...на прізвисько «Звір»
…на прізвисько «Звір» | |
|---|---|
| рос. …по прозвищу «Зверь» | |
 | |
| Жанр | бойовик |
| Режисер | Олександр Муратов |
| Сценарист | Віктор Доценко |
| У головних ролях |
Дмитро Пєвцов Тетяна Скороходова Борис Щербаков |
| Оператор | Елізбар Караваєв |
| Композитор | Борис Ричков |
| Художник | Леонід Свінціцький |
| Кінокомпанія | "Мосфільм" |
| Тривалість | 88 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1990 |
| IMDb | ID 0098958 |
«…на прізвисько „Звір“» (рос. …по прозвищу «Зверь») — радянський художній фільм 1990 року. Екранізація книги Віктора Доценка «Термін для Скаженого».
Сюжет[ред. | ред. код]
Савелій Говорков на прізвисько «Звір» повертається з військової служби в Афганістані й влаштовується охоронцем Лариси — утриманки Аліка — радянського комерсанта першої хвилі, який до того ж працює на бандитів. Все складається благополучно, у Савелія є майже все, що потрібно «середній людині» у перебудовному СРСР. У нього зав'язується любов з Ларисою. Однак, «Звір» став вимагати від Аліка свободу свого друга Варламова в обмін на гроші, які він перевозив. Алік зі своїми бійцями перехоплює їх і фабрикує проти Савелія звинувачення в незаконних валютних операціях, а Ларису поміщає в психіатричну лікарню. Савелій бере всю провину на себе і відправляється в виправну колонію. Потрапивши туди, Говорков не прогинається перед охороною й ув'язненими. Це не всім подобається, тим більше, що у кримінальних каналах надійшла вказівка усунути Савелія. Однак кримінальний авторитет, злодій в законі на прізвисько «Король» допомагає Говоркову. Дізнавшись про звільнення Короля і ледь не ставши жертвою чергового замаху, Савелій здійснює втечу з двома злочинцями, які повинні були його вбити. При втечі один з ув'язнених гине, а іншого серйозно ранять. Савелій виносить пораненого на спині, але той вмирає, проте перед смертю зізнається, що наказ на усунення віддав хтось на прізвисько «Кореєць». Вибравшись з тайги, де розташовується зона, Говорков повертається в Москву і викриває ватажків бандитського угруповання. Закінчується фільм сценою, в якій співробітниця психіатричної лікарні виводить Ларису до Говоркова, що прийшов до неї.
У ролях[ред. | ред. код]
- Дмитро Пєвцов — Савелій Кузьмич Говорков, він же «Звір» (у книзі — «Скажений»)
- Тетяна Скороходова — Лариса Олексіївна Петрова («Рибка»)
- Борис Щербаков — Алік
- Юрій Назаров — капітан охорони колонії
- Лев Пригунов — Федір Угрюмов («Похмурий»)
- Володимир Анікін — Віктор Сергійович Варламов
- Армен Джигарханян — «Король»
- Євген Євстигнєєв — старий зек
- Володимир Самойлов — Володимир Андрійович, він же «Дядя Володя», він же «Кореєць» (у книзі — «Воланд»)
- Ігор Ясулович — Данілін, тракторист з колонії, який намагався вбити Говоркова і згодом загинув під час втечі
- Вадим Яковлєв — «Кальоний»
- Борис Клюєв — ув'язнений — «мовчун», що допоміг Говоркову втекти
- Володимир Єрьомін — «Лісовик»
- Валерій Носик — блатний
- Віктор Філіппов — майор охорони колонії
- Борис Бачурін — прапорщик
- Сергій Варчук — товариш по службі Савелія
- Шавкат Газієв — Паоло, кореспондент
- Дмитро Калінін — Мітяй
- Василь Шликов — капітан Шликов, тренер з рукопашного бою, пізніше бандит банди корейця
- Федір Смирнов — охоронець Аліка
- Олександр Аржиловський — Сибіряков («Аршин»)
- Герман Полосков — контролер охорони колонії
- Борис Токарев — таксист
- Володимир Яковлєв — ув'язнений Володя з Москви, «земляк» Говоркова
- Володимир Піцек — гардеробник
- Лариса Віккел — доктор в лікарні
- Олексій Земський — «Суслик»
- В'ячеслав Горбунчиков — «Кривий», співкамерник Говоркова на «етапі»
- Георгій Рибаков — Рікардо, італійський компаньйон Аліка по бізнесу і наречений Лариси
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію: Віктор Доценко
- Режисер: Олександр Муратов
- Оператор: Елізбар Караваєв
- Художник: Леонід Свінціцький
- Композитор: Борис Ричков
- Звукооператор: Ельдар Шахвердіев
Посилання[ред. | ред. код]
- ...на прізвисько «Звір» на сайті IMDb (англ.)
|
