1В119 «Реостат»
| 1В119 «Реостат» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тип | Машина управління вогнем артилерії | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| На озброєнні | 1982 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни |
Друга російсько-чеченська війна Російське вторгнення в Україну (2022) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Розробник | Науково-дослідний інститут фізичних проблем[ru] (бортова апаратура)[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Виробник |
 СРСР Росія Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Виготовлення | 1982 — т. ч. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 8,0 т | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ширина | 2630 мм | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Висота |
2300 мм (2850 мм із РЛС) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приціл | ДВ, ВОП, ДАК-1 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Броня | Алюмінієва броня | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Питома потужність | 30 к.с./т | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Підвіска |
гідропневматична незалежна, зі змінним кліренсом тиск на ґрунт: 0,5 кг/см² | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дорожній просвіт |
100..450 мм колія: 2380 мм | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Швидкість |
шосе: 60 км/год бездоріжжя: 9 км/год на плаву | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прохідність |
підйом: 32 стінка: 0,7 м рів: 2,0 м брід: плаває | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1В119 «Реостат» у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Машина 1В119 «Реостат» — радянський і російський пересувний пункт розвідки та управління вогнем артилерії. Сконструйований на базі БТР-Д.
Машина 1В119 зазвичай використовується у підрозділах повітрянодесантних військ та морській піхоті для управління вогнем самохідної артилерійської установки 2С9 «Нона-С» та її модифікацій.
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Машина 1В119 має гідропневматичну незалежну підвіску зі змінним кліренсом, на корпусі є амбразури для ведення вогню з особистої зброї. Для ефективного керування вогнем артилерії є танкова навігаційна апаратура ТНА-4[2], артилерійська бусоль ПАБ-2А, артилерійський квантовий далекомір ДАК-1, нічний прилад для спостереження ННП-21, прилад управління вогнем ПУО-9.[3]
Час готовності до відкриття вогню з маршу становить 10 хвилин.[3]
Засоби спостереження та зв'язку[ред. | ред. код]
Радіостанції: в машині Р-123М, переносна Р-107М або Р-159 для пізніх серій. Телефонний апарат ТА-57.[3]
Модифікації[ред. | ред. код]
- 1В119 — базовий варіант
- 1В119-1 — відрізняється сучаснішим набором бортового обладнання
Оператори[ред. | ред. код]
СРСР — 60 одиниць 1В119 в зоні «до Уралу», станом на 1991 рік[4], перейшли до держав, що утворилися після розпаду.
Росія
Україна — 10+ одиниць, станом на 2023 р.[джерело?]
Бойове застосування[ред. | ред. код]
Друга російсько-чеченська війна[5]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Російсько-українська війна (з 2014) (Російське вторгнення в Україну (2022)). 8 березня 2022 року Генеральний штаб Збройних сил України опублікував фото покинутої на території України 1В119 «Реостат» із характерною літерою Z, якою позначена техніка Збройних сил Російської Федерації, що бере участь у вторгнені.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тихонов, Т.2, 2010, с. 173.
- ↑ ПБ2.399.016ТО1. Машина 1В119. Техническое описание. Часть 2, стр. 11
- ↑ а б в А. В. Карпенко, «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 45
- ↑ Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. — С.-Пб. : B&K, 2001. — С. 28. — ISBN 5-93414-063-9.
- ↑ С. Васильев. Северные «Боги» южной войны (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 18 лютого 2012. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||