.25 ACP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
.25 ACP
.25 ACP.jpg
Набій .25 ACP
Тип набою: пістолет
Країна-виробник: Бельгія
Історія виробництва:
Конструктор: Джон Браунінг
Час створення: 1905
Характеристики
Тип гільзи Напівфланцевий, прямий
Діаметр кулі, мм: ,251 in (6,4 mm)
Діаметр шиї гільзи, мм: ,276 in (7,0 mm)
Діаметр основи гільзи, мм: ,278 in (7,1 mm)
Діаметр фланця гільзи, мм: ,302 in (7,7 mm)
Товщина фланця гільзи, мм: ,043 in (1,1 mm)
Довжина гільзи, мм: ,615 in (15,6 mm)
Довжина набою, мм: ,91 in (23 mm)
Крок нарізів, мм: 1:16
Тип капсуля: капсуль Boxer
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
35 gr (2 g) Safety [1] 1 100 ft/s (340 m/s) 94 ft·lbf (127 J)
35 gr (2 g) JHP 900 ft/s (270 m/s) 63 ft·lbf (85 J)
45 gr (3 g) JHP 815 ft/s (248 m/s) 66 ft·lbf (89 J)
50 gr (3 g) FMJ 760 ft/s (230 m/s) 65 ft·lbf (88 J)
Довжина тестового стволу: 508 мм
Джерело: Guns & Ammo Magazine

.25 ACP (Automatic Colt Pistol) (6,35×16ммSR) є напівфланцевим, центрального запалення пістолетним набоєм з прямою гільзою розробленим Джоном Браунінгом у 1905 для свого пістолета Fabrique Nationale M1905. В останні роки, більшість пістолетів доступних під калібр .25 ACP також доступні у більш ефективних калібрах.[1]

Конструкція[ред. | ред. код]

Набій розроблено Джоном Браунінгом для перших пістолетів з вільним затвором. Набій було розроблено на основі набою .22 Long Rifle, для стрільби зі ствола довжиною 508 мм. Калібр .25 мав найменшу гільзу яку міг використовувати Браунінг з капсулем та достатнім фланцем. Змащена жиром, зі свинцевою оболонкою куля, стандартна для тогочасних гвинтівок під калібр .22 long rifle, була замінена тупоносою кулею у мідній оболонці для зручної подачі у автоматичних пістолетах. Вага кулі була 50 гранів, відповідно  40 гранів кулі калібру .22 caliber. Напівфланцева конструкція гільзи мала фланець який був трішки більший від діаметра гільзи.[2] Поглиблений паз екстрактора дозволяє екстрактору, надійно захопити набій. Цей набій є найменшим пістолетним набоєм центрального запалення і зазвичай використовується у кишенькових пістолетах. Набій калібру .25 ACP набув поширення після появи кишенькового пістолета Браунінга Fabrique 1905 (іноді його відносять до 1906 року) який у США отримав назву Colt Model 1908 Vest Pocket.

Хоча набій .25 ACP був розроблений для самозарядних пістолетів, існують різні варіанти револьверів під набій .25 ACP які з'вилися на початку 20—го століття у Бельгії, Франції та Німеччині, створені зброярами на кшталт Адольфа Франка та Декера.[3] Наприкінці 20—го століття, Bowen Classic Arms переробили револьвер Smith & Wesson під набій .25 ACP.[4]

Під час Другої світової війни у Італії було створено автоматичний пістолет Lercker під набій .25 ACP, але їх було випущено дуже мало.

Продуктивність[ред. | ред. код]

Дамський Браунінг
Сучасні набої з експансивною кулею калібру 6.35 / .25

Набій .25 ACP можна використовувати у дуже компактній легкій зброї, але ефективна дальність кулі дуже мала і вона має невисоку зупиняючу дію. Набій .22 LR має більшу потужність через те, що ним стріляють з довгоствольної зброї, тому набій .25 ACP розглядають в основному для зброї самозахисту через гільзу з центральним запаленням, що більше підходить для ручної зброї на відміну від набою кільцевого запалення.[1]

Виробники постачають на цивільний ринок набої з експансивними кулями для кращої убивчої сили ніж стандартна куля з суцільнометалевою оболонкою вагою 50-grain (3,2 g). Зброя під набій калібру .25 ACP використовують як у недорогих, наприклад Raven MP-25 та Jennings J-25, до дуже якісних і дорогих пістолетів, Baby Browning, Walther TPH та Beretta 950 Jetfire. Також ці набої використовують у цільових пістолетах.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • .25 Auto (вимовляється як "двадцять п'ять авто")
  • .25 Automatic
  • 6.35 мм
  • 6.35 мм Browning
  • 6.35×16ммSR (SR—semi-rimmed (напвіфланцевий))

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Jerry Ahern (2010). Gun Digest Buyer's Guide to Concealed-Carry Handguns. Gun Digest Books. с. 19–20. ISBN 1-4402-1383-6. 
  2. Wilson, R. K. Textbook of Automatic Pistols, p.258. Plantersville, SC: Small Arms Technical Publishing Company, 1943. ISBN 978-0-935632-89-7
  3. Hogg, Ian; Walter, John (2004-08-29). Pistols of the World (англ). David & Charles. ISBN 0873494601. 
  4. Bowen, Hamilton.

Посилання+[ред. | ред. код]