1648 в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1648
в
Україні
Десятиліття:
Див. також: Інші події 1648
Список років в Україні

Події[ред. | ред. код]

Тріумфальний в'їзд Богдана Хмельницького до Києва у грудні 1648 року
  • Початок Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького[1]:
    • 21 січня — після звільнення з арешту, втративши надію на схильне до нього рішення у майновому питанні щодо слободи Суботів, Богдан Хмельницький із загоном близько 400 козаків знищив польську залогу на острові Базавлук, звільнивши Запорізьку січ від польського контролю.
    • 4 лютого — розбивши польську залогу, Богдан Хмельницький захопив Микитинську Січ, де був обраний гетьманом Війська Запорозького. Це стало початком повстання, під час якого Річ Посполита втратила контроль над більшою частиною українських етнічних земель й через півтора роки була змушена визнати автономність гетьманської влади над Київським, Чернігівським та Брацлавським воєводствами і східними районами Волині та Поділля.
    • березень — укладення Бахчисарайського договору між Гетьманською Україною (гетьманом Богданом Хмельницьким) і Кримським ханством (Кримським ханом Іслямом Ґераєм III) про військово-політичний союз.
    • 29 квітня-16 травня — відбулася битва під Жовтими Водами, в якій козаки Богдана Хмельницького за підтримки татарською кіннотою Тугай-бея, здобуло свою першу перемогу над армією Речі Посполитої, очолюваною ніжинським старостою Стефаном Потоцьким.
    • 26 травня — козацько-татарські загони Богдана Хмельницького і Тугай-бея в битві під Корсунем вщент розбили польське військо гетьмана коронного Миколая Потоцького, який разом зі свої заступником Марціном Калиновським і кількома десятками вельмож був узятий у полон. Ця перемога відкрила козакам шлях на Білу Церкву, яка стала центром повстання, що охопило Київщину та Поділля.
    • 12 липня — козацьке військо під керівництвом Максима Кривоноса взяло штурмом Полонську фортецю, ключ до Волині.
    • 13 серпня — 23 вересня — у битві під Пилявцями (тепер — село Пилява Старосинявського району Хмельницької області) військо Богдана Хмельницького розбило польську армію воєначальників Миколая Остророга, Домініка Заславського і Александра Конецпольського. Почалося повне звільнення Волині і Поділля.
    • 6 жовтня — українсько-татарське військо під керівництвом Богдана Хмельницького взяло в облогу Львів.
    • 15 жовтня — після кількох днів штурму козацько-татарські загони під командою полковника Максима Кривоноса захопили Високий замок, стратегічно важливу фортецю поблизу Львова. Опинившись під загрозою артилерійського обстрілу, міський магістрат виплатив війську Богдана Хмельницького величезний відкуп, після чого його армія зняла облогу і рушила далі на захід до Замостя.
    • 17 (27) грудня — Богдан Хмельницький на чолі повстанського війська тріумфально вступив до Києва.

Особи[ред. | ред. код]

Призначено, звільнено[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

Засновані, створені[ред. | ред. код]

Зникли, скасовані[ред. | ред. код]

Видання, твори[ред. | ред. код]

Пам'ятні дати та ювілеї[ред. | ред. код]

Зображення Святослава Ярославича в «Ізборнику» 1073 року
Уявний план битви на Калці за Іпатіївським літописом[8](31 травня 1223 року):
1) Кияни Мстислава Романовича; 2) Чернігівці Мстислава Святославича; 3) Курчани Олега Святославича; 4) Галичани Мстислава Удатного; 5) Волинці Данила Романовича; 6) Половці Яруна; 7) Монголи Субедея і Джебе; 8) Бродники Плоскині.

Установ та організацій[ред. | ред. код]

  • 75 років з часу (1573 рік):
    • 25 лютого — заснування у Львові у монастирі святого Онуфрія Іваном Федоровим друкарні[1], де наступного року було надруковано перший східнослов'янський «Буквар»[15].

Видатних особистостей[ред. | ред. код]

Народження[ред. | ред. код]

Смерті[ред. | ред. код]

Фрагмент Свенської ікони Божої Матері
уявний портрет Ольгерда Гедиміновича 1578 року

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022—2023 роках Постанова Верховної Ради України № 1982-IX. // Голос України. — . Архівовано з джерела 4 січня 2022. Процитовано 8 січня 2022.
  2. ДЕЯНИЯ ВЕНГРОВ. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 12 січня 2022. 
  3. Історія Галича / М. П. Фіголь, О. М. Фіголь. — Л.: Світ; Галич: Давній Галич, 2000. — 184 с.: іл.
  4. Проект вноситься народним депутатом України Фріс І. П. та іншими ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про відзначення 1125-ї річниці з часу першої писемної згадки про місто Галич. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  5. а б Котляр М. Ф. Святослав Ярославич // Енциклопедія історії України
  6. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  7. Юрій Мицик Битва під Оршею 1514 року[недоступне посилання]
  8. За Новгородським літописом битва відбувалася на одному березі річки, оскільки війська всіх князів перейшли Калку. Ці дані не узгоджуються з Іпатіївським літописом, за яким побоїще тривало на обох берегах річки.
  9. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — C. 382. Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 7 листопада 2007. 
  10. cerkvarium. Архієпископ Тельміський Іов (Геча): Автокефалія – це засіб забезпечити єдність і Церкви всередині держави, і між Помісними Церквами. cerkvarium.org (uk-ua). Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018. 
  11. Історія міста Дубно. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  12. Важливі історичні події. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  13. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України  ».
  14. Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014.—544 с. (ст. 448) ISBN 978-966-580-454-3
  15. Хроніка подій 1573—1576 років. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  16. Білоус Н. О. До питання про запровадження маґдебурзького права в Києві [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2008. — № 1. — С. 125. — ISSN 0130-5247.
  17. Gasztołdowie (01) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  18. АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  19. Плахонін А. Г. Никифор II [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 386. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  20. Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 209.
  21. Микола Жарких. Міфічне «завоювання Києва» Гедиміном. Висновки. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  22. Смерть великого князя Ольгерда. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022. 
  23. (пол.) A."Antroponimia ukrainska" (Jerzy Krupski CZ 1502), A.Szlachta // Mytnik Irena. Imiennictwo ziemi Chełmskiej w XVI–XVII wieku. — Uniwersytet warszawski, Katedra ukrainistyki. — Warszawa–Lublin, 2019. — Vol. XV. — P. 143-144. — (Seria wydawnicza Katedry Ukrainistyki Uniwersytetu Warszawskiego i Uniwersytetu Przykarpackiego im. Wasyla Stefanyka pod red. Iryny Kononenko, Ireny Mytnik) — ISBN 978-83-954964-0-0. Архівовано з джерела 8 січня 2021, ISBN 978-83-8061-746-9
  24. Оліфер Голуб «Стеблівець» — Гетьман, мореплавець, дипломат. Архів оригіналу за 5 вересня 2008. Процитовано 12 січня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]