Ꙥ
| Ꙥ ꙥ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
| Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
| Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
| Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
| Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
| Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
| Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
| Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
| Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
| Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
| О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
| Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
| Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
| Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
| Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
| Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
| Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
| Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
| Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
| Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
| Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
| Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
| Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
| Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
| Літери кирилиці | ||||||
Ꙥ ꙥ (М'який Л) — кирилична літера, яка використовується в старослов'янській мові для позначення м'якого звука Л в деяких слов'янських мовах, а також використовується в кирилізації арабської мови.
М'який Л є варіантом кириличної літери Л і використовувався для позначення палаталізованого (м'якого) звука [lʲ]. Графічно літера являє собою комбінацію звичайної літери Л з додатковими елементами, що вказують на м'якість вимови.
Форма знака виникла в контексті розвитку старослов'янської писемності, коли виникла потреба розрізняти м'які та тверді приголосні звуки. Генеза знака пов'язана з розвитком церковнослов'янської традиції письма та необхідністю точнішої передачі фонетичних особливостей слов'янських мов.
Літера Ꙥ використовувалася для позначення м'якого латерального приголосного [lʲ] — звука, що виникає при палаталізації звичайного [l]. У церковнослов'янських текстах літера відігравала важливу роль для точної передачі вимови священних текстів.
Історично потреба в розрізненні м'яких і твердих приголосних була критично важливою для слов'янських мов, оскільки такі розбіжності могли змінювати значення слів. Окрім старослов'янської мови, знак міг використовуватися в інших слов'янських мовах та їхніх діалектах, а також при кирилізації неслов'янських мов.
Літера Ꙥ зустрічається в давніх рукописах церковнослов'янською мовою, особливо у текстах, що вимагали точної фонетичної передачі. З часом використання цієї літери зменшувалося, і в сучасних кириличних алфавітах вона не використовується в повсякденному письмі.
Проте літера зберігає своє значення в лексикографії та палеографії, де її використовують для дослідження та опису старих текстів. Фахівці зі славістики продовжують вивчати цю літеру в контексті історичного розвитку кириличної писемності.
У стандарті Unicode літера Ꙥ має наступні коди:
- Велика літера: U+A664 (Ꙥ)
- Мала літера: U+A665 (ꙥ)
Літера була додана до Unicode у версії 5.1, що дозволило включити її до цифрових текстів та забезпечити збереження історичних документів у електронному форматі.
М'який Л має певну схожість з іншими літерами:
- Л та л — звичайні кириличні літери для позначення твердого [l]
- Љ (ль) — літера сербської кирилиці
- Різні диграфи для позначення м'яких звуків у слов'янських мовах
- (англ.) Unicode Standard 5.1
- (англ.) Wikipedia: Soft El
- Вікіпедія:Кирилиця
- Праці зі славістики та палеографії