125 milioni di caz..te

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«125 milioni di caz..te»
125 milioni di caz..te.jpg
Жанр музикальна
соціальна
варьєте
Камери багатокамерна зйомка
Тривалість
Кількість сезонів 1
Ідея програми Адріано Челентано
Виробництво телерадіокомпанія RAI
Місце зйомок Мілан
Ведучі Адріано Челентано
Азія Ардженто
Країна Італія Італія
Мова італійська мова
англійська мова
Телеканал Rai Uno
Перша трансляція 26 квітня 2001
Остання трансляція 17 травня 2001

125 milioni di caz..te (укр. «125 мільйонів тонн лайна») — музично-соціальна телепередача Адріано Челентано у чотирьох серіях, транслювалася з 26 квітня по 17 травня 2001 року на каналі Rai 1.

Сюжет та факти[ред. | ред. код]

Телешоу «125 milioni di caz..te» почало транслюватися на каналі Rai 1 26 квітня 2001 року на підтримку нового на той час альбому Адріано Челентано — «Esco di rado e parlo ancora meno». Всього вийшло 4 серії, максимальний рейтинг перегляду склав 42 %  від загальної аудиторії — понад 10 мільйонів глядачів. За будовою телешоу було аналогічним попередньому телепроекту Адріано Челентано 1999 року «Francamente me ne infischio»: у передачі обговорювалися соціальні питання і виконувалася музика. Протягом телешоу Челентано викладав тривалі монологи і виконав 23 пісні (з них 7 пісень з нового альбому). Назва передачі перекладається як «125 мільйонів тонн лайна». Заради уникнення подальших скандалів через слово «лайно», команда Челентано вирішила заховати всім зрозумілий сенс серією крапок в середині цього слова. Така назва пояснювалася словами:[1]

«Ситуація в Італії і у світі викликає все більші побоювання: війна в Ізраїлі, глобальне потепління, Боснія, випробування нової атомної бомби... Мене турбує багато чого. Однак найгірше те, що люди сприймають трагічні події як якесь звичайне "лайно". Ось що найстрашніше — звідси і назва» — Адріано Челентано[2]

Челентано був ведучим передачі, а його співведучою була акторка Азія Ардженто. Гостями передачі були: Браян Адамс, Енцо Янначчі, Антоніо Албанезе, Джуліано Ферарра, Фіорело, Джорджо Ґабер, Джорджо Панаріелло, гурт «Lunapop», Shaggy, Кармен Консолі, Giorgia, Марко Мазіні, Даріо Фо й інші.

Бюджет склав 20 мільярдів лір, фільмування відбувалося у павільйоні старого паперового комбінату в Бругеріо. У телевізійних декораціях студії Челентано відтворив «вулицю Глюка», реконструювавши схожий квартал в «ідеальному», за його уявленням місті. У цьому «ідеальному» місті проходив водний канал, були будинки і навіть в'язниця.[3] Як і в попередньому телешоу було розміщено оркестр під керівництвом Фіо Дзанотті.

У передачі Челентано висловив монолог з критикою закону «мовчазної згоди» на користь донорства органів — що викликало безліч полемік в суспільстві.[4][5] За сценарієм Джорджо Габер разом з Антоніо Албанезе, Даріо Фо, Енцо Янначчі і Челентано грали партію в карти і всі п'ятеро співали разом «Ho visto un re» («Я бачив короля»). Також на передачі стався і неприємний інцидент — в одному з випусків, під час номера з Даріо Фо, Челентано невдало підстрибнув, впав і зламав ногу, але попри цей факт, шоу не закрили, і йому довелося вести наступні серії з гіпсом на нозі.[6]

В рамках телешоу транслювався 10-15 хвилинний детективно-сатиричний серіал з політичною підосновою «Інспектор Глюк» («L'ispettore Gluck»), створений за сценарієм Карло Лукареллі, де Челентано зіграв головного персонажа. Вийшло 3 серії під назвами: «Дім жінки порізаної на шматки», «Рука смерті» і «Хто вбив красу», у яких був натяк на теми: поширення ГМО, смертної кари і екології.[7]

Пісні[ред. | ред. код]

Перелік пісень, виконаних Адріано Челентано

  1. Per averti
  2. Ciao ti diro
  3. Apri il cuore
  4. L'emozione non ha voce
  5. L'unica chance
  6. Tir
  7. Ready teddy
  8. La festa
  9. Quello che non ti ho detto mai
  10. Il problema piu importante
  11. L'arcobaleno
  12. Il ragazzo della via Gluck
  13. Quello che non ti ho detto mai
  14. Il mondo in mi 7a
  15. Una carezza in un pugno
  16. Lago rosso
  17. 24 mila baci
  18. Shake rattle an'roll
  19. Ready teddy
  20. Le stesse cose
  21. Azzurro
  22. Un albero di trenta piani
  23. Io sono un uomo libero

Гості програми[ред. | ред. код]

Перший епізод

Другий епізод

Третій епізод

Четвертий епізод

Рейтинг переглядів[ред. | ред. код]

Дата та епізод Відсоток переглядів Кількість глядачів
Перший (26 квітня 2001) 41,95 10.351.000
Другий (3 травня 2001) 36,66% 8.773.000
Третій (10 травня 2001) 35,36% 8.330.000
Четвертий (17 травня 2001) ? ?

Джерела[ред. | ред. код]

  1. По следам "Francamente me ne infischio". adriano38.blogspot.com. Piero Negri. 2013. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  2. Адриано Челентано. italynews.ru. Юлія Павленко. 2008. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  3. По следам "Francamente me ne infischio". adriano38. 23 липня 2013. Процитовано 22 лютого 2015.  (рос.)
  4. Адриано Челентано, биография, переводы песен. danaja.ru. Процитовано 18 вересня 2016.  (рос.)
  5. Порівняно з іншими країнами ЄС Італія пасе задніх щодо донорства людських органів для пересадки – дискусію спричинив… відомий співак. radiosvoboda.org. 10 травня 2001. Процитовано 1 жовтня 2016. 
  6. 125 milioni di caz..te. celentano.ru. Il Celebre. 2001. Процитовано 21 жовтня 2014.  (рос.)
  7. TV: CELENTANO ISPETTORE GLUCK CON GIANNINI E AMENDOLA. adnkronos.com. 2001. Процитовано 21 жовтня 2014.  (італ.)

Посилання[ред. | ред. код]