12-та армія (РСЧА)
12-та армія РСЧА — загальновійськова армія, яка існувала з 1918 по 1920 рік.
Історія[ред. | ред. код]
12-та армія 1919—1920 — загальновійськове об'єднання Робітничо-Селянської Червоної Армії, сформоване 13 червня 1919 за постановою Реввійськради Республіки від 4 червня 1919 з частин 1-ї і 3-ї українських радянських армій Українського фронту. Входила до складу Західного фронту, з 17 жовтня 1919 - Південного фронту, з 10 січня 1920 - Південно-Західного фронту, з 14 серпня - знову Західного фронту, з 27 вересня 1920 - знову Південно-Західного фронту. Д.а. складали: 1-ша українська радянська дивізія, 7-ма, 24-та, 25-та, 44-та, 45-та, 46-та, 47-ма, 57-ма, 58-ма, 60-та стрілецькі дивізії; 9-та й 17-та кавалерійські дивізії.
У червні–серпні 1919 Д.а. вела бої в зах. та півд. районах України. На півдні — з денікінцями (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920), на заході — з військами Директорії УНР і польськими формуваннями. У зв'язку з загрозою оточення денікінцями 14 серп. створено Південну групу військ Д.а. (45-та, 47-ма і 58-ма стрілецькі дивізії), яка здійснила 400-кілометровий похід по тилах Армії Української Народної Республіки та Збройних сил Півдня Росії від Одеси до Житомира.
У вересні–жовтні 1919 тримала оборону проти денікінців на обох берегах Дніпра на північ від Києва, складаючи Правобережну і Лівобережну групи військ. У листопаді перейшла в наступ, 6 листоп. 1919 зайняла Чернігів, 16 грудня 1919 — Київ.
У квітні 1920 прийняла на себе головний удар польських військ (див. Польсько-радянська війна 1920) і відійшла на Лівобережжя. Брала участь у контрнаступі військ Південно-Західного фронту (Київська, Ровенська, Львівська наступальні операції). Розформована 25 грудня 1920.
Склад[ред. | ред. код]
- 7-а дивізія
- 24-а дивізія
- 25-а дивізія
- 44-а дивізія
- 45-а дивізія
- 46-а дивізія
- 47-а дивізія
- 58-а дивізія
- 60-а дивізія
- 9-а кавдивізія
- 17-а кавдивізія
Командування[ред. | ред. код]
Командувачі: М.Семенов, С.Меженінов, Г.Восканов, М.Кузьмін, М.Лісовський.
Начальники штабу: послідовно Г.Я.Кутирєв, В.К.Сєдачов, М.В.Молкочанов, В.Д.Латинін, І.Д.Моденов.
Членами Реввійськради у різний час були: С.І.Аралов, А.Я.Семашко, Н.Н.Кузмін, А.К.Сафонов, Н.І.Муралов, Сєрафімов, В.П.Затонський, В.В.Косіор, О.Я.Шумський, П.П.Ткалун.
Джерела[ред. | ред. код]
- Какурин Н. Е. Как сражалась революция. Т.2. 2-е издание. Москва. Политиздат. 1990. 431с. с.388.