(307261) 2002 MS4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(307261) 2002 MS4
2002MS4 Hubble.png
Відкриття
Відкривач Чедвік Трухільйо,
Майкл Е. Браун
Місце відкриття Паломарська обсерваторія
Орбітальні характеристики
Ексцентриситет 0,13936
Орбітальний період 272,62 юліанського року (99,575 дня)
Фізичні характеристики
Альбедо 0051+0036
−0022
[1]
Спектральний тип B−V=0,69[2]
V−R=0,38[2]
Стандартна зоряна величина 934±47 km[1][3]
726±123 km (thermal)[3]
CMNS: (307261) 2002 MS4 у Вікісховищі

(307261) 2002 MS4 — великий класичний об'єкт поясу Койпера[4][5] та можлива карликова планета в поясі Койпера, області крижаних планетезималей за межами Нептуна[4]. Відкритий у 2002 році Чедвіком Трухільйо та Майклом Брауном[6]. 2002 MS4 спостерігали 74 рази; на архівних зображеннях він був зафіксований ще 8 квітня 1954 року[7].

Станом на 2019 р. 2002 MS4 перебуває на відстані 46,5 а. о. від Сонця. Він досягне перигелію своєї орбіти (найближчої до Сонця точки) у 2122 р.[7] На той час вважається найбільшим за розміром об'єктом Сонячної Системи серед тих, що не мали власної назви (із точністю до невизначеності вимірювань).

Історія[ред. | ред. код]

Відкриття[ред. | ред. код]

Об'єкт 2002 MS4 відкрили 18 червня 2002 року Червік Трухільйо та Майкл Браун у Паломарській обсерваторії. Відкриття було анонсоване Центром малих планет 21 листопада 2002 року[6].

У 2007 році під час пошуку в архівних знімках виявили кілька спостережень об'єкта 2002 MS4, найперші з яких були зроблені 8 квітня 1954 року в рамках Цифрового огляду неба на горі Паломар[8][7].

Об'єкт 2002 MS4, знятий космічним зондом New Horizons у липні 2016 року з відстані 15,3 а. о.[9][10]

У липні 2016 року в рамках розширеної місії поясу Койпера об'єкт 2002 MS4 спостерігався космічним зондом New Horizons. Спостереження значно покращили дані про орбіту та фазову криву 2002 MS4.

Станом на листопад 2019 року, 2002 MS4 спостерігали 74 рази. Його дуга спостереження становить 64 роки[7].

Орбіта й класифікація[ред. | ред. код]

За параметрами орбіти й поточним положенням 2002 MS4 подібний до Квавара, але має більший ексцентриситет і нахил. Період обертання становить 272,6 року. 2002 MS4 належить до класу «динамічно гарячих» класичних об'єктів поясу Койпера[11]. Він перебуває в нечіткому орбітальному резонансі 18:11 із Нептуном.[12]

Лібрація номінальної орбіти 2002 MS4 у порівнянні з орбітою Нептуна
Орбіта 2002 MS4 схожа на орбіту Квавара, але має більший нахил.
Положення 2002 MS4 у сузір'ї Щит на його шляху у східному напрямку через найяскравіші області Чумацького Шляху.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

За даними космічного телескопа «Спітцер», діаметр 2002 MS4 оцінюється в 726±123 км, а за даними космічного телескопа «Гершель»934±47 км[3]. Якщо остання оцінка істинна, 2002 MS4 є порівнянним за розміром із карликовою планетою Церера; крім того, він є найбільшим об'єктом Сонячної системи, який станом на 2020 рік не має власної назви[3][a].

2002 MS4 — один із 10 найбільших відомих наразі транснептунових об'єктів (ТНО)[1]. Він достатньо великий, щоб вважати його карликовою планетою згідно з проектною пропозицією 2006 року Міжнародного астрономічного союзу[14].

26 липня 2019 року з Британської Колумбії спостерігалася покриття зорі об'єктом 2002 MS4. Відповідно до даних цього спостереження, його діаметр має становити 831 км[15]. 19 серпня 2019 року відбулося ще одне покриття. На його основі припускається, що 2002 MS4 може мати сильно видовжену форму з розрахованими розмірами 842 × 688 км[16].

У 2002 MS4 невідомо жодних супутників, через що неможливо an точно розрахувати його масу. Виходячи з даних про його розмір, Майкл Браун вважає, що це майже напевно карликова планета[17]. Утім, його низьке альбедо може означати протилежне: темні небесні тіла середніх розмірів, як-от це, із діаметром менше 1000 км і показником альбедо менш як 0,2, найімовірніше, не утворюють єдине тіло, зазнають диференціації у набагато меншому ступені або перебувають і гідростатичній рівновазі, і тому їх навряд чи слід вважати карликовими планетами[18].

Станом на 2019 рік, період обертання 2002 MS4 залишається невідомим. Спостереження, проведені в 2005 і 2011 рр., вказують на можливий період 7,33 год. чи похідний від нього 10,44 год. (з одним піком), або подвоєні значення в разі подвоєного піку[19], з невеликою амплітудою кривої блиску005±001. Криві блиску 2002 MS4 складно спостерігати внаслідок великої щільності зір, на фоні яких він проходить. Спостереження, здійснені у червні й липні 2011 року, є найціннішими, оскільки 2002 MS4 у той час рухався на фоні темної туманності[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Prior to February 2020, the scattered-disc object and possible dwarf planet 225088 Gonggong did not have an official name, but was known by its provisional designation 2007 OR10. Until then, 2007 OR10 was the largest unnamed Solar System object.[13]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Vilenius, E.; Kiss, C.; Mommert, M. (2012). "TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region VI. Herschel/PACS observations and thermal modeling of 19 classical Kuiper belt objects. Astronomy & Astrophysics 541: A94. Bibcode:2012A&A...541A..94V. arXiv:1204.0697. doi:10.1051/0004-6361/201118743. 
  2. а б Tegler, S.C. (26 January 2006). Kuiper Belt Object Magnitudes and Surface Colors. Архів оригіналу за 16 November 2007. Процитовано 5 November 2006. 
  3. а б в г Stansberry, J.; Grundy, W.; Brown, M.; Cruikshank, D. та ін. (2008). Physical Properties of Kuiper Belt and Centaur Objects: Constraints from Spitzer Space Telescope. У Barucci, M. A. The Solar System Beyond Neptune. University of Arizona Press. с. 161–180. ISBN 9780816527557. arXiv:astro-ph/0702538. 
  4. а б MPEC 2009-P26 :Distant Minor Planets (2009 AUG. 17.0 TT). IAU Minor Planet Center. 7 August 2009. Процитовано 31 August 2009. 
  5. Buie, M.W. (3 May 2008). Orbit Fit and Astrometric record for 02MS4. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 31 August 2009. 
  6. а б MPEC 2002-W27 : 2002 MS4, 2002 QX47, 2002 VR128. IAU Minor Planet Center. 21 November 2002. Процитовано 26 August 2009. 
  7. а б в г JPL Small-Body Database Browser: 307261 (2002 MS4) (2018-06-14 last obs.). Jet Propulsion Laboratory. 13 July 2019. Процитовано 20 February 2020. 
  8. Minor Planets and Comets Supplement. Minor Planet Center. 30 December 2007. с. 231732. Процитовано 19 November 2019. 
  9. Lakdawalla, E. (24 January 2018). New Horizons prepares for encounter with 2014 MU69. The Planetary Society. Процитовано 13 November 2019. 
  10. Verbiscer, A.; Porter, S.; Spencer, J.R.; Buie, M.W. та ін. (2017). New Horizons High-Phase Observations of Distant Kuiper Belt Objects. AGU Fall Meeting Abstracts 2017: P11C–2528. Bibcode:2017AGUFM.P11C2528V. 
  11. Treatise on Geophysics 1 (вид. 2). Elsevier. 2015. с. 643. ISBN 9780444538031. Процитовано 19 November 2019. 
  12. Buie, M.W. Orbit and Astrometry for 307261. Процитовано 19 November 2019. 
  13. M.P.C. 121135. Minor Planet Circular. Minor Planet Center. 5 February 2020. Процитовано 20 February 2020. 
  14. Gingerich, O. (16 August 2006). The Path to Defining Planets. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics and IAU EC Planet Definition Committee chair. с. 4. Процитовано 13 March 2007. 
  15. Ceravolo, D.; Ceravolo, P. (26 July 2019). (307261) 2002 MS4, 2019 July 26 occultation. asteroidoccultation.com. Процитовано 19 November 2019. 
  16. Ceravolo, D.; Ceravolo, P. (19 August 2019). (307261) 2002 MS4, 2019 Aug 19 occultation. asteroidoccultation.com. Процитовано 19 November 2019. 
  17. Brown, M. E.. How many dwarf planets are there in the outer solar system? (updates daily). California Institute of Technology. Архів оригіналу за 18 October 2011. Процитовано 25 August 2011. 
  18. Grundy, W.M.; Noll, K.S.; Buie, M.W.; Benecchi, S.D. та ін. The Mutual Orbit, Mass, and Density of Transneptunian Binary Gǃkúnǁʼhòmdímà ((229762) 2007 UK126). Icarus. doi:10.1016/j.icarus.2018.12.037. Архів оригіналу за 2019-04-07. Процитовано 2019-04-09. 
  19. а б Thirouin, A. (2013). Study of Trans-Neptunian Objects using photometric techniques and numerical simulations (dissertation). Granada. с. 92–95. Процитовано 19 November 2019. 

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]