10-й окремий загін спеціального призначення (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
10-й окремий загін спеціального призначення
Нарукавний знак підрозділу, 2016 р.
Засновано вересень 1993 року
Країна  Україна
Належність  ГУР
Базування  Київ, Рибальський острів
Прізвиська «Острів»
Оборонець генерал-майор
Максим Шаповал
Річниці перші вихідні перед 4 липня[1]
Війни/битви Війна на сході України,
Російське вторгнення в Україну (2022)
Бої за Київ (2022)
Командування
Визначні
командувачі		 Ярослав Горошко

10-й окремий загін спеціального призначення імені генерал-майора Максима Шаповала (10 ОЗСпП, в/ч А2245) — частина спеціальної розвідки[2], елітний підрозділ спеціального призначення Збройних сил України. На 2016 рік — єдина силова структура, підпорядкована безпосередньо 4-й службі спеціальної розвідки Головного управління розвідки Міністерства оборони України.[3] Становить спеціальний резерв ГУР МО.

Історія[ред. | ред. код]

Біля витоків формування військової частини А2245[4] стояв український патріот, ветеран і легенда Афганської війни, Герой Радянського Союзу підполковник Ярослав Горошко[5].

Це єдиний підрозділ, який може бути негайно задіяний за кордонами України: спеціальний підрозділ ГУР МО виконує широкий спектр завдань щодо захисту інтересів України за її межами і забезпечення безпеки її громадян за межами країни[3]. Загін складається виключно з офіцерів, більшість з яких мають досвід бойових дій. Військовослужбовці загону мають водолазну, повітрянодесантну, гірську підготовку[6]. Дислокується в Києві. Діяльність підрозділу тримається в таємниці.

Зовнішні відеофайли
10-й загін спеціального призначення ГУР України

Серед відомих операцій загону:

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Від самого початку російської агресії загін бере активну участь у протистоянні диверсійно-розвідувальним групам супротивника та проведенні спеціальних операцій в тилу ворога.[7]

За участі загону в 2015 році було взято в полон бійців 3-ї бригади спеціального призначення ГРУ під Щастям.[джерело?]

Загін брав безпосередню участь в зборі доказової бази стосовно російської збройної агресії.

Це завдяки йому Україна обґрунтувала свою позицію в Гаазі про причетність Росії до збройної агресії, а перед цим надала всі такі задокументовані факти дипломатичними каналами та каналами обміну розвідувальною інформацією з розвідувальними органами союзників

Проводились розвідувальні рейди в глибокий тил окупованих територій. Окремі розвідувальні операції стосувалися своєчасного оповіщення про розгортання російської артилерії, зокрема далекобійної, а це значно знижувало втрати серед українських військових і мирного населення[8].

7 червня 2017 року, за даними Юрія Бутусова, підрозділ воєнної розвідки ліквідував на окупованій території Донбасу одного з керівних співробітників спецпідрозділу «Вимпел» ФСБ РФ полковника Черкашина Юрія Михайловича, 1972 року народження, який відповідав за організацію терористичних актів на території України[9][10].

24 червня 2017 року за участі загону[джерело?] було знищено диверсійно-розвідувальну групу під керівництвом капітана Збройних сил Російської Федерації Олександра Щерби. Командир групи та снайпер були ліквідовані у ближньому вогневому бою, ще четверо диверсантів затримані[11][12], один з них — громадянин РФ Віктор Агєєв, військовослужбовець за контрактом ВС РФ[13][14]. Згідно розслідування ІнформНапалму, Агєєв був розвідником 22-ї бригади СпП ГРУ РФ[15].

7 вересня 2017 року, на день воєнної розвідки України, спеціальному резерву ГУР було присвоєно ім'я генерал-майора Максима Шаповала.[16][17][18]

Бійці підрозділу брали участь у боях біля Гостомеля, під час Російського вторгнення в Україну 2022.

Операції за кордоном[ред. | ред. код]

Доправлення викупу сомалійським піратам під час Захоплення Фаїни у 2009 році.

Оператори ГУР МО у аеропорту Кабулу.

18 серпня 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[19] Всього літаки бригади виконали 6 рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн.Спецпризначенці по 3 рази на день виходили у Кабул, щоб знайти та завезти громадян, які підлягали евакуації у аеропорт Кабулу.[20]

26 червня 2022 року британське видання The Times, посилаючись на нібито двох бійців, повідомило про диверсійні операції підрозділу на території Росії.[21]

Структура[ред. | ред. код]

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2018)

В складі підрозділу 3 сотні спеціального призначення різної спеціалізації.

  • 1 сотня спеціального призначення
  • 2 сотня спеціального призначення
  • 3 сотня спеціального призначення

Командування[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Стелла полеглим. 7 вересня 2017 р.

Станом на 7 вересня 2017 року, на стеллі у гарнізоні підрозділу увічнено пам'ять про 4 полеглих військовослужбовців:[27]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Загинув внаслідок вибуху автомобіля в якому перебував на Солом'янці в Києві. Найвірогіднішою причиною загибелі є помста ГРУ Росії за знищення ДРГ в складі якої були їх бійці кількома днями раніше.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Оксана Коваленко (27 червня 2017). Вбивство командира спецназу ГУР. Подробиці. http://www.pravda.com.ua. Українська правда. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  2. ↑ Хоробрі серця. Розвідники, архів оригіналу за 1 квітня 2016, процитовано 10 січня 2016
  3. ↑ а б Элитные отряды специального назначения разных стран [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Спецназ України. Кіровоградська обласна громадська організація «Братство десантників». Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 19 листопада 2014.
  5. ↑ Герой Радянського Союзу Горошко Ярослав Павлович [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт ГУР МО України
  6. ↑ Спецназ ГУР МО [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] Український мілітарний портал
  7. ↑ Colonel In Ukrainian Military Intelligence Killed In Kyiv Car Bombing. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 червня 2017.
  8. ↑ Вбитий у Києві полковник ГУР працював над доказами агресії РФ: перемога в Гаазі досягнута завдяки його роботі. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  9. ↑ Цензор.НЕТ. ПАМЯТИ МАКСИМА ШАПОВАЛА. ПОЧЕМУ РОССИЙСКИЕ СПЕЦСЛУЖБЫ ВЕЛИ ОХОТУ НА КОМАНДИРА СПЕЦНАЗА ГУР МО?. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017.
  10. ↑ Бутусов розповів про полювання на Шаповала спецслужб РФ. https://www.ukrinform.ua. Укрінформ. 3 липня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  11. ↑ У зоні АТО українські військові знищили диверсійну групу ворога на чолі із громадянином РФ – штаб АТО. http://gordonua.com. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  12. ↑ У Генштабі назвали ім'я ліквідованого напередодні російського офіцера. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  13. ↑ Російський військовий потрапив у полон на сході України (рос.). Російська служба ВВС. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 червня 2017.
  14. ↑ Михайло Штекель (27 червня 2017). На кого обміняють полоненого росіянина Агєєва? В соцмережах він назвав себе кадровим військовим (рос.). Донбас.Реалії. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  15. ↑ РФ знову кинула. Розвідник 22-ї бригади ГРУ РФ у полоні ЗСУ. InformNapalm. 28 червня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  16. ↑ Порошенко присвоїв звання Герой України посмертно загиблому розвідникові Шаповалу. Інтерфакс-Україна. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  17. ↑ Президент: Стратегічне завдання ГУР — реформувати воєнну розвідку, впровадити усі новітні технології та стандарти євроатлантичних партнерів України. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  18. ↑ Президент вручив «Золоту зірку» Героя України Максима Шаповала його вдові — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  19. ↑ Кліщук, Людмила (18 серпня 2021). Іл-76 Повітряних сил вилетів до Кабула. Чекає дозволу на евакуацію. Новинарня. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 19 січня 2023.
  20. ↑ Коваленко, Оксана; Коберник, Катерина (1 вересня 2021). «Навколо просто зомбіленд — з тебе все зривають». Як українські спецпризначенці зробили (майже) неможливе — доставили з Кабулу в аеропорт 700 людей. Розповідає учасник спецоперації. Бабель. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 3 листопада 2023.
  21. ↑ Tucker, Maxim (26 червня 2022). ‘Shaman’ special forces take the fight across the border into Russia. The Times (англійською) .
  22. ↑ Вбитий у Києві полковник розвідки був командиром групи спецназу, яка звільняла Донецький аеропорт. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  23. ↑ Сьогодні загинув наш бойовий побратим полковник Максим Михайлович Шаповал. http://gur.gov.ua. ГУР МО України. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  24. ↑ Журналист сообщил подробности о погибшем командире спецназа ГУР. http://news.liga.net. Ліга.Новости. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  25. ↑ Вибух в центрі Києва забрав життя командира спецпідрозділу Головного управління розвідки. http://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  26. ↑ Внаслідок вибуху автомобіля у Києві загинув військовослужбовець Міністерства оборони України. http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  27. ↑ Я не о празднике разведки. И не про визит на базу спецрезерва ГУР. Я о личном сейчас…(рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. — Мінськ : «Современная школа», 2009. — ISBN 978-985-513-617-1.

Посилання[ред. | ред. код]

Підрозділи
Регіональні центри РЕР
Навчальні частини
Закордонні добровольці
Колишні частини ГУР
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=10-й_окремий_загін_спеціального_призначення_(Україна)&oldid=42292064