1В14

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1В14
1В14-3 на залізничній платформі
1В14-3 на залізничній платформі
Тип Машина командира батареї
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні із 1972
Оператори СРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Війни Друга російсько-чеченська війна
Російсько-українська війна (з 2014)[1]
Російське вторгнення в Україну (2022)[2]
Історія виробництва
Виробник СРСР СРСРРосія Росія Пермський машинобудівний завод[3]
Виготовлення із 1972
Характеристики
Вага 14,8 т
Довжина 7475 мм
Ширина 2850 мм
Висота 2425 мм
Дальність вогню
Максимальна 1,5 км
Приціл 1Д14/1Д22, ННДВ, ВОП-7А, ДС-1, ДСП-30, ПАБ-2АМ
Головне
озброєння
 1 x 7,62-мм ПКМБ
Двигун

300 к.с.
Дорожній просвіт 400 мм
Операційна
дальність
 500 км
Швидкість шосе: 61,5 км/год
бездоріжжя: 26-32 км/год
на плаву: 5-6 км/год
Прохідність підйом: 30 град.
1В14 у Вікісховищі

Машина 1В14 (за класифікацією НАТО — ACRV M1974/2a) — радянська та російська машина командира батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем самохідної артилерії 1В12 «Машина-С».

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Машина 1В14 комплексу 1В12 створена на базі шасі МТ-ЛБу. Виконує роль рухомого командно-спостережного пункту батареї. Веде розвідку і в тісній взаємодії з мотострілецькими та танковими підрозділами під час бою управління вогнем батареї. Машина 1В14 вирішує завдання ведення розвідки місцевості та противника, визначає координати цілей, веде коригування та пристрілювання вогню. Також машина 1В14 підтримує зв'язок з командирами підлеглих, підтримуваних та наданих підрозділів та зі штабом.[4]

До складу екіпажу машини входять 6 осіб[4]:

  1. Механік-водій
  2. Розвідник-дальномірник
  3. Радіотелефоніст
  4. Старший радіотелефоніст
  5. Командир відділення (за сумісництвом оператор-топогеодезист)
  6. Командир батареї.

Броньовий корпус та башта[ред. | ред. код]

Весь екіпаж машини та обладнання розміщуються усередині корпусу гусеничного шасі МТ-ЛБу. Основними елементами шасі є корпус, силова установка, силова передача, ходова частина та засоби життєзабезпечення. Корпус виконаний з броньової сталі і є несучою цільнозварною конструкцією. Захист корпусу дозволяє захистити екіпаж від куль, уламків, а також радіоактивного пилу. Корпус поділяється на два відділення: відділення управління та апаратне відділення. Між ними є установка з ходовим двигуном.[5]

У відділенні управління розміщуються робочі місця механіка-водія, радіотелефоніста та командира батареї. Крім того є три запасні сидіння. В апаратному відділенні знаходяться два сидіння. Одне для старшого радіотелефоніста, друге — запасне для командира батареї. Перед сидіннями встановлені столики.[6]

Башта також виконана з броньової сталі та дозволяє здійснювати круговий огляд місцевості з використанням встановлених у ній приладів спостереження. Конструкція башти зварена. Вікна з приладами захищені відкидними броньованими кришками та люками. Башта встановлюється на погон, що обертається, розташований на корпусі машини. Поворот башти здійснюється за допомогою спеціального поворотного редуктора, причому як вручну через маховик, так і від електродвигуна, управління яким здійснюється за допомогою спеціального пульта приводу керування башти. При здійсненні маршів башта застопорюється.[7]

Засоби спостереження та зв'язку[ред. | ред. код]

Перед робочим місцем радіотелефоніста розташований столик у нерухомій частині якого закріплений польовий телефонний комутатор П-193М. Над столиком розташований приймач радіостанції Р-123М. Крім того, ліворуч в кутку апаратного відділення знаходяться радіостанція Р-107М і два телефонні апарати.[6]

До складу встановлених та тих що перевозяться приладів зв'язку 1В14 входять[8]:

  • УКХ радіостанція Р-123М
  • Широкодіапазонна переносна радіостанція Р-107М
  • Комутаційна апаратура для забезпечення внутрішнього зв'язку 1Т803М.

До складу встановлених та тих що перевозяться приладів спостереження 1В14 входять[8]:

Озброєння[ред. | ред. код]

Як основне озброєння використовується 7,62-мм кулемет ПКМБ. Кулемет перевозиться в машині, при стрільбі встановлюється в спеціальну бронетранспортерну установку, розташовану на даху башти. Боєкомплект, що перевозиться, становить 1250 набоїв. Крім того, є можливість ведення вогню з особистої зброї через спеціальні амбразури в корпусі.[9]

Модифікації[ред. | ред. код]

  • 1В14 — машина командира батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем (КЗАУВ) 1В12
  • 1В14-1 — машина командира батареї КЗАУВ 1В12-1
  • 1В14-3 — машина командира батареї КЗАУВ 1В12-3
  • 1В14-4 — машина командира батареї КЗАУВ 1В12-4
  • 1В14М — машина командира батареї КЗАУВ 1В12М
  • 1В14М-1 — машина командира батареї КЗАУВ 1В12М-1
  • 1В14М-3 — машина командира батареї КЗАУВ 1В12М-3
  • MT-LBu-P — фінська модифікація машини старшого офіцера батареї 1В14.

Оператори[ред. | ред. код]

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Поточні оператори[ред. | ред. код]

  • Росія Росія
  • Україна Україна (у 2008 році, коли Міністерство оборони України очолював Юрій Єхануров, десять машин 1В14 та її модифікацій були включені до переліку майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено[10]).

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Дмитро Путята (31 січня 2020). Наступ російських сил влітку 14-го в районі Маріуполя. censor.net. Цензор.нет. Процитовано 23 травня 2022.
  2. ↑ а б Степан Пенкалюк (21 березня 2022). Бійці "десятки" за тиждень знищили 40 одиниць військової техніки РФ. suspilne.media. Суспільне телебачення і радіомовлення України. Процитовано 23 травня 2022.
  3. ↑ Комплекс 1В12, 1В12-1, 1В12-М, 1В12М-1 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (электронный ресурс) // ПАО «Мотовилихинские заводы»: официальный сайт. п (рос.)
  4. ↑ а б А. В. Карпенко, Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 8. (рос.)
  5. ↑ ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 19. (рос.)
  6. ↑ а б ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 24. (рос.)
  7. ↑ ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 20—23. (рос.)
  8. ↑ а б ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 14—17. (рос.)
  9. ↑ ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 90. (рос.)
  10. ↑ Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 6 серпня 2008. Процитовано 24 травня 2022.
  11. ↑ Геннадий Жилин (1 липня 2006). Незаслуженно забытый «трудяга» второй чеченской. Журнал «Мир оружия» № 7 / 2006 г. (рос.). Военно-патриотический сайт «Отвага». Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • А.В.Карпенко. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург : «Бастион», 2009. — 64 с.
  • ПБ1.370.005-01 ТО. 1В14-(1) Машина командира батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. — Военное издательство №3/015762р-П9. — 164 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1В14&oldid=37458819