Перейти до вмісту

108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі»
(?)
108-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»
(2022-?)
Засновано2014 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
НалежністьЗСУ Збройні сили
Вид
Безпілотні системи (з 2025)
Сухопутні війська (до 2025)
У складі
 59 ОШБр
Війни/битви

Російсько-українська війна

Вебсайтvovkydavinci.army
Командування
Поточний
командувач		майор Філімонов Сергій Федорович
Медіафайли на Вікісховищі

Батальйон «Вовки Да Вінчі» (108-й окремий штурмовий батальйон[1]) — батальйон Сил безпілотних систем Збройних сил України, який входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Командир — майор Сергій Філімонов.

З червня 2024 року бере участь у боях на Покровському напрямку[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Добровольчий український корпус

[ред. | ред. код]

Історія батальйону пов'язана з засновником і першим командиром батальйону — Дмитром «Да Вінчі» Коцюбайлом і 1-ю штурмовою ротою у складі 5-го батальйону Добровольчого українського корпусу. З 2014 року бійці 1-ї штурмової роти у складі ДУК ПС брали участь у боях у найгарячіших точках фронту на Донеччині та Луганщині: в Авдіївці, Пісках, Карлівці, а також під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Під командуванням Дмитра підрозділ набув слави одного з найефективніших і найпрофесійніших у країні[3].

Створення батальйону «Вовки Да Вінчі»

[ред. | ред. код]

У квітні 2022 року внаслідок об'єднання 1-ї штурмової роти ДУК ПС під командуванням Дмитра Коцюбайла та підрозділу «Гонор» Сергія Філімонова було утворено батальйон «Вовки Да Вінчі»[4], який увійшов до складу 7-го центру Сил Спеціальних Операцій. Батальйон очолив Дмитро Коцюбайло, а Сергій Філімонов став командиром роти «Гонор».

У складі 67 ОМБр

[ред. | ред. код]

З кінця 2022 до 2024 року «Вовки Да Вінчі» входили до складу 67 ОМБр, на основі яких і був сформований 1-й окремий механізований (згодом штурмовий) батальйон. За цей час «вовки» взяли участь у контрнаступі на Харківщині: у звільненні Балаклії, Ізюму, Борової, Куп'янська; боях на Луганщині: за Кремінну, Білогорівку, Сіверськодонецьк, Лисичанськ та боях на Донеччині — за Серебрянку, Соледар, Бахмут.

Бійці батальйону назавжди увійшли в історію за оборону «Дороги життя» — останньої дороги, яка забезпечувала логістику для українських захисників до Бахмуту. На цій ділянці під час відбиття ворожого штурму, боєць роти «Гонор» Олексій «Тихий» Найда викрикнув фразу, що стала відомою: «Це наша посадка»[5].

7 березня 2023 року у боях за Бахмут загинув командир батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло, його місце посів Юрій Капустяк.

Влітку 2023 року батальйон брав участь у важких боях поблизу Куп'янська. Восени «вовки» повернулися на Донеччину, де обороняли Кліщіївку, а згодом знову на Харківщину — обороняти Куп'янськ.

Перехід у 59 ОМПБр (нині ОШБр) імені Якова Гандзюка

[ред. | ред. код]

6 лютого 2024 заступник начальника розвідки 1 ОШБ 67 ОМБр Сергій Філімонов та очільниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова заявили про вихід «Вовків да Вінчі» зі складу 67-ї окремої механізованої бригади (ДУК ПС) і перехід до складу 59-та окремої мотопіхотної (нині штурмової) бригади імені Якова Гандзюка. За словами Сергія Філімонова, причиною розпаду батальйону стало бажання Юрія Капустяка звільнитися з ЗСУ[6], що він і зробив восени 2024 року.

Командиром 108-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 59 ОШБр було обрано та призначено Сергія Філімонова[7][8].

4 березня 2024 року Олександра Ябчанку призначено командиром роти «Гонор» у складі батальйону «Вовки Да Вінчі»[9]. На даний момент Олександр є керівником служби наземних роботизованих комплексів батальйону «Вовки Да Вінчі».

В 2025 батальйон брав участь у битві за Покровськ. В ході битви було звільнено на 80% населений пункт Надіївка Донецької області вісьмома піхотинцями, двома одиницями техніки, а також артилерією, FPV, "Вампірами" [10]

Бойовий шлях у 59 ОШбр

[ред. | ред. код]

З червня 2024 року «Вовки да Вінчі» беруть участь у боях на Донеччині: за Красногорівку[6], Українськ, Воздвиженку, Новотроїцьке, Надіївку.

Під час оборони Українська, разом із 15-ю бригадою НГУ «Кара-Даг», захисники захопили ворожий танк Т-72Б3[6].

Станом на 2025 рік 108-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» продовжує виконувати бойові завдання на Покровському напрямку[2].

З квітня 2025 року батальйон «Вовки Да Вінчі» став штурмовим.

6 грудня 2025 року, у День Збройних Сил України, відбулося урочисте вручення бойового прапора 108-му окремому штурмовому батальйону «Вовки Да Вінчі».

Командування

[ред. | ред. код]

Структура

[ред. | ред. код]
  • 1-ша рота
  • 2-га рота (рота «Гонор»)
  • 3-тя рота
  • медична служба «Ульф»
  • рота безпілотних ударних комплексів (РУБпАК)
  • рота безпілотних наземних систем
  • взвод авіаціний та наземних комплексів
  • мінометна батарея
  • артилерійська батарея
  • снайперський взвод
  • інженерно-саперний взвод
  • танковий взвод

Символіка

[ред. | ред. код]

В емблемі батальйону відтворено три вовчі голови, що вказують на назву підрозділу. Їх розміщено всередині двозуба — знака великого князя Київського Святослава[11].

Відомі постаті

[ред. | ред. код]

Нейт Венс, двоюрідний брат чинного віцепрезидента США Джей Ді Венса, приєднався до батальйону «Вовки Да Вінчі» у 2022 році. Нейт, у минулому морський піхотинець ЗС США, неодноразово брав участь у штурмових діях на Харківщині та Донеччині і зарекомендував себе як професійний снайпер та фахівець у роботі з Mk 19 та Browning M2.

Втрати

[ред. | ред. код]

2024

[ред. | ред. код]
  • 02024-08-2828 серпня 2024 — Сергій Степаненко («Сіо»). Рота «Гонор». Народився 29 січня 1997. Загинув під час оборони міста Українськ Донецької області.

2025

[ред. | ред. код]
  • 02025-01-055 січня 2025 — Олександр Золоторубов. 8.12.1996, Львів[12].
  • 02025-02-2424 лютого 2025 — Лебідь Віталій Васильович («Зуб»). 21.08.1982, Тернопіль. Загинув на Покровському напрямку[13][14]
  • 02025-02-2424 лютого 2025 — Профатілов Євгеній Михайлович («Проф») пілот БПЛА. 4.6.2002, Прилуки[15][16]
  • 02025-02-2424 лютого 2025 — Ткаченко Денис Дмитрович («Ткач»). пілот БПЛА. 9.10.2004, Прилуки[15][16]
  • 02025-04-022 квітня 2025 — Бондарчук Дем’ян Валерійович ( Фаєр) доброволець з Києва, до служби у ЗСУ служив у ДСНС 17.1
  • 02025-04-022 квітня 2025 — Аверенков Пилип Олексійович («Коді») бойовий медик, молодший сержант. 21.01.1994, Славутич[17]
  • 21 квітня 2025 — Володимир-Іван Лозинський. Розвідник — оператор розвідувального відділення розвідувального взводу. Загинув поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області, внаслідок атаки ворожого дрона-камікадзе[18].
  • 8 липня 2025 — Олег Шаманський. Стрілець, помічник гранатометника. Загинув на Покровському напрямку[19].
  • 02025-07-1010 липня 2025 — Яровий Олег Вікторович. Народився 2002 року в селі Довга Пристань, Первомайський район. Герой України (посмертно) [20]

Рекрутинг

[ред. | ред. код]

Із січня 2024 року рекрутингові центри «Вовків Да Вінчі» діють у Києві[21] та у Львові[22].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Редакція (1 березня 2024). Вісім бойових частин отримали у Вінниці понад сто FPV-дронів. Вінниця Преспоінт (укр.). Процитовано 6 березня 2024.
  2. ↑ а б Чому почав сипатися Покровський напрямок: у ЗСУ навели три основні причини. ФОКУС (укр.). 17 вересня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  3. ↑ Правила героя. Що зробило лейтенанта Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) легендою української армії&  — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 26 квітня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
  4. ↑ Велике інтерв'ю нового командира "Вовків да Вінчі": "Мобілізувати 250 тисяч — мінімум, який нам потрібен". ТСН.ua (укр.). 12 лютого 2024. Процитовано 4 січня 2025.
  5. ↑ Гонор (19 квітня 2023), Бій роти Гонор за останню дорогу в Бахмут/DEFENDING "ROAD OF LIFE" BAKHMUT, процитовано 4 січня 2025
  6. ↑ а б в Калюжна, Анна (19 вересня 2024). "Це – Вітя, він з Челябінська". Командир батальйону "Вовки Да Вінчі" Філя показав полоненого, а один наш боєць відбив штурм 30 ворогів. РЕПОРТАЖ. Новинарня. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 28 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  7. ↑ Собенко, Надія (6 лютого 2024). Сергій Філімонов заявив, що став командиром батальйону "Вовків Да Вінчі" у складі 59 ОМБ. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 6 лютого 2024.
  8. ↑ Сергій Філімонов заявив, що очолив батальйон Вовки Да Вінчі. Позиція батальйону. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  9. ↑ Командиром роти «Гонор» у батальйоні «Вовки да Вінчі» став Олександр Ябчанка.
  10. ↑ Що відбувається на фронті Дніпропетровщини, Запоріжжя та Харківщини, поки США й Росія домовляються про "мир" для України.
  11. ↑ Однороженко О., Поцелуйко В., Руденко О., Шереметьєв О. In hoc signo vinces. Історія підрозділів сухопутних військ збройних сил України в знаках і символах / Олег Однороженко, Валерій Поцелуйко, Олексій Руденко, Олексій Шереметьєв; передмови О. С. Сирського, О. О. Павлюка, М. В. Драпатого; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків: Фоліо, 2025. — С. 208—209. — ISBN 978-617-8550-52-3.
  12. ↑ Завтра Львів прощається із захисником Олександром Золототрубовим. Львівська міська рада. 9 січня 2025. Архів оригіналу за 9 січня 2025. Процитовано 11 січня 2025.
  13. ↑ У Донецькій області на 43-му році обірвалося життя захисника з Тернополя.
  14. ↑ Віталій Лебідь Зуб з Вовків да Вінчі загинув на фронті.
  15. ↑ а б Чернігівщина в скорботі - на Донеччині полягли 2 юних захисників.
  16. ↑ а б Мартишко, Надія; Разумова, Юлія (3 березня 2025). У Прилуках попрощалися з "Вовками Да Вінчі". Суспільне Чернігів. Архів оригіналу за 5 квітня 2025. Процитовано 5 квітня 2025.
  17. ↑ Славутич попрощався з Героєм — Пилипом Аверенковим | Новини на сайті slavutych.info.
  18. ↑ Володимир-Іван Миронович Лозинський – Герої професійно-технічної освіти Львівщини (укр.). Процитовано 1 грудня 2025.
  19. ↑ Олег Борисович Шаманський – Герої професійно-технічної освіти Львівщини (укр.). Процитовано 28 листопада 2025.
  20. ↑ На війні загинув боєць “Вовків Да Вінчі” Олег Яровий.
  21. ↑ Рекрутинг-центр "Вовків Да Вінчі": Михайлова розповіла, які фахівці потрібні батальйону. ТСН.ua (укр.). 17 лютого 2024. Процитовано 25 лютого 2024.
  22. ↑ Zaxid.net (26 січня 2024). У Львові відкрили рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 25 лютого 2024.
  23. ↑ Свиридюк, Юрій (4 березня 2024). Роту "Гонор" у батальйоні "Вовки да Вінчі" очолив новий командир. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 4 березня 2024. Процитовано 25 січня 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=108-й_окремий_штурмовий_батальйон_«Вовки_Да_Вінчі»&oldid=47630472