1-ша Кубанська козача дивізія (ЗСПР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 1-ша дивізія.
1-ша Кубанська козача дивізія
1-я Кубанская казачья дивизия
На службі 1918—1924
Країна Добровольча армія
Вид Іррегулярне формування
Тип кіннота
Чисельність дивізія
Війни/битви Другий Кубанський похід
Бої за Донбас
Улагаєвський десант
Командування
Віктор Покровський генерал-майор
Володимир Крижанівський генерал-майор

1-ша Кубанська козача дивізія — кавалерійське з'єднання в складі Добровольчої армії і ЗСПР.

Перше формування[ред. | ред. код]

Сформована 5 (18) травня 1918 як 1-ша Кубанська козача бригада в складі 2-го і 3-го Зведених Кубанських кінних полків і взводу артилерії (2 гармати)[1][2].

Під час Другого Кубанського походу 24 липня (7 серпня) розгорнута в дивізію в такому складі[2]:

  • 2-й і 3-й Зведені Кубанські кінні полки
  • 2-й Уманський кінний полк
  • 2-й Запорізький кінний полк
  • 1-й Кубанський кінний полк
  • 1-й і 2-й Хоперський кінні полки
  • 2-й і 6-й Кубанські пластунські батальйони
  • 1-й і 4-й Кубанські кінно-артилерійські дивізіони
  • 3-тя кінна Кубанська батарея
  • 1-ша кінно-гірська Кубанська батарея

У липні — серпні 1918 включала 2-й Уманський, Запорізький, Катеринодарський і Лінійний полки. 29 липня (12 серпня) 1919 2-й Уманський полк переданий до 4-ї Кубанської козацької дивізії[2].

До вересня 1918 року в дивізії налічувалося 2986 шашок, 8 гармат і 12 кулеметів[1]. У листопаді 1918 року вона увійшла в 1-й армійський корпус генерала Б. Казановича, в складі якого брала участь в боях на Північному Кавказі. Після створення Кавказької Добровольчої армії увійшла до 1-й кінного корпусу, в складі якого брала участь в розгромі 11-й і 12-й червоних армій.

Після закінчення кампанії на Північному Кавказі в лютому була перекинута на Луганське напрямок, де до кінця квітня брала участь в боях з частинами 13-ї і 8-ї армій радянського Південного фронту. В кінці квітня 1919 року перекинута на річку Манич, де взяла участь у розгромі 10-ї армії.

У травні 1919 — січні 1920 діяла на Царицинському напрямку[1]. До 5 (18) жовтня 1919 (тимчасово, без 2-го Чорноморського полку, який перебував у 2-му Кубанському корпусі) налічувала 741 багнетів, 584 шаблі, 40 кулеметів і 4 гармати[2] .

Восени 1919 до складу дивізії входили[2] :

  • 2-й і 3-й Зведені Кубанські козацькі полки
  • 2-й Чорноморський Кубанського козачого війська полк
  • 2-й Лінійний Кубанського козачого війська полк
  • Кубанський гвардійський козачий дивізіон
  • стрілецький полк (з 1 (14) березня 1919; 741 багнетів, 20 кулеметів)
  • 1-й Кубанський козачий кінно-артилерійський дивізіон (1-я (4 гармати) і 4-я (на укомплектуванні) Кубанські козацькі кінні батареї)

25 (7 листопада) жовтня в дивізію увійшов 1-й Таманський полк. З 11 (24) листопада 1919 включена до складу 4-го кінного корпусу. Розформована наказом від 6 (19) травня 1920 [2] .

Начальники[ред. | ред. код]

Начальники штабу[ред. | ред. код]

  • підполковник Юрій Сербин — з 24 липня (6 серпня) 1918
  • полковник Ігор Ребдев — з листопада 1918

Командири бригад[ред. | ред. код]

1-ша:

2-га:

  • генерал-майор Володимир Стопчанский
  • полковник Дмитро Галушка - 31 жовтня (13 листопада) 1918 - 12 (25) січня 1919
  • полковник Володимир Мальований - 12 (25) січня - 6 (19) грудня 1919
  • полковник Тит Остроухов - з 6 (19) грудня 1919

3-тя:

  • полковник Тит Остроухов - 1 (14) жовтня 1918 - червень 1919

Друге формування[ред. | ред. код]

Для дії в складі Групи військ особливого призначення, призначеної для висадки на Кубань, із Кубанської козачої дивізії наказом від 7 (20) червня 1920 була сформована 1-я Кубанська козача дивізія в складі [1] :

  • Партизанський козачий полк
  • Уманський козачий полк
  • Запорізький козачий полк
  • Корніловський кінний полк
  • 2-й кінно-артилерійський дивізіон
  • запасний полк

Після невдачі Кубанського десанту 4 (17) вересня увійшла до Кінного корпусу в такому складі[1]:

  • Корніловський кінний полк
  • 1-й Лабінський козачий полк
  • 1-й Лінійний козачий полк
  • 1-й Уманський козачий полк
  • Кубанський зведений дивізіон
  • 1-я Кубанська козача кінна батарея
  • 2-й кінно-артилерійський дивізіон

В кінці жовтня 1920 налічувала понад 1000 шабель. У листопаді увійшла в Кубанський корпус[2].

Після евакуації з Криму перейменовано в 1-шу Кубанську кінну дивізію, до складу якої увійшли[3]:

  • 1-й, 2-й і 3-й Кубанські кінні полки
  • Горський кінний дивізіон
  • 1-й кінно-артилерійський дивізіон

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Шкуро, с. 335
  2. ↑ а б в г д е ж 1-я Кубанская казачья дивизия. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  3. ↑ Шкуро, с. 336

Література[ред. | ред. код]

  • Шкуро А. Гражданская война в России: Записки белого партизана. — М.: ООО «Издательство ACT»: ООО «Транзиткнига», 2004. — 540, [4] с. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 5-17-025710-4

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-ша_Кубанська_козача_дивізія_(ЗСПР)&oldid=39639898