Ніжинський Вацлав Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніжинський Вацлав Хомич
пол. Wacław Niżyński
Nijinsky (1890-1950) photographed at Krasnoe Selo, summer 1907.jpg
Вацлав Ніжинський, 1907
Народився 12 березня 1889(1889-03-12)
Київ, Російська імперія
Помер 11 квітня 1950(1950-04-11) (61 рік)
Лондон, Велика Британія
·ниркова недостатність
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність артист балету, балетмейстер
Галузь балет
Alma mater Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Знання мов російська[1]
Роки активності з 1908
Брати, сестри Ніжинська Броніслава Хомівна
У шлюбі з Romola de Pulszkyd
Діти Kyra Nijinskyd
Нагороди
Орден Академічних пальм
IMDb ID 1166661

Ва́цлав Ніжи́нський (пол. Wacław Niżyński, 12 березня 1889, Київ — 11 квітня 1950, Лондон, Велика Британія) — український артист балету польського походження, видатний танцівник і хореограф зірковоі трупи Сергія Дягілєва.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фігури Вацлава та Броніслави Ніжинських, скульптор Г. Єршов встановлено у Великому театрі у Варшаві
Вацлав Ніжинський у ролі Ваю в балеті «Талісман» Рікардо Дриго (хореографія Маріуса Петіпа, Санкт-Петербург, 1909)

Народився в родині мандрівних танцівників. Батьки — Томаш (Хома, пол. Tomasz Niżyński) та Елеонора Ніжинські — були випускниками Варшавської балетної школи й у молодості виступали у Варшавській опері. Балетмейстер Хома Ніжинський був одним з найкращих виконавців і постановників українських танців, разом з Марком Кропивницьким в опері «Катерина» блискуче поставив танець «Козак», який органічно вплітався в дію спектаклю завдяки аранжувальній обробці народної основи.[2]

Навчався у Петербурзькому театральному училищі. 1908 року закінчив його з відзнакою, а вже через кілька місяців танцював з провідними балеринами на сцені Імператорського Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. На початку 1911 року Ніжинського звільнили з Маріїнського театру на вимогу імператорської сім'ї, тому що він танцював з Тамарою Карсавіною в балеті «Жизель» у костюмі, який визнали непристойним.

З 1913 жив у Західній Європі: провідний танцюрист і балетмейстер «Російських сезонів» у Парижі й Лондоні, балетної трупи Сергія Дягілєва, власної трупи в Лондоні.

Критики називали його «восьмим дивом світу», найвище оцінюючи його талант танцівника.

Його партнершами були Матильда Кшесінська, Тамара Карсавіна й Анна Павлова.

«Він спростував всі закони рівноваги й перевернув їх з ніг на голову, він нагадує намальовану на стелі людську постать, він легко почуває себе в повітряному просторі…» — писав про Ніжинського французький сюрреаліст Жан Кокто.

Найвидатніші балети з участю Вацлава Ніжинського: «Весна священна» та «Полудень одного фавна».

Молодшою сестрою Вацлава була Броніслава Ніжинська — теж танцівниця та хореограф, що брала участь в Російських сезонах Дягілева.[3]. У 1919 році вона відкрила в Києві власну балетну студію, що отримала назву «Школа руху». Її філософія навчання була зосереджена на підготовці танцюристів для роботи з такими хореографами, як її брат. Серед учнів Броніслави Ніжинської був видатний український балетний танцівник та хореограф Сергій Лифар.

У 1913 році Вацлав Ніжинський одружився з угорською танцівницею Ромолою де Пульскі (20 лютого 1891 — 8 червня 1978). Її мати була відомою актрисою, а батько був засновником і першим директором Угорської національної галереї. У шлюбі з Ромолою у танцюриста народилися дочки Кіра і Тамара.

Старша дочка Ніжинського Кіра (19 червня 1913 — 1 вересня 1998) була артисткою балету, вийшла заміж за українського диригента Ігоря Маркевича, брата віолончеліста Дмитра Маркевича і праправнука українського історика Миколи Маркевича. В 1936 році у них народився син на ім'я Вацлав, та шлюб закінчився розлученням. Пізніше Кіра емігрувала до США, оселившись в Сан-Франциско.

Його друга дочка, Тамара Ніжинська, була актрисою театру ляльок в Угорщині. Після подій 1956-го року з дочкою Кінгою поїхала в Монреаль і заснувала там ляльковий театр. Потім переїхала в Фінікс (США), де працювала бібліотекарем. Пішовши на пенсію, заснувала Фонд Вацлава і Ромоли Ніжинських, присвятивши себе поширенню творчої спадщини батька. Внучка Ніжинського, Кінга, була вчителькою музики, керувала хором і протягом 40 років була органістом при церкві. Виступає на сцені з моноспектаклем «Мадам Ніжинські: одружена з богом» — про свою бабусю Ромолу. Написала книгу про гастрольний тур Вацлава Ніжинського 1916—1917 років.

Вацлаву та Броніславі Ніжинським — видатним танцюристам ХХ століття присвячена скульптурна композиція, створена Геннадієм Єршовим у 2011 році, в 100 річницю заснування Російського балету Сергія Дягілєва. Бронзові постаті в ролі фавна та німфи встановлено у Великому Театрі у Варшаві.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]