107-ма реактивна артилерійська бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
107-ма реактивна артилерійська бригада
(з 2019)

107-й реактивний артилерійський полк
(2005—2019)


107-ма ракетна бригада
(до 2005)
107 РеАП.png
Нарукавний знак
На службі 1992 — дотепер
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ РВТА (2016).png Ракетні війська та артилерія
Роль реактивна артилерія
Чисельність бригада
Базування м. Кременчук
Гасло Сила і Честь
Оснащення 9К58 «Смерч»
Війни/битви

Друга світова війна
Російсько-українська війна

Почесні найменування Кременчуцький
Командування
Поточний
командувач
полковник
Олександр Келембет

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

107-ма реакти́вна артилері́йська бригада (107 РеАБр, в/ч А1546) — військове формування ракетних військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України.

Історія[ред. | ред. код]

3 січня 1992 року, після розпаду СРСР, 107-ма ракетна бригада Радянської армії перейшла під юрисдикцію України. Бригада мала на озброєнні 18 пускових установок 9К72 «Ельбрус».[1]

В 1998 році 107 РБр, разом з 19 РБр та 199 РБр, ввійшла до сформованої з цих бригад 1-ї ракетної дивізії.

У 2003 році 107-му ракетну бригаду переозброюють на більш сучасний високоточний тактичний ракетний комплекс 9К79 «Точка-У».

У 2005 році ракетну бригаду переформували в реактивний артилерійський полк і на його озброєння надійшла реактивна система залпового вогню 9К58 «Смерч».[2][3] 23 червня 2006 року бригада Указом президента перейменована на 107-й реактивний артилерійський полк.[4]

У жовтні 2007 року у частині служило 77 контрактників, що складало більше третини від загальної кількості солдат і сержантів[5].

У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку присвоєне почесне найменування «Кременчуцький».

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Починаючи з березня 2014 року більша частина особового складу полку перебувала на навчальному полігоні в Дніпропетровській області, інша — у Херсонській області. Артилеристи відточували професійну майстерність ведення бою, охорони позицій і військового табору[6]. У квітні у Кременчуці було створено ветеранський комітет підтримки 107-го реактивного полку, котрий створили офіцери-ветерани, що проходили службу в цій військовій частині. Він допомагає військовим із матеріально-технічним забезпеченням[7].

Після завершення навчань один дивізіон 107 РеАП забезпечував захист України від вторгнення російських військ із Криму. Після початку активної фази антитерористичної операції на Донбасі другий дивізіон був передислокований на схід країни для виконання бойових завдань[8].

17-18 серпня 2014 року 1-й реактивний дивізіон полку спільно з підрозділами 19-ї ракетної бригади завдав удару по колоні 18-ї мотострілецької бригади РФ під Сніжним.[9]

У серпні 2014 року, після масованого вводу російських регулярних військ на територію України, у зв'язку з недосяжністю об'єктів противника для інших вогневих засобів під час виходу українських військ з оточення під Іловайськом, Генеральним Штабом була задіяна 1 РДн 19 ОРБр, а також 1 РеАДн 107-го полку. Далекобійна артилерія підтримувала українські підрозділи, що виходили, створюючи «вогневий коридор». Удари було заплановано уздовж маршруту висування підрозділів по місцях ймовірного розташування противника (панівні висоти, кургани, перехрестя доріг тощо) з південного боку — для 1 РДн 19 РБр, з північного боку — для 1 РеАДн 107 РеАП. Вогонь відкривався за викликом. В ході цього були виконані порядка 12 групових та поодиноких ракетних ударів з використанням від 1 до 4 установок «Точка» і приблизно 15 вогневих ударів РСЗВ «Смерч» з використанням від 1 до 3 бойових машин.[9]

На початку жовтня 2014 року після виконання бойових завдань біля Краматорська, Артемівська і Дебальцевого бійці 1-го дивізіону повернулися для ротації у Кременчук[10].

Переформування[ред. | ред. код]

З 1 січня 2019 року полк переформовано на бригаду відповідно до організаційної директиви Генерального Штабу ЗСУ.[11] За версією оглядачів, це пов'язане із надходженням у найближчому майбутньому систем «Вільха».[12]

Традиції[ред. | ред. код]

Емблеми та нарукавні знаки
Знак бригади (до 2005)
Знак полку (2005—2014)
Емблема (до 2015)

У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку присвоєне почесне найменування «Кременчуцький».

До 2014 року нарукавний знак мав вигляд щита чорного кольору із знаками артилерії, герба Кременчука, і написами «107 РЕАП» і «Ленінградський».[13]

18 листопада 2015 року полк дістав назву 107-й реактивний артилерійський полк. Раніше він носив назву 107 реактивний артилерійський Ленінградський ордена Кутузова полк, проте в рамках загальновійськової реформи позбувся радянських нагород та почесних назв.[14]

Командири[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Michael Holm, 107th Missile Brigade(англ.) // ww2.dk
  2. Кременчуцький реактивний артилерійський полк відзначив свою 71-річницю. Інтернет-видання «Полтавщина» (uk). Процитовано 2019-03-26. 
  3. Кременчугские артиллеристы празднуют 71-ю годовщину создания части. Все новости Кременчуга на сайте ТелеграфЪ (ru). Процитовано 2019-03-26. 
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №569/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2019-03-26. 
  5. Армія — справа професіоналів[недоступне посилання з грудень 2018] // Газета «Кременчуцька панорама» № 43 (124) 25 жовтня 2007 року
  6. «Усі розуміють, що за нами — Батьківщина» Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. // «Зоря Полтавщини» від 4 грудня 2014 року
  7. Кременчужан знову просять допомогти військовим[недоступне посилання з грудень 2018] // «Вісник Кременчука» від 10 квітня 2014 року
  8. Кременчуцькі артилеристи стоять на захисті України, а кременчужани їм допомагають Архівовано 2 April 2015[Дата не збігається] у Wayback Machine. // «Програма Плюс» від 29 травня 2014 року
  9. а б Marco, Serge (10 березня 2016). Когда боги артиллерии ставят точку… У. Пётр и Мазепа. Процитовано 11 березня 2016. 
  10. Бійці зі сходу повернулися у Кременчук Архівовано 10 December 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. // «Hromadske.tv» від 13 жовтня 2014 року
  11. 107-й реактивний полк реорганізовано у бригаду. Ukrainian Military Pages. Процитовано 2019-03-26. 
  12. Белая книга-2018. Петр и Мазепа (ru). Процитовано 2019-06-23. 
  13. Администратор (2018-10-18). Нарукавный знак 107 РЕАП обр до 2014 года. История Кременчуга, Крюкова-на-Днепре и его окраин (ru-RU). Процитовано 2019-03-25. 
  14. Указ Президента України
  15. Газета «Кременчугский ТелеграфЪ» № 6 (701) 9 лютого 2012 року
  16. Народна армія[недоступне посилання з грудень 2018] // «Кременчуцька панорама» від 27 березня 2014 року

Джерела[ред. | ред. код]