Перейти до вмісту

10-й окремий загін спеціального призначення (Україна)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
10-й окремий загін спеціального призначення
Нарукавний знак підрозділу, 2016 р.
Засновановересень 1993 року
Країна Україна
Належність ГУР
Базування Київ, Рибальський острів
Прізвиська«Острів»
Оборонецьгенерал-майор
Максим Шаповал
Річниціперші вихідні перед 4 липня[1]
Війни/битвиВійна на сході України,
Російське вторгнення в Україну (2022)
Бої за Київ (2022)
Командування
Визначні
командувачі
Ярослав Горошко

10-й окремий загін спеціального призначення імені генерал-майора Максима Шаповала (10 ОЗСпП, в/ч А2245) — частина спеціальної розвідки[2], елітний підрозділ спеціального призначення Збройних сил України. На 2016 рік — єдина силова структура, підпорядкована безпосередньо 4-й службі спеціальної розвідки Головного управління розвідки Міністерства оборони України.[3] Становить спеціальний резерв ГУР МО.

Історія

[ред. | ред. код]

Біля витоків формування військової частини А2245[4] стояв український патріот, ветеран і легенда Афганської війни, Герой Радянського Союзу підполковник Ярослав Горошко[5].

Це єдиний підрозділ, який може бути негайно задіяний за кордонами України: спеціальний підрозділ ГУР МО виконує широкий спектр завдань щодо захисту інтересів України за її межами і забезпечення безпеки її громадян за межами країни[3]. Загін складається виключно з офіцерів, більшість з яких мають досвід бойових дій. Військовослужбовці загону мають водолазну, повітрянодесантну, гірську підготовку[6]. Дислокується в Києві. Діяльність підрозділу тримається в таємниці.

Зовнішні відеофайли
10-й загін спеціального призначення ГУР України

Серед відомих операцій загону:

Війна на сході України

[ред. | ред. код]

Від самого початку російської агресії загін бере активну участь у протистоянні диверсійно-розвідувальним групам супротивника та проведенні спеціальних операцій в тилу ворога.[7]

За участі загону в 2015 році було взято в полон бійців 3-ї бригади спеціального призначення ГРУ під Щастям.[джерело?]

Загін брав безпосередню участь в зборі доказової бази стосовно російської збройної агресії.

Це завдяки йому Україна обґрунтувала свою позицію в Гаазі про причетність Росії до збройної агресії, а перед цим надала всі такі задокументовані факти дипломатичними каналами та каналами обміну розвідувальною інформацією з розвідувальними органами союзників

Проводились розвідувальні рейди в глибокий тил окупованих територій. Окремі розвідувальні операції стосувалися своєчасного оповіщення про розгортання російської артилерії, зокрема далекобійної, а це значно знижувало втрати серед українських військових і мирного населення[8].

7 червня 2017 року, за даними Юрія Бутусова, підрозділ воєнної розвідки ліквідував на окупованій території Донбасу одного з керівних співробітників спецпідрозділу «Вимпел» ФСБ РФ полковника Черкашина Юрія Михайловича, 1972 року народження, який відповідав за організацію терористичних актів на території України[9][10].

24 червня 2017 року за участі загону[джерело?] було знищено диверсійно-розвідувальну групу під керівництвом капітана Збройних сил Російської Федерації Олександра Щерби. Командир групи та снайпер були ліквідовані у ближньому вогневому бою, ще четверо диверсантів затримані[11][12], один з них — громадянин РФ Віктор Агєєв, військовослужбовець за контрактом ВС РФ[13][14]. Згідно розслідування ІнформНапалму, Агєєв був розвідником 22-ї бригади СпП ГРУ РФ[15].

7 вересня 2017 року, на день воєнної розвідки України, спеціальному резерву ГУР було присвоєно ім'я генерал-майора Максима Шаповала.[16][17][18]

Бійці підрозділу брали участь у боях біля Гостомеля, під час Російського вторгнення в Україну 2022.

Операції за кордоном

[ред. | ред. код]

Доправлення викупу сомалійським піратам під час Захоплення Фаїни у 2009 році.

Оператори ГУР МО у аеропорту Кабулу.

18 серпня 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[19] Всього літаки бригади виконали 6 рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн.Спецпризначенці по 3 рази на день виходили у Кабул, щоб знайти та завезти громадян, які підлягали евакуації у аеропорт Кабулу.[20]

26 червня 2022 року британське видання The Times, посилаючись на нібито двох бійців, повідомило про диверсійні операції підрозділу на території Росії.[21]

Структура

[ред. | ред. код]

В складі підрозділу 3 сотні спеціального призначення різної спеціалізації.

  • 1 сотня спеціального призначення
  • 2 сотня спеціального призначення
  • 3 сотня спеціального призначення

Командування

[ред. | ред. код]

Втрати

[ред. | ред. код]
Стелла полеглим. 7 вересня 2017 р.

Станом на 7 вересня 2017 року, на стеллі у гарнізоні підрозділу увічнено пам'ять про 4 полеглих військовослужбовців:[27]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Загинув внаслідок вибуху автомобіля в якому перебував на Солом'янці в Києві. Найвірогіднішою причиною загибелі є помста ГРУ Росії за знищення ДРГ в складі якої були їх бійці кількома днями раніше.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Оксана Коваленко (27 червня 2017). Вбивство командира спецназу ГУР. Подробиці. http://www.pravda.com.ua. Українська правда. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  2. Хоробрі серця. Розвідники, архів оригіналу за 1 квітня 2016, процитовано 10 січня 2016
  3. а б Элитные отряды специального назначения разных стран [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Спецназ України. Кіровоградська обласна громадська організація «Братство десантників». Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 19 листопада 2014.
  5. Герой Радянського Союзу Горошко Ярослав Павлович [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт ГУР МО України
  6. Спецназ ГУР МО [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] Український мілітарний портал
  7. Colonel In Ukrainian Military Intelligence Killed In Kyiv Car Bombing. RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 червня 2017.
  8. Вбитий у Києві полковник ГУР працював над доказами агресії РФ: перемога в Гаазі досягнута завдяки його роботі. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  9. Цензор.НЕТ. ПАМЯТИ МАКСИМА ШАПОВАЛА. ПОЧЕМУ РОССИЙСКИЕ СПЕЦСЛУЖБЫ ВЕЛИ ОХОТУ НА КОМАНДИРА СПЕЦНАЗА ГУР МО?. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 3 липня 2017.
  10. Бутусов розповів про полювання на Шаповала спецслужб РФ. https://www.ukrinform.ua. Укрінформ. 3 липня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 3 липня 2017.
  11. У зоні АТО українські військові знищили диверсійну групу ворога на чолі із громадянином РФ – штаб АТО. http://gordonua.com. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  12. У Генштабі назвали ім'я ліквідованого напередодні російського офіцера. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  13. Російський військовий потрапив у полон на сході України (рос.). Російська служба ВВС. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 червня 2017.
  14. Михайло Штекель (27 червня 2017). На кого обміняють полоненого росіянина Агєєва? В соцмережах він назвав себе кадровим військовим (рос.). Донбас.Реалії. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  15. РФ знову кинула. Розвідник 22-ї бригади ГРУ РФ у полоні ЗСУ. InformNapalm. 28 червня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  16. Порошенко присвоїв звання Герой України посмертно загиблому розвідникові Шаповалу. Інтерфакс-Україна. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  17. Президент: Стратегічне завдання ГУР — реформувати воєнну розвідку, впровадити усі новітні технології та стандарти євроатлантичних партнерів України. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  18. Президент вручив «Золоту зірку» Героя України Максима Шаповала його вдові — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  19. Кліщук, Людмила (18 серпня 2021). Іл-76 Повітряних сил вилетів до Кабула. Чекає дозволу на евакуацію. Новинарня. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 19 січня 2023.
  20. Коваленко, Оксана; Коберник, Катерина (1 вересня 2021). «Навколо просто зомбіленд — з тебе все зривають». Як українські спецпризначенці зробили (майже) неможливе — доставили з Кабулу в аеропорт 700 людей. Розповідає учасник спецоперації. Бабель. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 3 листопада 2023.
  21. Tucker, Maxim (26 червня 2022). ‘Shaman’ special forces take the fight across the border into Russia. The Times (англійською) .
  22. Вбитий у Києві полковник розвідки був командиром групи спецназу, яка звільняла Донецький аеропорт. https://www.unian.ua. УНІАН. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  23. Сьогодні загинув наш бойовий побратим полковник Максим Михайлович Шаповал. http://gur.gov.ua. ГУР МО України. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  24. Журналист сообщил подробности о погибшем командире спецназа ГУР. http://news.liga.net. Ліга.Новости. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  25. Вибух в центрі Києва забрав життя командира спецпідрозділу Головного управління розвідки. http://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  26. Внаслідок вибуху автомобіля у Києві загинув військовослужбовець Міністерства оборони України. http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 27 червня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  27. Я не о празднике разведки. И не про визит на базу спецрезерва ГУР. Я о личном сейчас…(рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Чуприн К. В. Вооруженные силы стран СНГ и Балтии. Справочник. — Мінськ : «Современная школа», 2009. — ISBN 978-985-513-617-1.

Посилання

[ред. | ред. код]