1-ша окрема танкова бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1-ша окрема танкова бригада
1 ОТБр (2016).png
Засновано 12 грудня 1942
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ ТАН (2016).png Танкові війська
У складі Оперативне командування «Північ» ОК «Північ»
Базування  Чернігівська область
смт Гончарівське
Військові конфлікти

Російська збройна агресія проти України

Командування
Поточний
командувач
полковник
Сергій Маленко

Commons-logo.svg 1-ша окрема танкова бригада (Україна) у Вікісховищі

1-ша окрема танкова бригада (1 ОТБр, в/ч А1815) — окрема танкова бригада у складі Сухопутних військ Збройних сил України, що є складовою частиною танкових військ України й за організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ» СВ ЗСУ України.

Історія[ред.ред. код]

Історія цього танкового з'єднання своїм початком сягає опалених війною «сорокових». 12 грудня 1942 року, під Москвою було сформовано 1433-й самохідно-артилерійський полк. Виявляючи масовий героїзм, воїни частини пройшли бойовий шлях від Ленінграда до Бранденбурга.

За мужність, що виявили воїни полку у боях за рідний край, частині у 1945 році було присвоєно почесне найменування «Гвардійська». Понад триста її бійців було нагороджено бойовими орденами і медалями. Серед них — почесний солдат з'єднання Герой Радянського Союзу старший лейтенант Юрій Сагайдачний.

Повоєнний період[ред.ред. код]

Після війни 292-й гвардійський танковий полк увійшов до складу 72-ї стрілецької дивізії. Місцем його дислокації стало селище Гончарівське. У 1997 році на базі полку створено 1-шу окрему танкову бригаду.

З березня 2014 року бере участь у війні на сході України.

Бригаду підняли по тривозі, танкісти висунулися ближче до державного кордону з Російською Федерацією, на випадок вторгнення. Перебували в районі Глухова, Прилук, пізніше – під Ярмолинцями.[1]

12 лютого 2015 року, під час боїв за Дебальцеве, рота 1-ї танкової бригади капітана Олександра Мороза була направлена в район Логвинового. В ній з п'яти танків Т-64БМ «Булат» на завдання вийшли три. Навідник у танку Олександра — старший сержант Федір Матюша. Танки вийшли з села Луганського і прикривали лівий фланг сил 30-ї бригади, що йшли на Логвинове. Українські танкісти у 20-хвилинному бою ліквідували щонайменш 3 російських Т-72 5-ї танкової бригади РФ.[2]

Втрати[ред.ред. код]

Структура[ред.ред. код]

Організаційно окрема танкова бригада складається з танкових батальйонів, механізованого батальйону, бригадної артилерійської групи, зенітно-ракетного дивізіону, реактивного дивізіону, підрозділів забезпечення:

  • 1-й танковий батальйон
  • 2-й танковий батальйон
  • 3-й танковий батальйон
  • 4-й механізований батальйон
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон
  • бригадна артилерійська група
    • батарея управління та артилерійської розвідки
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • самохідний артилерійський дивізіон
    • реактивний артилерійський дивізіон
  • служби забезпечення

Озброєння[ред.ред. код]

На озброєнні з'єднання перебувають танки Т-64БВ, Т-64БМ «Булат», бойові машини піхоти БМП-1, зенітні гарматні ракетні комплекси «Тунгуска» та інші зразки озброєння. 1-а танкова бригада — єдина у Збройних Силах, на озброєнні якої є модернізовані українські танки Т-64 БМ «Булат». Бойові машини оснащені високоточною зброєю та сучасними керованими ракетами «Комбат», мають потужні двигуни, системи динамічного захисту та наведення.

Т-64БВ 1.jpg
Т-64БМ.jpg
Bulgarian bmp-1.jpg
9K22 Tunguska during the Independence Day parade in Kiev.JPG

Галерея[ред.ред. код]

Командування[ред.ред. код]

  • (2013) Андрій Грицьков[3]
  • полковник Олексій Зобнін
  • полковник Сергій Маленко (в.о. комбрига (2014), затверджено від 2016)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (2) «Соболь» визвався першим. archive.is. 2017-07-14. Процитовано 2017-07-14. 
  2. Цензор.НЕТ. АЛЕКСАНДР МОРОЗ, 1-Я ТАНКОВАЯ БРИГАДА: "ТРИ МОИХ "БУЛАТА" СОЖГЛИ ТРИ Т-72 В ЛОГВИНОВО В ОДНОМ БОЮ". Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-07-13. 
  3. monitor.cn.ua, Інформ-агенція «Чернігівський монітор» -. Гаряче серце капітана Мороза. Чернігівський монітор. Процитовано 2017-07-13. 

Посилання[ред.ред. код]