12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
12-та Танкова Дивізія СС "Гітлерюгенд"
12th SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС "Гітлерюгенд"
На службі 1943-45
Країна Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Танкові війська
Чисельність Танкова дивізія
Командування 1-й танковий корпус СС
86-й армійський корпус
80-й армійський корпус
66-й армійський корпус
Патрон Адольф Гітлер
Гасло Meine Ehre heißt Treue
("Моя честь називається вірність")
Війни/битви Друга світова війна

Західний фронт

Східний фронт


Commons-logo.svg 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд» у ВікіСховищі

12-та Танкова Дивізія СС "Гітлерюгенд" — німецька танкова дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Східному та Західному фронтах під час Другої Світової Війни.

Історія[ред.ред. код]

Формування[ред.ред. код]

В січні 1943 року группенфюрер СС Готтлоб Бергер запропонував рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру створити дивізію СС з вихованців гітлерюгенду. 10 лютого 1943 року було видано наказ за яким дозволялося формування дивізії СС «Гітлерюгенд» з призовників 1926 року народження, вік котрих становив 17 років (раніше для добровольців, що вступали в СС існував віковий ценз в 23 роки). Командиром дивізії був призначений оберфюрер СС Фріца Вітт з «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». З цієї ж дивізії було запозичено численні офіцерські кадри для формування дивізії СС «Гітлерюгенд». Шляхом конкурсу була створена символіка нової частини: руна Зіг (символ організації «Гітлерюгенд»), що перетинається з відмичкою (знак дивізії СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», який виник від прізвища її першого командира Йозефа Дітріха (нім. Dietrich — відмичка).

До 1 вересня 1943 року було призвано понад 16 тисяч членів гітлерюгенду, які отримали шестимісячне навчання. Крім того, в дивізію було переведено понад 1 тис. ветеранів СС, а також досвідчених офіцерів з вермахту. Загальна чисельність особистого складу перивищила 20 тис. осіб при 150 танках. Під час навчань у Беверлоо (Бельгія) було вирішено реорганізувати створену як танково-гренадерську дивізію у танкову та змінити її назву на танкова дивізія СС «Гітлерюгенд». При перенумерації дивізій частин Ваффен-СС 22 жовтня 1943 року дивізія отримала номер 12, а її гренадерські полки — номера 25 і 26.

З червня 1944 року дивізія знаходилася на Західному фронті у Нормандіїї.

Бої у Нормандії[ред.ред. код]

Вояк дивізії СС «Гітлерюгенд» в Нормандії. 1944 рік

6 червня 1944 року союзники почали операцію «Оверлорд» — вторгнення союзних військ до Нормандії, що відкривало Другий фронт у війні з Німеччиною. 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд» разом з 21-ю танковою дивізією були найближчими до місця висадки танковими частинами. Однак, внаслідок нальотів авіації, вони досягли місця бою лише о 22 годині 6 червня 1944 року поблизу Евресі.

7 червня 25-му танково-гренадерському полку СС на чолі зі штандартенфюрером СС Куртом Меєром разом з 12-м танковим полком СС вдалося відбити атаку канадських військ, при цьому було знищено 28 танків, а піхотний полк «Горці Нової Шотландії» (англ. Nova Scotia Highlanders) зазнав важких втрат. Під час цих боїв солдати 25-го танково-гренадерського полку вчинили військовий злочин, розстрілявши 20 канадських військовополонених.

8 червня 26-й танково-гренадерський полк під командою оберштурмбаннфюрера СС Вільгельма Монке досяг позиції західніше полку Меєра. Полк завдав удар в напрямку Сен-Манв'є-Норре та захопив стратегічно важливе селище.

14 червня королівський флот обстріляв позиції дивізії у Веноксі, при цьому загинув командир дивізії Фріц Вітт. Його місце посів Курт Меєр, ставши наймолодшим командиром дивізії у часи Другої світової війни (33 роки). Після війни Курта Меєра було звинувачено у військових злочинах за наказ не брати полонених.

Дивізія отримала наказ захопити Кан протягом наступних чотирьох тижнів, хоча союзні війська значно переважали чисельно, а підтримка з повітря була відсутня.

В перші тижні липня 1944 року дивізія зазнала важких втрат. Через це Меєр проігнорував наказ утримувати північну околицю Кана і відступив з залишками своїх військ на південь. На цей час втрати дивізії склали 4 тисячі вбитими, 8 тисяч пораненими і велика кількість зниклими безвісти.

Відступ[ред.ред. код]

Панцергренадер дивізії СС «Гітлерюгенд» взятий у полон канадськими вояками. 9 серпня 1944 року

До 17 серпня 1944 року головні сили дивізії потрапили у Фалезський котел, діючи північніше міста Фалез. 29 серпня решткам дивізії вдалося вирватися з оточення, при цьому втративши з 6 червня близько 9 тис. чол., майже усі танки та більшу частину важкого озброєння та спорядження. До вересня особистий склад зменшився ще на 2 тис. чол. та становив 3 тис. осіб. Сам Курт Меєр був взятий у полон 6 вересня бельгійськими партизанами, внаслідок чого командування прийняв оберштурмбаннфюрер СС Губерт Меєр. Продовжуючи відступ, дивізія пройшла через Вієлсальм та Мальмеді. Досягнувши Західного оборонного валу, дивізія узяла участь в обороні каналу та району Ейфель.

В листопаді дивізія була переведена в Нієнбург, де вона була сформована заново. Губерта Меєра замінив оберштурмбаннфюрер СС Гуго Краас. Дивізія увійшла до складу 6-ї танкової армії СС під командуванням оберстгруппенфюрера СС Йозефа Дітріха для участі в операції «Вахта на Рейні».

Операція, що почалась 16 грудня 1944 року, попри усі зусилля не досягла поставленого завдання — прорвати оборону союзних військ. Причиною цього став запеклий спротив американських військ. Вслід за цим дивізія була відведена, щоб узяти участь в облозі Бастоні. До 18 січня 1945 року дивізія була змушена відійти до початкових рубежів.

Угорщина й Австрія[ред.ред. код]

20 січня 1945 року 6-та танкова армія СС отримала наказ про передислокацію у Східну Угорщину, з метою узяти участь в боях за Будапешт, де в оточення потрапили 45 тис. вояків з 9-го гірського корпусу СС. Перекидання частин почалося 2 лютого, а вже 4 лютого перші підрозділи прибули в район південніше Кольти. 5 лютого дивізія перейшла в наступ у міста Гран на Дунаї. До кінця місяця плацдарм біля Грана був ліквідований. Потім танкова дивізія СС «Гітлерюгенд» брала участь в боях за Паризький канал, Барт та при Бені.

В подальшому дивізія взяла участь в наступі на озері Балатон, під час якого Німеччина планувала повернути собі нафтові родовища. Частини дивізії діяли недалеко від східної частини озера Балатон. Гітлер намагався тримати цю операцію у таємниці і наказав не проводити розвідку поля битви до початку наступа. Після початкового успіху операція була перервана радянським контрнаступом.

Після 15 березня дивізія СС «Гітлерюгенд» почала відступ за маршрутом Веспрем-Папа-Раба. Перейшовши Рабу та Шопронь, залишки дивізії прискореним маршем вирушили назустріч наступаючим, вглиб Австрії, американським військам. Пройшовши Еннс, вцілілі вояки дивізії здалися військам 65-ї піхотної дивізії 7-ї американської армії 8 травня 1945 року. З 21 300 чол. особистого складу, що був в дивізії станом на грудень 1943 року, в живих залишилося лише 455 солдат та офіцерів.

Райони дислокації та ведення бойових дій[ред.ред. код]

  • Бельгія (червень 1943 — березень 1944);
  • Північна Франція (березень — вересень 1944);
  • Бельгія і Західна Німеччина (вересень — грудень 1944);
  • Ардени (грудень 1944 — січень 1945);
  • Західна Німеччина (січень — лютий 1945);
  • Угорщина та Австрія (лютий 1945 — травень 1945).

Командири дивізії:[ред.ред. код]

  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Фріц Вітт (31 липня 1943 - 14 червня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Курт Мейер (14 червня - 6 вересня 1944)
  • Оберштурмбаннфюрер СС Губерт Мейер (6 вересня - 24 жовтня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Фріц Кремер (24 жовтня - 13 листопада 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Гуго Краас (13 листопада 1944 - 8 травня 1945)

Склад дивізії:[ред.ред. код]

  • 12-й Танковий Полк СС
  • 25-й Панцергренадерський Полк СС
  • 26-й Панцергренадерський Полк СС
  • 12-й Самохідний Артилерійський Полк СС
  • 12-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС
  • 12-й Батальйон Штурмових гармат СС
  • 12-й Протитанковий Батальйон СС
  • 12-й Зенітний Батальйон СС
  • 12-й Саперний Батальйон СС
  • 12-й Самохідний Батальйон зв'язку СС
  • 12-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС
  • 12-й Санітарний Батальйон СС
  • 12-й Батальйон Постачання СС

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста:[ред.ред. код]

За час існування дивізії 18 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

Лицарський хрест Залізного хреста (15)[ред.ред. код]

  • Карл Гайнц Прінц - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 12-го Танкового полку СС (11 липня 1944)
  • Вільгельм Монке - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 26-го Панцергренадерського Полку СС (11 липня 1944)
  • Еріх Ольботер - Штурмбаннфюрер СС, командир 3-го Батальйону 26-го Панцергренадерського Полку СС (28 липня 1944)
  • Еміль Дюрр - Унтершарфюрер СС, 4-та важка рота 26-го Панцергренадерського Полку СС (23 серпня 1944)
  • Ганс Зігель - Гауптштурмфюрер СС, командир 8-ї роти 12-го Танкового полку СС (23 серпня 1944)
  • Ганс Вальдмюллер - Штурмбаннфюрер СС, командир 1-го Батальйону 25-го Панцергренадерського Полку СС (27 серпня 1944)
  • Арнольд Юргенсен - Штурмбаннфюрер СС, командир 1-го Батальйону 12-го Танкового полку СС (16 жовтня 1944)
  • Рудольф Рой - Обершарфюрер СС, командир взводу у 1-й батареї 12-го Протитанкового Батальйону СС (16 жовтня 1944)
  • Георг Гурдельбрінк - Оберштурмфюрер СС, командир 1-ї батареї 12-го Протитанкового Батальйону СС (16 жовтня 1944)
  • Бернгард Краузе - Штурмбаннфюрер СС, командир 1-го Батальйону 26-го Панцергренадерського Полку СС (18 листопада 1944)
  • Ріхард Рудольф - Обершарфюрер СС, командир взводу 12-го Танкового полку СС (18 листопада 1944)
  • Фріц Екштайн - Роттенфюрер СС, 1-ша батарея 12-го Протитанкового Батальйону СС (18 листопада 1944)
  • Зігфрід Мюллер - Штурмбаннфюрер СС, командир 25-го Панцергренадерського Полку СС (19 грудня 1944)
  • Вернер Дамш - Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го Батальйону 25-го Панцергренадерського Полку СС (17 квітня 1945)
  • Оскар Дрекслер - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 12-го Самохідного Артилерійського Полку СС (6 травня 1945)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (2)[ред.ред. код]

  • Макс Вюнше - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 12-го Танкового полку СС (11 серпня 1944)
  • Гергард Бремер - Штурмбаннфюрер СС, командир 12-го Розвідувального Батальйону СС (26 листопада 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)[ред.ред. код]

  • Курт Мейер - Оберфюрер СС, командир 12-ї Танкової Дивізії СС "Гітлерюгенд" (27 серпня 1944)

Див. також:[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Rupert Butler: SS-Hitlerjugend: The History of the Twelfth SS Division 1943-45. Spellmount, Staplehurst 2003, ISBN 1-86227-193-3.
  • Barbier, Mary (2007). D-day deception: Operation Fortitude and the Normandy invasion. Greenwood Publishing Group. ISBN 027599479.
  • Meyer Kurt, Grenadiers, JJ Fedorowicz Publishing ltd, 2001, ISBN 0-921991-59-2
  • Meyer Hubert, The 12th SS: The History of the Hitler Youth Panzer Division, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-3198-7
  • Meyer Hubert, The 12th SS Volume Two: The History of the Hitler Youth Panzer Division, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-3199-5
  • Mitcham Samuel W, Panzers in Winter: Hitler's Army and the Battle of the Bulge, Greenwood Publishing Group, 2006, ISBN 0-275-97115-5
  • Reynolds Michael, Steel Inferno, Spellmount Publishing, 2008, ISBN 978-1-86227-410-5
  • Пономаренко Р. О. 12-я танковая дивизия СС «Гитлерюгенд». — Москва: Вече, 2010. — 384 с. — (Враги и союзники). — 3 000 экз. — ISBN 978-5-9533-4617-7

Відео[ред.ред. код]