120-мм корабельна гармата QF 4.7-inch Mk XI

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
120-мм корабельна артилерійська установка QF Mk XI
QF 4.7-inch Mk XI

120-мм корабельна артилерійська установка QF Mark XI на британському ескадреному міноносцеві «Матчлес»
Тип Корабельна гармата
Походження Велика Британія Велика Британія
Історія використання
На озброєнні 1940–1970
Оператори Королівський ВМФ Великої Британії
ВМС Туреччини
Війни Друга світова війна
Корейська війна
Історія виробництва
Розроблено 1938
Виготовлення 1940
Виготовлена
кількість		 87
Характеристики
Вага 3 405 кг
Довжина 6,292 м
Довжина ствола 6,0 м
Снаряд S.A.P. 150 шт. + HE 100 + 25 освітл.снарядів
Вага снаряду 28,12 кг SAP або HE
Калібр 120
Відбій 67,3 см
Підвищення -10° до +50°
Темп вогню 6-10 постр./хв.
Дульна швидкість 774 м/с
Дальність вогню
Максимальна 19 420 м (45°) HE
10 500 м (45°) SAP
120-мм корабельна гармата QF 4.7-inch Mk XI у Вікісховищі

120-мм (4,7-дюймова) корабельна артилерійська система марки QF Mark XI (англ. 4.7 inch QF Mark XI) — британська корабельна гармата часів Другої світової війни. Артилерійська система QF Mark XI була основним корабельним озброєнням ескадрених міноносців окремих типів, що перебували на озброєнні британських військово-морських сил, а також флоту Туреччини.

Конструкція та історія[ред. | ред. код]

120-мм корабельна гармата Mk XI у двоствольних баштах Mk XX була розроблена для озброєння есмінців типу L та M, що надходили до Королівського флоту на початку Другої світової війни. Артилерійська система дозволяла вести вогонь 28,1 кг снарядами з дульною швидкістю 774 м/с на максимальну відстань до 19 420 м під кутом 45 °. Гармата була здатна вести стрільбу з інтервалом 6 секунд.

Артилерійські снаряди до системи QF 4.7-inch Mk XI були потужнішими та на 24 % важчими ніж їхні попередники артилерійські системи 4.7 inch QF Mark IX & XII і не поступались італійським корабельним гарматам 120/50 Mod. 1926 та могли діяти як додаткове зенітне озброєння кораблів. Бронепробивність Mk XI становила 76 мм броні на відстані до 10 км, а не 5,9 км, як це було у попередніх систем.

15 червня 1942 року в битві біля Пантеллерії британські есмінці «Марне», «Матчлесс» та «Ітуріель» зіткнулись з італійським формуванням, яке їх переважало. У ході бою «Марне» випустив 704 снаряди по кораблях противника, «Матчлесс» — 746, а «Ітуріель» (озброєний QF Mark IX) встиг вистрілити тільки 246 боєприпасів.

Есмінець «Марне» уразив італійський крейсер «Еудженіо ді Савойя», «Матчлесс» не влучив в інший крейсер «Раймондо Монтекукколі», проте вогнем корабельної артилерії головного калібру зміг уразити великий есмінець «Уголіно Вівальді». У результаті влучення 120-мм снаряду гармати Mk XI всередину корабля на «Уголіно Вівальді» зайнялась велика пожежа й есмінець вимушено вийшов з бою і тільки на базі пожежу змогли погасити.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 120-мм корабельна гармата QF 4.7-inch Mk XI

Література[ред. | ред. код]

  • Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
  • Hodges, Peter; Friedman, Norman (1979). Destroyer Weapons of World War 2. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-87021-929-4.
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555.

Примітки[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=120-мм_корабельна_гармата_QF_4.7-inch_Mk_XI&oldid=38080697