |
| Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ |
| Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ |
| Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ |
| Ꚕ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ |
| Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ |
| Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ |
| Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ |
| Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |||
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
| Ѿ | Ѣ | Ꙑ | Ꙗ | Ѥ | Юси | Ѧ |
| Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
| Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
| Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
| Ꙉ | ||||||
| Літери кирилиці | ||||||
Ꙥ ꙥ (М'який Л) — кирилична літера, яка використовується в старослов'янській мові для позначення м'якого звука Л в деяких слов'янських мовах, а також використовується в кирилізації арабської мови.
М'який Л є варіантом кириличної літери Л і використовувався для позначення палаталізованого (м'якого) звука [lʲ]. Графічно літера являє собою комбінацію звичайної літери Л з додатковими елементами, що вказують на м'якість вимови.
Форма знака виникла в контексті розвитку старослов'янської писемності, коли виникла потреба розрізняти м'які та тверді приголосні звуки. Генеза знака пов'язана з розвитком церковнослов'янської традиції письма та необхідністю точнішої передачі фонетичних особливостей слов'янських мов.
Літера Ꙥ використовувалася для позначення м'якого латерального приголосного [lʲ] — звука, що виникає при палаталізації звичайного [l]. У церковнослов'янських текстах літера відігравала важливу роль для точної передачі вимови священних текстів.
Історично потреба в розрізненні м'яких і твердих приголосних була критично важливою для слов'янських мов, оскільки такі розбіжності могли змінювати значення слів. Окрім старослов'янської мови, знак міг використовуватися в інших слов'янських мовах та їхніх діалектах, а також при кирилізації неслов'янських мов.
Літера Ꙥ зустрічається в давніх рукописах церковнослов'янською мовою, особливо у текстах, що вимагали точної фонетичної передачі. З часом використання цієї літери зменшувалося, і в сучасних кириличних алфавітах вона не використовується в повсякденному письмі.
Проте літера зберігає своє значення в лексикографії та палеографії, де її використовують для дослідження та опису старих текстів. Фахівці зі славістики продовжують вивчати цю літеру в контексті історичного розвитку кириличної писемності.
У стандарті Unicode літера Ꙥ має наступні коди:
- Велика літера: U+A664 (Ꙥ)
- Мала літера: U+A665 (ꙥ)
Літера була додана до Unicode у версії 5.1, що дозволило включити її до цифрових текстів та забезпечити збереження історичних документів у електронному форматі.
М'який Л має певну схожість з іншими літерами:
- Л та л — звичайні кириличні літери для позначення твердого [l]
- Љ (ль) — літера сербської кирилиці
- Різні диграфи для позначення м'яких звуків у слов'янських мовах
- (англ.) Unicode Standard 5.1
- (англ.) Wikipedia: Soft El
- Вікіпедія:Кирилиця
- Праці зі славістики та палеографії