15-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (Україна)
| 15-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (з 2016) 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон 327-й механізований полк (1992—2004) | |
|---|---|
 Нарукавний знак батальйону | |
| На службі | 1992 — дотепер |
| Країна |
 Україна |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Тип |
 Гірська піхота |
| У складі |
 |
| Гарнізон/Штаб |
 Закарпатська областьм.Ужгород |
| Війни/битви | |
| Нагороди |
 |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Василь Зубанич, Іван Голішевський |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
15-й окремий гірсько-штурмовий Севастопольський батальйон (15 ОГШБ, в/ч А1778) — підрозділ гірської піхоти Сухопутних військ Збройних сил України. Перебуває у складі 128-ї окремої гірськопіхотної бригади, що базується в Ужгороді. Перший в українському війську окремий гірськопіхотний батальйон.
Історія[ред. | ред. код]
Після розпаду СРСР 327-й гвардійський мотострілецький полк у складі 128 дивізії перейшов під юрисдикцію України.
У 2004 р. у рамках реформування Збройних сил України полк був переформований на 15-й окремий гірськопіхотний батальйон. Він тривалий час був єдиним підрозділом Збройних сил України, призначеним для ведення бойових дій у гірських умовах.[1] Подібного роду підрозділи існували лише в Кримській дивізії Національної гвардії України: окремі гірськострілецькі батальйони «Кобра» та «Лаванда». Протягом першого року існування батальйон був у низькій бойовій готовності для виконання завдань за призначенням, залишаючись без досвідчених фахівців та належного спорядження. Відсутність фахівців пояснювалась тим, що жоден з чинних навчальних центрів не готував спеціалістів гірської справи. Хоча згідно організаціно-штатної структури до складу кожного взводу має входити інструктор, що має як мінімум третій розряд з альпінізму, володіти методикою проведення занять з бойової підготовки на гірській місцевості та навчання особового складу подоланню гірських перешкод.
Тренування батальйону проходять на унікальному 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні (с. Оріховиця), спорудженому у 1982 р. для гірсько-піхотної підготовки підрозділів, які направлялися до Афганістану.
Станом на 2006 рік на полігоні було відновлено стрільбище. На гірському спортивному комплексі було споруджено підвісну стелю для занять альпінізмом. Функціонували гірські танкова директриса та директриса бойових машин піхоти. Директриса БМП призначена для тренування батальйону, який був переозброєний із БТР-70 на БМП-2.[1]
2013 року підрозділ був визнаний найкращим у сухопутних військах України.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
В часі російсько-української війни військовослужбовці батальйону брали безпосередню участь у бойових діях — на передовій з березня 2014-го. До його складу набирали добровольців-контрактників, вони проходили підготовку, отримавши всю необхідну амуніцію, спрямовані на блокпости в Сумську область, по тому — в район бойових дій, під відносно спокійне село Співаківка, перевіряли проїжджий транспорт й документи. Згодом надійшла команда — передислокуватися до селища Металіст — північна околиця Луганська.[2] В середині червня тут почалися запеклі бої.
17 червня під час бою терористи знищили 3 українські танки[джерело?] (командир одного з яких підірвав себе гранатою),[джерело?] та захопили в полон українських військових. Серед загиблих — механік-водій БТР Сергій Мартин.
У полоні бойовиків місяць перебували Микола Копчанський, В'ячеслав Пономаренко, Антон Шимко(псевдо.Сармат). Втрати — в червні 2014-го 3 БТРи вирушили на розвідку, підбиті терористами, 3 БТРи вирушили на підмогу, потрапили в засідку; 1-й БТР підбитий, механік-водій загинув, 3 військовики полонені, 2-й зумів повернутися, 3-й також підбитий, в ньому важкопоранений командир роти капітан Сергій Ланецький, загинули навідник Олександр Попаданець і механік-водій.[2] До полонених приходив оператор каналу «Росія-24», який їх відповіді перекрутив, буцім вони дезертири і воюватимуть за ЛНР.[джерело?]
19 червня 2014 року з'явилася інформація, що силовики знищили батальйон терористів «Зоря»: так зване керівництво так званої ЛНР визнало, що від батальйону лишилося не більше 26 чоловік.[3]
У липні 2014-го військовослужбовці 15-го батальйону, котрі провели майже місяць в катівнях так званої «ЛНР», були звільнені.
Оргкомітет «Євромайдан Рим» в липні 2014-го придбав та передав військовим 60 бронежилетів, з них десять — 15-му гірсько-піхотному батальйону.
2 жовтня 2014 року у Закарпатському обласному музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв відбулося урочисте вшанування військовиків, котрі повернулися в місця дислокації після піврічної перерви. Грамотами та подяками Закарпатської ОДА було відзначено близько 150 військовослужбовців батальйону.
З військовиками в зоні бойових дій 5 місяців ніс військову та службу Божу капелан о. Ігор Войтович (УПЦ КП).
18 листопада 2015 року в ході загальновійськової реформи, з назви було виключено радянські нагороди. Батальйон отримав назву 15 окремий гвардійський гірсько-піхотний Севастопольський батальйон.[4][5]
22 серпня 2016 року у рамках загальновійськової реформи, з назви батальйону було виключено гвардійське найменування.[6][7]
6 грудня 2022 року батальйон був відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[8]
Діяльність[ред. | ред. код]
Батальйон тренується на 234-му Ужгородському загальновійськовому полігоні.
Командири[ред. | ред. код]
- (2005) підполковник Василь Максименко
- (2009) підполковник Микола Кулинич
- підполковник Олександр Зима
- (до 2015) підполковник Зубанич Василь Іванович
- (2022) підполковник Голішевський Іван Леонідович
- (09.2022—12.11.2022†) майор Одуд Вадим Миколайович[9]
Традиції[ред. | ред. код]
Станом на 18 листопада 2015 року формування мало назву 15 окремий гвардійський гірсько-піхотний Севастопольський ордена Богдана Хмельницького батальйон. В ході загальновійськової реформи, з назви було виключено радянські нагороди. Батальйон отримав назву 15 окремий гвардійський гірсько-піхотний Севастопольський батальйон.[4][5]
22 серпня 2016 року у рамках загальновійськової реформи, з назви формування було виключено гвардійське найменування.[6][7]
6 грудня 2022 року 15 окремий гірсько-штурмовий батальйон 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначений почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[8]
Втрати[ред. | ред. код]
Станом на грудень 2017 року, за даними книги Пам'яті, батальйон втратив 36 бійців загиблими.[10]
Відзначені[ред. | ред. код]
Найвищими державними нагородами відзначені:
- Зубанич Василь Іванович — командир батальйону, Герой України.
- Голішевський Іван Леонідович — командир батальйону, Герой України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б На Ужгородському полігоні завершився польовий вихід гірсько-піхотного батальйону @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
- ↑ а б Uzhgorod.in. "Переговорщик" Володимир Рубан: "Намагаюся переконати бойовиків, що люди - не товар" / 2014 / Статті / UZHGOROD.in - Закарпатський інформаційно-діловий портал. uzhgorod.in. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ InfoResist.org. В ходе боя в поселке Металлист террористы потеряли свыше 100 человек. InfoResist. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ а б Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтн... | від 18.11.2015 № 646/2015. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 27 вересня 2016.
- ↑ а б Указ Президента. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ а б Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам, установам, вузлам зв'язку, органам та підрозділам. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ а б Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтн... | від 22.08.2016 № 344/2016. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 27 вересня 2016.
- ↑ а б Указ Президента України від 6 грудня 2022 року № 838/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
- ↑ Під час звільнення Херсонщини загинув командир батальйону 128-ї бригади Вадим Одуд. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 1 серпня 2023.
- ↑ Втрати 15-го гірсько-піхотного батальйону. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 4 грудня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- 15-й окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- На Закарпатті гірські піхотинці святкуватимуть 72-річчя частини [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Завтра Ужгород вшанує військовослужбовців 15 окремого гірсько-піхотного батальйону [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Не бійся лінивого, не бійся дурного, бійся — байдужого [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- «Одні били, інші зривали речі, хто більше», — ужгородці, що визволені з полону
- Окремий гірськопіхотний славить Ужгород і всю Україну [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- АТО — 23 історії загиблих закарпатських військових [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Мешканці Луганщини та Донеччини різко змінили своє ставлення до українських військових — капелан о. Ігор Войтович [Архівовано 15 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Указ Президента № 569/2006
- В Ужгороді військовій частині дещо перепало від міськради [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Петровський В. Батальйон просить… спорядження // Військо України. — 2004. — № 11-12. — С. 12—13.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційні втрати [Архівовано 24 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Військові частини Сухопутних військ за родами військ (Механізовані війська) [Архівовано 17 вересня 2015 у Archive.is] // Ukrainian Military Pages
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
