Перейти до вмісту

17-та панцергренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
17-та панцергренадерська дивізія СС «Ґетц фон Берліхінґен»
17. SS-Panzergrenadier-Division „Götz von Berlichingen“
Емблема дивізії СС «Ґетц фон Берліхінґен»
На службіЗ 1943-го по 1945-й роки
КраїнаТретій Рейх Третій Рейх
НалежністьАдольф Гітлер
Вид Ваффен-СС
ТипПанцергренадери
ЧисельністьДивізія
ОборонецьҐетц фон Берліхінґен
ГаслоMeine Ehre heißt Treue
(«Моя честь називається вірність»)
Війни/битвиДруга світова війна
Югославський фронт
Західний фронт
* Операція «Оверлорд»
** Бої за Карантан
* Битва за Мец
* Операція «Нордвінд»
* Битва при замку Іттер
Командування
Визначні
командувачі		СС-групенфюрер і Генерал-лейтенант Ваффен-СС Вернер Остендорф
Медіафайли на Вікісховищі

17-та панцергренадерська дивізія СС «Ґетц фон Берліхінґен» (нім. 17. SS-Panzergrenadier-Division „Götz von Berlichingen“) — військове формування, панцергренадерська дивізія у складі Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Західному фронті під час Другої світової війни.

Історія

[ред. | ред. код]

Формування

[ред. | ред. код]

Дивізію почали формувати у вересні 1943 року в Південній Франції на основі 49-ї та 51-ї панцергренадерських бригад і окремих підрозділів 10-ї танкової дивізії СС. Вже 3 жовтня вона отримала порядковий номер і почесне найменування по імені німецького полководця Ґетца фон Берліхінґена. Формування дивізії проходило в окрузі міста Тур. З листопада 1943 року по червень 1944 року особовий склад дивізії проходив навчання і ніс гарнізонну службу у Франції. У складі дивізії налічувалася 17 321 особа, але не було танків і не вистачало автотранспорту.

У грудні 1943 року нову дивізію перекинули на Балкани, де у складі V гірського корпусу СС вона діяла проти Югославської народно-визвольної армії.

Після висадки союзників частини дивізії почали перекидатися в Нормандію.

Нормандія

[ред. | ред. код]

11 червня частини дивізії вперше вступили в бій з противником на ділянці між Сен-Ло і Кутансом. Протягом червня — липня дивізія продовжувала боротися в районі Карантан — Сен-Ло — Кутанс, у ході боїв вона зазнала великих втрат, і до кінця липня її чисельність знизилася до 8 500 осіб. На початку серпня дивізія була зведена в одну бойову групу й надана 2-й танковій дивізії СС. Разом з дивізією «Дас Райх» група брала участь у Мортенському наступі. Після провалу наступу частини СС відступили і потрапили в Фалезький котел. В ході боїв група була розбита на 4 дрібніші групи. Після прориву з котла відхід німців прикривав зенітний батальйон 17-ї дивізії. Наприкінці серпня залишки бойової групи були виведені в Шартр.

Відступ до Німеччини

[ред. | ред. код]

На початку вересня для відновлення дивізії до неї був переданий ряд дрібніших частин СС. Злиття всіх компонентів відбувалося в Меці. 7 вересня 37-й полк дивізії захищав містечко Дорно від наступу американців. Наступного дня американцям вдалося форсувати Мозель і закріпитися на східному березі. Для виправлення ситуації в бій була кинута вже вся 17-та дивізія СС. Це не врятувало становище, і дедалі нові й нові американські частини форсували Мозель. До кінця листопада 1944 дивізія брала участь в обороні Меца і в боях в Саарській області. На початку грудня чисельність дивізії знизилася до 4 000 чоловік. З цієї причини дивізія була відведена в Нойнкірхен для поповнення.

Бійці 17-ї панцергренадерської дивізії СС у боях в Нормандії. Літо 1944

Оборона Рейху

[ред. | ред. код]

31 грудня 1944 року в рамках операції «Нордвінд» частини дивізії пішли в наступ на ділянці Саарбрюкен — Саверн. До середини січня 1945 року німці повторювали безуспішні спроби розвинути наступ, але велика перевага американців і погодні умови зробили свою справу. Зломлені частини дивізії відступили в район між лінією Мажино і Західним валом. Чіпляючись за оборонні споруди, дивізія безуспішно намагалася затримати наступ союзників. У середині березня вона брала участь в обороні Кайзерслаутерна, а пізніше брала участь в обороні Ландау, Нойештадта і Оденвальда. У квітні 1945 року дивізія (близько 7 000 чоловік) обороняла Гайльбронн, а потім була відправлена до Нюрнберга. За задумом німецького командування вона повинна була стати хребтом оборони міста. Протягом 4 днів дивізія «Гьотц фон Берліхінген» утримувала район Нюрнберга, але під натиском американців була змушена залишити місто. 20—21 квітня в Нюрнберзі військовослужбовці американської 42-ї піхотної дивізії розстріляли з кулеметів більш ніж 200 полонених зі складу 38-го полку 17-ї дивізії СС. Після падіння Нюрнберга залишки дивізії відступили до Донауверта. 7 травня 1945 року залишки 17-ої дивізії СС здалися американцям в Ебен-ам-Ахензе.

Райони дислокації та ведення бойових дій

[ред. | ред. код]
  • Франція (жовтень — грудень 1943);
  • Югославія (грудень 1943 — червень 1944);
  • Франція (червень — серпень 1944);
  • Західна Німеччина (серпень 1944 — квітень 1945);
  • Австрія (квітень — травень 1945).

Командири дивізії

[ред. | ред. код]

Підпорядкованість

[ред. | ред. код]
Час Корпус Армія Група армій
(округ) 		Штаб[1]
1943
грудень — 1 А Група армій «D» Франція
1944
січень — 1 А Група армій «D» Франція
травень резерв ОКВ Франція
червень II пк 7 А Група армій «B» Луден
липень LXXXIV ак 7 А Група армій «B» Нормандія
серпень LXXX ак 1 А Група армій «B» Шампань
вересень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Мец
листопад LXXXII ак 1 А Група армій «G» Мец
грудень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Сарргемін
1945
січень — 1 А Група армій «G» Горнбах
лютий XIII ак СС 1 А Група армій «G» Горнбах
квітень XIII ак СС 1 А Група армій «G» Гайльбронн

Склад дивізії

[ред. | ред. код]

Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста

[ред. | ред. код]

Лицарський хрест Залізного хреста (4)

[ред. | ред. код]
  • Курт Валь — СС-гауптштурмфюрер, ад'ютант 38-го панцергренадерського полку СС (23 серпня 1944)
  • Ортвін Куске — СС-унтершарфюрер, командир 3-ї роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (26 листопада 1944)
  • Генріх Готтке — СС-унтершарфюрер, 3-тя батарея 17-го зенітного батальйону СС (17 грудня 1944)
  • Фред Папас — СС-унтершарфюрер, командир роти 17-го самохідного розвідувального батальйону СС (27 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (3)

[ред. | ред. код]

Кавалери Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Hans Stöber , Die Eiserne Faust — Bildband der 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erscheinen 1966
  • Max Wind/Helmut Günther , 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen». Kriegstagebuch vom 30. Oktober 1943 bis 6. Mai 1945 Erschienen 1992
  • Helmut Günther , Das Auge der Division — Die Aufklärungs-Abteilung der SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen» Erschienen 1987
  • Clarke, Jeffrey J. and Smith, Robert Ross — Riviera to the Rhine. Washington: GPO, 1993
  • Jentz, Thomas L. — Panzer Truppen. Volume II. Atglen: Schiffer Military History, 1996
  • Munoz, Antonio J. — Iron Fist: A Combat History of the 17. SS-Panzergrenadier-Division «Götz von Berlichingen»
  • Gordon Williamson, Stephen Andrew — The Waffen-SS (3) : 11. to 23. Divisions ISBN 1-84176-591-0

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 17-та панцергренадерська дивізія СС «Гьотц фон Берліхінген»
  1. ↑ 17. SS-Panzergrenadier-Division "Götz von Berlichingen"(нім.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=17-та_панцергренадерська_дивізія_СС_«Гьотц_фон_Берліхінген»&oldid=44525140