1В16

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1В16
1В15М в музеї Мотовіліхінських заводів[ru]
1В15М в музеї Мотовіліхінських заводів[ru]
Тип Машина управління вогнем артилерії
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні із 1972
Оператори СРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Війни Російське вторгнення в Україну (2022)[1]
Історія виробництва
Виробник СРСР СРСР Пермський машинобудівний завод[2]
Виготовлення із 1972
Характеристики
Вага не більше 15,5 т
Довжина 7210 мм
Ширина 2970 мм
Висота 2035 мм

Машина 1В16 (за класифікацією НАТО — ACRV M1974/3) — радянська та російська командно-штабна машина артилерійського дивізіону.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Машина 1В16 створена на базі шасі МТ-ЛБу. Виконує розрахунок установок для ведення вогню, вирішує завдання способів обстрілу цілей, передає дані на вогневі позиції батарей. Обробляє результати топогеодезичного прив'язування, вимірює наземні метеорологічні дані. Машина 1В16 підтримує зв'язок зі штабом полку, командиром дивізіону, із засобами артилерійської розвідки, командирами та старшими офіцери батарей.[3]

Модифікації[ред. | ред. код]

Оператори[ред. | ред. код]

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Поточні оператори[ред. | ред. код]

  • Росія Росія
  • Україна Україна (у 2008 році, коли Міністерство оборони України очолював Юрій Єхануров, одна машина 1В16-(1), дві машини 1В16М та три машини 1В16-5 були включені до переліку майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено[4]).

Бойове застосування[ред. | ред. код]

У квітні 2022 року Оперативне командування «Північ» повідомило, що у селі Шестовиця українські сили спротиву, під час оборони Чернігова, захопили російську командно-штабноу машину 1В16-2, яка призначена для управління дивізіоном самохідних гаубиць 2С3 «Акація».[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сили спротиву захопили БТР-82А та САУ «Акація» на Чернігівщині. mil.in.ua. Мілітарний. 2 квітня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  2. Комплекс 1В12, 1В12-1, 1В12-М, 1В12М-1 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (электронный ресурс) // ПАО «Мотовилихинские заводы»: официальный сайт. п (рос.)
  3. А. В. Карпенко, Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 8. (рос.)
  4. Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 6 серпня 2008. Процитовано 24 травня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • А.В.Карпенко. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург : «Бастион», 2009. — 64 с. (рос.)
  • Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 2. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Группа 12. Класс 1210. Средства управления войсками и оружием (огнём). Командно-штабная машина дивизиона 1В16М1. — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2001. — Т. 2. — С. 243. — ISBN 5-93799-002-1. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]