11-та бронекавалерійська дивізія (Польща)

11-та бронекавалерійська дивізія
пол. 11 Lubuska Dywizja Kawalerii Pancernej im. Króla Jana III Sobieskiego
Нарукавний знак
Засновано	1949 (73 роки)
Країна	Польща
Вид	Сухопутні війська
Чисельність	дивізія
Базування	Любуське воєводство м. Жагань
Прізвиська	Любуська
Оборонець	Ян III Собеський
Оснащення	Leopard 2A4, Leopard 2A5, Т-72М1, KTO Rosomak, БМП-2, САУ «Дана»
Вебсайт	Сторінка 11-ї Любуської дивізії (пол.)
Командування
Поточний командувач	бригадний генерал Петро Тритек
Медіафайли на Вікісховищі

Структура 11-ї бронетанкової кавалерійської дивізії

Будівля штабу дивізії

Навчання на полігоні

Тренування дивізії

Солдати на полігоні

11-та Любуська бронекавалерійська дивізія імені короля Яна III Собеського (11 DKPanc, в/ч JW 1588) — військове з'єднання, бронетанкова дивізія Сухопутних військ Польщі, історія якої сягає до формування в 1945 році 11-ї піхотної дивізії Збройних сил Польщі на Сході. Підрозділи дивізії розташовані в західній частині Польщі, на кордоні з Німеччиною.

Дивізія носить ім'я Яна III Собеського — монарха Речі Посполитої XVII ст.

Історія

11–та Любуська бронекавалерійська дивізія походить по прямій від 11–ї піхотної дивізії, сформованої в березні та квітні 1945 року в районі Лодзі.

У березні 1949 року на базі 11–ї стрілецької дивізії, 6–го важкого танкового полку та 25–ий танковий артилерійський полк було сформовано 11–у мотопіхотну дивізію. Дивізію зарахували до 2-го танкового корпусу.

У 1950 році дивізія була перетворена в 11-у механізовану дивізію.

4 вересня 1956 р. був виданий наказ міністра національної оборони про розформування 2-ї комуністичної партії Польщі. і підпорядкування ДЗ 11 командувачу Сілезьким військовим округом. Влітку 1957 року дивізію було реорганізовано, а в квітні 1963 року — в 11–ту танкову дивізію. У 1990 році дивізія була перетворена в 11–у механізовану дивізію. У вересні 1991 року дивізія втратила відмітну назву «Дрезден».

13 липня 1992 року дивізія отримала нову відмітну назву «броньована кавалерія» та перейняла традиції наступних великих бронетанкових частин:

10–а кавалерійська бригада 1937-1939 рр.

10–та танкова кавалерійська бригада 1939-1942 рр.

1–а танкова дивізія 1942-1947.

На той час її повна назва була – 11–а механізована бронекавалерійська дивізія ім Ян III Собеський.

11 вересня 1992 року з назви дивізії було вилучено слово «механізований» і додано слово «король». З цього дня повна назва дивізії була – 11–а бронекавалерійська дивізія. Король Ян III Собеський.

1 грудня 1992 року 16-й інженерний батальйон у Жарах був перейменований в 11-й інженерний батальйон. 5 жовтня 2001 року дивізія була підпорядкована командиру 2–го механізованого корпусу, а 25 березня 2004 року — командувачу Сухопутними військами.

1 вересня 2003 року дивізія отримала ще одну відмітну назву «Любуська». Після розбирання 4 ДЗ і 5 ДЗ він залишився єдиним тактичним об'єднанням Сухопутних військ, дислокованих в провінції. Любуське (у Сквежині дислокується 61–а ракетна бригада протиповітряної оборони Сквежина).

У 2006 році 4–й зенітний полк Зелена Гура в Червенську був виключений зі складу дивізії. На його місці командир 11-го ДКПанц. Підпорядкований 69-й зенітний полк з Лешна.

30 червня 2007 року було розформовано 15–ту Великопольську бронекавалерійську бригаду, яка дислокувалася в гарнізоні Венджин. Генерал Владислав Андерс.

Структура

11 батУпр

10 БрТБр

17 МБр

34 БрТБр

23 Артполк

4 полк ППО

• 10-та бригада бронетанкової кавалерії імені генерала броні Станислава Мачка (Сьвентошув, Нижньосілезьке воєводство)
• 17-та Великопольська механізована бригада імені генерала броні Юзефа Довбор-Мусницкого (Мендзижеч)
• 34-та бригада бронетанкової кавалерії імені великого коронного гетьмана Яна Замойського (Жагань)
• 23-й Сілезький артилерійський полк (Болеславець)
• 4-й полк протиповітряної оборони (Червенськ)
• 11-й батальйон управління (Жагань)

Командир

• полковник Жозеф Селецький (1948 — 1950)
• полковник Віктор Єршов (1950 — 1953)
• генерал бригади Сергій Сивицький (1953 — 1954)
• дипломований полковник Адольф Гуменюк (1954 — 1956)
• дипломований полковник Маріан Долінський (1956 — 1959)
• генерал бригади Мечислав Мазур (1959 — 1962)
• генерал бригади Збіґнєв Зеленевський (1962 — 1967)
• полковник Владислав Коцьолек (1967 — 1968)
• генерал бригади Вітольд Верещинський (1968 — 1973)
• генерал бригади Юзеф Ужицький (1973 — 1976)
• генерал бригади Болеслав Матуш (1976 — 1984)
• дипломований полковник Януш Орнатовський (1984 — 1987)
• дипломований полковник Адам Рембач (1987 — 1988)
• дипломований полковник Зигмунт Садовський (1988 — 1990)
• генерал бригади Адам Рембач (1990 — 1992)
• дипломований полковник Александер Бортновський (1992 — 1993)
• дипломований полковник Збіґнєв Шура (1993 — 1994)
• генерал бригади Александер Бортновський (1994 — 1998)
• генерал бригади Здзіслав Гораль (1998 — 2000)
• генерал бригади Станіслав Новакович (2000 — 2003)
• дивізійний генерал Вальдемар Скшипчак (2003 — 2006)
• дивізійний генерал Павло Ламла (2006 — 2009)
• дивізійний генерал Мирослав Ружанский (2009 — 2011)
• дивізійний генерал Януш Адамчак (17 листопада 2011 — 17 лютого 2014)
• дивізійний генерал Ярослав Міка (17 лютого 2014 — 7 лютого 2017)
• дивізійний генерал Станіслав Чоснек (7 лютого 2017 — 20 березня 2020)
• дивізійний генерал Дарій Паріляк (20 березня 2020 — 1 жовтня 2020)
• генерал бригади Пйотр Трайтек (1 жовтня 2020 — дотепер)

Посилання

• Oficjalna strona: 11 Lubuska Dywizja Kawalerii Pancernej [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Jednostki Wojskowe: 11 Lubuska Dywizja Kawalerii Pancernej [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.]