2С21

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2С21
Тип Самохідна артилерійська установка
Походження СРСР
Історія виробництва
Розробник ЦНДІ «Буревестник»
ДКБ-2
Розроблено з 1985 по 1987
Виготовлення 1980-ті
Характеристики
Вага 30,7 т
Екіпаж 5

Броня протикульова
Головне
озброєння
нарізна гаубиця 152 мм 2А67
Другорядне
озброєння
1 х 12,7 мм НСВТ
Двигун дизельний ЯМЗ-8425.10
450 кс
Дорожній просвіт 370 мм
Операційна
дальність
1000 км
Швидкість 85 км/год

2С21 «Мста-К» — радянська дослідна дивизионная 152-мм самохідна гаубиця. Розроблено в горьковському ЦНДІ «Буревісник» на базі дослідного вантажного автомобіля КрАЗ-7634. Головний конструктор проекту — Л. П. Дук. Роботи зупинені в 1987 році в зв'язку з недоцільністю подальших доробок базового шасі САУ. У деяких джерелах помилково називається індекс 2С27.

Історія створення[ред.ред. код]

У 1970-ті роки на озброєння СРСР надійшли нові самохідні артилерійські установки, завдяки яким було ліквідовано відставання радянської артилерії від артилерії країн НАТО. У той же час проведені дослідження показали необхідність докорінної модернізації радянської системи ракетно-артилерійського озброєння та до початку 1980—х років були розпочаті роботи по створенню самохідних артилерійських установок наступного покоління: 2С17 — для батальйонної ланки, 2С18 — для полкової, 2С19 — для дивізійної. Всі самохідні установки традиційно базувалися на гусеничних шасі різної вагової категорії, проте в той же час увагу Міністерства оборони СРСР було звернуто на колісні САУ. Використання таких самохідних артилерійських установок на території з добре розвиненою дорожньою мережею давало істотні тактичні переваги перед гусеничними САУ (збільшувалася швидкість переміщення і з'являлася можливість швидкого відходу від вогню противника)[1].

У 1982 році Центральний науково-дослідний інституту «Буревісник» провів НДР під найменуванням «Шасі», за результатами якої було обґрунтовано можливість створення 152-мм самохідної артилерійської установки на базі вантажного автомобіля Урал-5323. У той же час під шифром «Відкриття» велася ОКР по створенню перспективного сімейства вантажних автомобілів. В рамках цих робіт Кременчуцький автомобільний завод виготовив і випробував експериментальну вантажівку-тягач КрАЗ-3130-ЧР. У період з 1983 по 1984 рік Уральський автомобільний завод і Виробниче об'єднання «Барикади» виготовили і провели випробування експериментального зразка 152-мм самохідної гаубиці на шасі вантажного автомобіля Урал-5323, проте як базове було вибрано шасі КрАЗ-3130-ЧР. Отримані опрацювання лягли в основу ДКР під назвою «Мста-К» (індекс ГРАУ — 2С21)[2][3].

Порівняльна таблиця ТТХ пропонованих шасі для САУ 2С21
Модель автомобіля Урал-5323 КрАЗ-6316
Основні зарактеристики
Повна вага, т 19,25 30,7
Вантажопідйомність, т 9 15
Кліренс, мм 400 370
Рухливість
Колісна формула 8x8 8x8
Потужність двигуна, к.с. 260 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 80 85
Контрольна витрата палива, л/100 км 40 45
Запас ходу по шосе, км 1240 1000
Брід, м 1,75 1,6


Офіційно роботи зі створення 152-мм дивізіонної самохідної колісної гаубиці були розпочаті в 1985 році відповідно до рішення Військово-промислової комісії від 14 серпня і наказом Міністерства оборонної промисловості від 30 серпня. Основні роботи велися у відділенні № 2 ЦНДІ «Буревісник» під керівництвом Л. П. Дука, розрахунки по визначенню оптимальної схеми стійкості проводилися у відділенні № 4 під керівництвом М. М. Худкова. До 1987 року був закінчений технічний проект нової самохідної гаубиці, а також виготовлений дослідний зразок на базі автомобіля КрАЗ-ЧР-3130, який отримав після доопрацювань позначення КрАЗ-6316. Однак, через необхідність суттєвого доопрацювання базового шасі для дотримання вимог, що пред'являлися Міністерством оборони до вантажівок КрАЗ-6316, Міністерство автомобільної промисловості прийшло до висновку про недоцільність подальших робіт в напрямку створення 152-мм колісних самохідних гаубиць. 17 жовтня 1987 Військово-промисловою комісією було прийнято рішення про припинення робіт по САУ 2С21 «Мста-К»[3].

Опис конструкції[ред.ред. код]

Шасі САУ 2С21 представляло собою вантажний автомобіль виконаний за безкапотною схемою. У передній частині САУ перебувала броньовані кабіна, створена на базі автомобіля КрАЗ-260. Основною відмінністю кабіни КрАЗ-6316 від КрАЗ-260 була відсутність моторного відсіку і оперення, а також встановлений в передній частині радіатор охолодження. За кабіною розмішався багатопаливний V-подібний 12-циліндровий дизельний двигун ЯМЗ-8425. У задній частині САУ встановлювалася броньована башта кругового обертання зі зброєю, а також відкидні опорні сошники. Всі елементи самохідної гаубиці розміщувалися на нерозрізній рамі. Ходова частина 2С21 складалася з чотирьох мостів. Всі мости ведучі, передні — керовані. Як основне озброєння використовувалася 152-мм нарізна гаубиця, уніфікована по балістичних характеристиках з гаубицею 2А64, яка встановлюється на САУ 2С19[2].

Постріли[ред.ред. код]

Номенклатура боєприпасів[4][5][6][5][7][8]
Індекс пострілу Індекс снаряду Індекс заряду Вага снаряду, кг Вага Вр, кг Марка детонатору Начальная скорость снаряда, м/с[вн 1] Максимальная дальность стрельбы, км
Касетні
3ВО13 3-О-13 54-ЖН-546 41,4 8×0,23 ДТМ-75 14,5
3ВО14 3-О-13 54-Ж-546У 41,4 8×0,23 ДТМ-75 11
3ВО28 3-О-23 4Ж61 42,8 40×0,042 21
3ВО29 3-О-23 54-ЖН-546 42,8 40×0,042
3ВО30 3-О-23 54-Ж-546У 42,8 40×0,042 14
Осколково-фугасні
53-ВОФ-546 53-ОФ-540(Ж) 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 5,86 РГМ-2, В-90, Д-1-У, АР-5 669 17,8
53-ВОФ-546У 53-ОФ-540(Ж) 54-Ж-546У 43,56 5,86 РГМ-2, В-90, Д-1-У, АР-5 517 13,59
3ВОФ32(-1) 3ОФ25 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 6,88 РГМ-2, В-90, АР-5 669 17,8
3ВОФ33(-1) 3ОФ25 54-Ж-546У 43,56 6,88 РГМ-2, В-90, АР-5 517 13,59
3ВОФ58(-1) 3ОФ45 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 7,65 РГМ-2, РГМ-2М 667 19,4
3ВОФ72(-1) 3ОФ45 4Ж61 43,56 7,65 РГМ-2, РГМ-2М 810 24,7
3ВОФ73(-1) 3ОФ45 54-Ж-546У 43,56 7,65 РГМ-2, РГМ-2М 516 14,37
3ВОФ91 3ОФ61 4Ж61 43,56 7,8 РГМ-2, РГМ-2М 828 29,06
3ВОФ96 3ОФ64 4Ж61 43,56 7,8 РГМ-2, РГМ-2М 810 24,7
3ВОФ97 3ОФ64 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 7,8 РГМ-2, РГМ-2М 667 19,4
3ВОФ98 3ОФ64 54-Ж-546У 43,56 7,8 РГМ-2, РГМ-2М 516 14,37
Керовані
3ВОФ63 3ОФ38 54-ЖН-546 (№ 1) 49,5 8,5 (тротиловий еквівалент) 12
3ВОФ64 3ОФ39 54-ЖН-546 (№ 1) 50 6,3 20
3ВОФ66 3ОФ38 54-Ж-546У 49,5 8,5 (тротиловий еквівалент) 8
3ВОФ93 3ОФ39 54-Ж-546У 50 6,3
Шрапнельні
3ВШ2 3Ш2 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 ДТМ-75 667 17,75
3ВШ5 3Ш2 54-Ж-546У 43,56 ДТМ-75 517 13,59
Постановник перешкод КХ/УКХ
3ВРБ36 3РБ30(-1…8) 54-Ж-546У 43,56 13,5
3ВРБ37 3РБ30(-1…8) 54-ЖН-546 43,56 18
3ВРБ38 3РБ30(-1…8) 4Ж61 43,56 22

Оцінка машини[ред.ред. код]

Порівняльна таблиця ТТХ гусеничного і колісного варіантів САУ «Мста»
2С19 2С21
Бойова маса, т 42 не більше 30,7
Тип шассі гусеничне колісне
Потужність двигуна, к.с. 780 450
Максимальна швидкість по шосе, км/год 60 85
Запас ходу по шосе, км 500 1000

У 1980-ті роки в СРСР робили спроби створення артилерійських комплексів на колісному шасі, був відкритий ряд робіт, серед яких були: 2С23 «Нона-СВК» — для батальйонної, 2С26 «Пат-К» — для полкової, 2С21 «Мста-К» — для дивізійної ланки, а також САУ 2С22 «Колба-3». Переведення самохідних артилерійських гармат з традиційного гусеничного шасі на колісне давав ряд переваг, серед яких було суттєве підвищення тактичних можливостей на театрі військових дій з добре розвиненою мережею автомобільних доріг. Завдяки істотному підвищенню швидкості переміщення по автострадах колісні САУ набагато швидше могли б виконувати поставлені завдання, а також змінювати вогневі позиції і уходити з під вогню. Незважаючи на переваги, які отримували більшість робіт по колісним САУ було закрито, однією з причин послужила невиправдана складність і тривалість адаптації та доопрацювання базових шасі під вимоги, які пред'являлися Міністерством оборони СРСР. Єдиною колісною САУ яку було прийнято на озброєння Радянської армії стало батальйонна самохідна артилерійська установка 2С23. До ідеї створення колісної САУ бригадної ланки повернулося вже Міністерство оборони Росії в ході робіт над самохідним артилерійським установками «Коаліція-СВ». Крім гусеничного варіанту також ведуться роботи і над колісною версією САУ[1][3][9].

Порівняльна таблиця ТТХ 2С21 з зарубіжними аналогами
СРСР СРСР 2С21 Flag of South Africa.svg ПАР G6[10] Чехословаччина Чехословаччина vz.77[11] Flag of SFR Yugoslavia.svg Югославія NORA-B[12]
Роки розробки 1984—1987 1981—1988 1970—1977 1992
Бойова вага, т не более 30,7 36,5 29,25 30,62
Екіпаж, осіб 5 6 5 5
Калібр гармати, мм 152,4 155 152,4 155
Довжина ствола, клб. 47 45 36,7 45
Кути ВН, град −5…+75 −4…+70 −3…+50
Кути ГН, град 80[вн 2] 90[вн 3] 80
Боєкомплект, пострілів 44 40—60 36
Максимальна дальність стрільби

ОФС, км

24,7 30 18,5 29,4
Максимальна дальність стрільби

АР ОФС, км

29,06 37,5 28,23 38,9
Вага ОФС, кг 43,56 45,5 43,56
Максимальна швидкість по шосе, км/год 85 90 80 80
Запас ходу по шосе, км 1000 400 600 500

Крім СРСР, тема дивізійно-армійських артилерійських комплексів на колісному шасі опрацьовувалася і в інших країнах-членах Варшавського договору. У Чехословаччині на базі вантажного автомобіля Tatra T815 була розроблена 152-мм самохідна гармата-гаубиця vz.77 «Дана». На озброєння Чехословаччини vz. 77 була прийнята в 1977 році, а з 1981 року було розпочато її серійне виробництво. САУ мала масивну броньовану башту з озброєнням, встановлену в середній частині броньованого колісного шасі. Для стійкої стрільби САУ vz. 77 обладнана відкидними сошниками. Основним озброєнням є 152-мм гармата-гаубиця з балістикою аналогічною до гармат-гаубиць 2С3 і Д-20. Незважаючи на ряд недоліків у вигляді обмеженого кута горизонтального обстрілу, істотно більшого часу переведення з похідного в бойове положення, а також гіршої якості виготовлення, ніж у самохідної гаубиці 2С3, vz. 77 мала набагато меншу ціну і більшу мобільність. У порівнянні з 2С21 до моменту прийняття на озброєння САУ «Дана» оснащувалася гарматами із застарілою балістикою, що дозволяло вести стрільбу стандартним осколково-фугасним снарядом типу 53-ОФ-540 всього на 18,5 км (проти 24,7 у 2С21). Для vz. 77 також був розроблений активно-реактивний снаряд, який збільшив максимальну дальність стрільби до 28,23 км, пізніше була розроблена модифікація під позначенням Ondava з гарматою нової балістики і довжиною ствола у 47 калібрів, однак, далі дослідного зразка її виробництво не пішло[10][11][13][14].

Ще однією аналогічною розробкою є 155-мм самохідна гаубиця G6. Основним завданням, яке вирішували конструктора ПАР при проектуванні G6, було надання прийнятої на озброєння буксируваній гаубиці G5 мобільності на рівні бойової машини піхоти OMC «Ratel». Розробка САУ G6 велася з 1981 по 1987 роки, а з 1988 розпочато серійне виробництво. Як і аналоги, G6 є броньованим колісним шасі, на якому встановлені броньована поворотна башта з основним озброєнням. У порівнянні з самохідної гаубицею 2С21 САУ G6 володіє гарматою з кращою балістикою, що дозволяє вести стрільбу стандартними осколково-фугасними снарядами на дальності до 30 км, а снарядами з донним газогенератором до 37,5 км[15].

Пізніше, вже в 1990-і і 2000-і роки колісні самохідні гаубиці придбали певну популярність на ринку озброєння, так в 1992 році Югославія розробила 155-мм самохідну гаубицю NORA-B[12], в 1994 році французька військово-промислова компанія Giat Industries продемонструвала дослідний зразок САУ CAESAR[16]. У 2000-і свої варіанти колісних 155-мм САУ були розроблені в Швеції та Ізраїлі[17].

Примітки[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. На максимальному заряді.
  2. Без ведення стрільби є можливість обертати башту на 360°.
  3. При стрільбі прямою наводкою кут горизонтального наведення складає 225°.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Белогруд В., Желтоножко О. Мста по-уральски. Борьба за самоходную артиллерию // Арсенал. Военно-промышленное обозрение. — М. : Издательский дом А4, 2010. — Вип. 20. — № 2. — С. 87, 90.
  2. а б Кочнев Е. КрАЗ ЧР-3130/3120 (1982 – 1985 гг.) // Секретные автомобили Советской армии. — 2011. — С. 201.
  3. а б в Белянская О. Часть 2. 1980—1989 гг. Отделение № 2 // 40 лет на страже отечества и мира. Книга очерков / Под ред. Споршева Г. М. — Юбилейное подарочное издание. — Нижний Новгород : ОАО «ЦНИИ „Буревестник“», 2010. — С. 31.
  4. 152-мм гаубицы 2А65 и 2С19. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 3. Боеприпасы. — М., 1999. — С. 5—7.
  5. а б Карпенко А. В. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — СПб. : Бастион, 2009. — С. 49—53.
  6. Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 5. Боеприпасы наземной артиллерии. Группа 13. Класс 1320. Боеприпасы и артиллерийские выстрелы калибром свыше 125-мм. Выстрелы к 152-мм артиллерийским системам Д-20, МЛ-20, 2С3М, 2А65, 2С19. — М. : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. 12. — С. 192—198сторінок=848. — ISBN 5-93799-023-4.
  7. Широкорад А. Б. Самоходки. 152-мм гаубица 2С19 «Мста-С» // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 1996. — № 6. — С. 30.
  8. Часть 2 // ТС РГ № 187. Таблицы стрельбы для равнинных и горных условий 152-мм гаубицы 2А65 и 152-мм самоходной гаубицы 2С19. — Второе издание, дополненное и переработанное. — М. : Министерство обороны Российской Федерации, 2005.
  9. Российская самоходка XXI века «Коалиция-СВ» станет лучшей в мире. Вестник Мордовии. 2013-12-08. Процитовано 2014-10-15. 
  10. а б Ствольная артиллерия зарубежных стран. Штатные самоходные гаубицы. Основные параметры и характеристики // Ствольная полевая артиллерия. — Издание второе. — М. : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1988. — С. 7—12.
  11. а б Foss J. C. ZTS 152 mm self-propelled gun-howitzer Dana // Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — 938 с. — ISBN 9780710623096.
  12. а б Foss J. C. 155 mm Self-propelled Artillery System NORA // Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — 938 с. — ISBN 9780710623096.
  13. Mihulec R. Arsenal for Aggression. Armored Vehicles of Warsaw Pact. — Hong Kong : Concord Publications, 1994. — С. 50—51. — ISBN 962-361-917-0.
  14. О'Мэлли Т. Дж. Современная артиллерия: РСЗО, орудия, миномёты = Artillery: guns and rocket systems. — Издание на русском языке. — М. : «ЭКСМО-пресс», 2000. — С. 86. — ISBN 5-04-005631-1.
  15. Foss J. C. Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — С. 938. — ISBN 9780710623096.
  16. Foss J. C. Giat Industries CAESAR 155 mm self-propelled gun // Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — 938 с. — ISBN 9780710623096.
  17. Foss J. C. Soltam Systems 155 mm ATMOS 2000 SPG // Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — 938 с. — ISBN 9780710623096.

Література[ред.ред. код]

  • Белогруд В., Желтоножко О. Мста по-уральски. Борьба за самоходную артиллерию // Арсенал. Военно-промышленное обозрение. — М. : Издательский дом А4, 2010. — Вип. 20. — № 2. — С. 87, 90.
  • Белянская О. Часть 2. 1980—1989 гг. Отделение № 2 // 40 лет на страже отечества и мира. Книга очерков / Под ред. Споршева Г. М. — Юбилейное подарочное издание. — Нижний Новгород : ОАО «ЦНИИ „Буревестник“», 2010. — С. 31, 101.
  • Кочнев Е. КрАЗ ЧР-3130/3120 (1982 – 1985 гг.) // Секретные автомобили Советской армии. — 2011. — 201 с.
  • Foss J. C. Jane's Armour and Artillery 2001—2002. — Jane's Information Group, Inc., 2001. — 938 с. — ISBN 9780710623096.
  • О'Мэлли Т. Дж. Современная артиллерия: РСЗО, орудия, миномёты = Artillery: guns and rocket systems. — Издание на русском языке. — М. : «ЭКСМО-пресс». — 160 с. — ISBN 5-04-005631-1.
  • Mihulec R. Arsenal for Aggression. Armored Vehicles of Warsaw Pact. — Hong Kong : Concord Publications, 1994. — С. 50—51. — ISBN 962-361-917-0.

Посилання[ред.ред. код]