Ісаак I Комнін
| Ісаак I Комнін | |
|---|---|
| грец. Ἰσαάκιος Α' Κομνηνός | |
 Гістаменон Ісаака I Комніна | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 5/8 червня 1057 |
| Кінець правління: | 22.11.1059 |
|
| |
| Попередник: | Михайло VI |
| Наступник: | Костянтин X Дука |
|
| |
| Дата народження: | 1005 |
| Місце народження: | Візантійська імперія |
| Країна: | Візантійської імперії |
| Дата смерті: | 1061 |
| Місце смерті: | Студійський монастир |
| Поховання | Церква Дванадцяти апостолів |
Ісаак I Комнін (грец. Ἰσαάκιος Α' Κομνηνός, 1005 — 1061) — імператор Візантії з 1057 по 1059 рік.
Ісаак був сином офіцера війська Василія II на ймення Мануїл Комнін. Він належав до досить багатого і впливового роду Комнінів. Комніни вперше виходять на історичну арену під час правління Василя Болгаробійці.
У результаті шлюбу з Катериною, дочкою останнього болгарського царя Івана Владислава (1018), Ісаак отримав величезні багатства. Підозріла імператриця Феодора відняла у нього управління Азією, але після її смерті землевласницька аристократія виставила його своїм імператором під час повстання проти наступника Феодори, Михайла VI Стратіотіка.
Проголошений у 1057 році імператором, Ісаак після перемоги при Нікеї змусив Михайла VI відректися від престолу. Він енергійно взявся за внутрішні справи імперії, призначаючи на пости держави своїх союзників і проводячи фінансову реформу.
У 1059 році він відбив напади печенігів та угорців на північні кордони. Після вдалого походу в 1059 році серйозно захворів і призначив собі спадкоємцем Костянтина Дуку, оскільки його єдиний син Мануїл (від Катерини Болгарської) на той час помер.
Хоча скоро одужав, як йому здавалося раніше, від смертельної хвороби, залишився у монастирі. Через два роки помер ченцем, залишивши декілька літературних творів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Біографія Ісаака I Комніна у церковному лексиконі(нім.)
| ||||||||||||||||||||
|
