1996 PW
| 1996 PW | |
| Першовідкривач або винахідник | NEAT |
|---|---|
| Дата відкриття (винаходу) | 9 серпня 1996 |
| Місце астрономічного відкриття | Обсерваторія Халеакала |
| Група астероїдів | транснептуновий об'єкт[1] |
| Батьківське небесне тіло | Сонце |
| Апоцентр | 552,06267839125 ± 0,55796 астрономічна одиниця[1] |
| Перицентр | 2,530925675747 ± 8,5109E−6 астрономічна одиниця[1] |
| Аргумент перицентра | 181,90916721918 ± 0,00030967 °[1] |
| Ексцентриситет орбіти | 0,9902 і 0,990872863815 ± 9,1995E−6[1] |
| Нахил орбіти | 29,68635 ± 1,0E−5 ° і 29,958161252899 ± 6,4296E−5 °[1] |
| Період обертання | 1 686 614,067956 ± 2557 доба[1] |
| Період власного обертання | 127 584 секунда[1] |
| Велика піввісь орбіти | 277,2968020335 ± 0,28026 астрономічна одиниця[1] |
| Довгота висхідного вузла | 144,37514945106 ± 2,5125E−5 °[1] |
| Середня аномалія | 2,109861825109 ± 0,0031987 °[1] |
| Спектральний клас астероїда | Астероїд класу L[1] |
| Абсолютна зоряна величина | 14 і 13,9[1] |
| Епоха | 13 вересня 2023 рокуd[1] |
 | |
| Time of periapsis | 2 450 315,7149009 ± 0,0006292 Юліанський день[1] |
 1996 PW у Вікісховищі | |
1996 PW — це мале тіло Сонячної системи, орбіта якого схожа радше на орбіту довгоперіодичних комет, але яке водночас не виявляє ознак кометної активності з часу відкриття[2]. Орбіта майже параболічна: в афелії воно у 226 разів віддаленіше від Сонця, ніж у перигелії. Середня відстань від Сонця — 270 а. о., період обертання навколо Сонця — близько 4500 років. Абсолютна зоряна величина — 14,0.
Моделювання свідчить, що об'єкт 1996 PW, найімовірніше, прийшов із хмари Оорта, тобто він може бути як виродженою кометою, так і скелястим тілом, яке колись потрапило у хмару Оорта[3]. Ані коми, ані хвоста в нього не виявлено. Його відкриття стало підтвердженням теоретичних припущень, що 1—2 % об'єктів хмари Оорта є скелястими[3][4].
Об'єкт 1996 PW був відкритий 9 серпня 1996 року автоматичною пошуковою камерою в рамках проєкту Near-Earth Asteroid Tracking у Халеакалі (Гаваї)[3]. Він став першим об'єктом, який має орбіту, типову для довгоперіодичних комет, але, утім, не є активною кометою[3].
Об'єкт 1996 PW має період обертання 35,44 ± 0,02 години[2]. Його спектр помірно червоний і невиразний[5], типовий для астероїдів тип D і ядер вироджених комет[2][4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
- ↑ а б в Davies, J. K., McBride, N., Green, S. F., Mottola, S., Carsenty, U., Basran, D., Hudson, K. A., & Foster, M. J. (1998). The lightcurve and colors of unusual minor planet 1996 PW [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Icarus, 132, 418—430
- ↑ а б в г Weissman, P. R. & Levison, H. F. (1997). Origin and evolution of the unusual object 1996 PW: Asteroids from the Oort cloud?. The Astrophysical Journal, 488, L133–L136
- ↑ а б Toth, I. (2005). Connections between asteroids and cometary nuclei [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Asteroids, Comets, Meteors Proceedings IAU Symposium, 229, 67–96.
- ↑ а б Hicks, M. D., Buratti, B. J., Newburn Jr., R. L., & Rabinowitz, D. L. (2000). Physical observations of 1996 PW and 1997 SE5: Extinct comets or D-type asteroids? [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Icarus, 143(2), 354—359.
Посилання[ред. | ред. код]
- Астероиды. Происхождение, строение, классификация [Архівовано 14 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Baza danych małych ciał Układu Słonecznego Jet Propulsion Laboratory [Архівовано 25 березня 2012 у Wayback Machine.]
- 1996 PW w bazie JPL [Архівовано 20 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Diagram orbity 1996 PW w bazie danych JPL
- Two Unusual Objects: 1996 PW and C/1996 N2 (Press information from the Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics (CfA), Cambridge, Massachusetts, U.S.A.) [Архівовано 8 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Origin and Evolution of the Unusual Object 1996 PW: Asteroids from the Oort Cloud? by Paul R. Weissman and Harold F. Levison
- ESO — eso9729 — Comet or Asteroid [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.]
- The Main Asteroid Belt — Comet Graveyard or Nursery? by Mark Hammergren [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.]