2С23 «Нона-СВК»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2С23 «Нона-СВК»
ParkPatriot2015part5-63.jpg
Тип самохідна артилерійська установка
Історія використання
На озброєнні з 1991
Оператори Росія Росія
Венесуела Венесуела
Війни Війна на сході України
Історія виробництва
Розробник СРСР СРСР ЦНДІ «Буревісник»
Виробник СРСР СРСР,
Росія Росія
Виготовлення 1981-1991
Характеристики
Довжина 7730
Ширина 2900
Висота 3075

Калібр 120-мм 2А60
Підвищення −4…+80°
Траверс −35…+35°
Темп вогню 8—10
Дальність вогню
Ефективна 0,04…12,8
Приціл 1П8, 1П30, ТКН-3А

Другорядне
озброєння
1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун дизельний, КамАЗ 7403
260
Питома потужність 19,1
Підвіска індивідуальна торсіонна
8x8
тиск на ґрунт: 2,3—3,7
Дорожній просвіт 475
Швидкість шосе: 80
бездоріжжя: 10 на плаву
Прохідність підйом: 30°
стінка: 0,5
рів: 2
брід: 2

Commons-logo.svg 2С23 «Нона-СВК» у Вікісховищі

2С23 «Нона-СВК» — російська батальйонна самохідна артилерійська установка, основною зброєю якої є міномет-гармата калібру 120 мм.

Розробка[ред. | ред. код]

Розроблена в конструкторському бюро Пермського машинобудівного заводу імені Леніна під науковим керівництвом климовського Центрального науково-дослідного інституту точного машинобудування і горьковского Центрального науково-дослідного інституту «Буревісник» на базі шасі плаваючого колісного бронетранспортера БТР-80. САУ 2С23 «Нона-СВК» призначена для ураження живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів та пунктів управління. Здатна вести прицільний вогонь без попередньої підготовки з закритих позицій і прямим наведенням. Можлива стрільба всіма видами 120-мм мін російського і закордонного виробництва.

Оператори[ред. | ред. код]

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Чечня[ред. | ред. код]

Вперше САУ «Нона-СВК» були використані під час Першої чеченської кампанії, де ними підсилювались мотострілецькі батальйони. Разом з полковою і дивізійною артилерією зазвичай використовувались для придушення та знищення вогневих точок чеченських підрозділів, що були облаштовані в міській забудові[8].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Під час конфлікту на Донбасі як мінімум 5 одиниць САУ «Нона-СВК» були помічені на кордоні з Україною в Новошахтинську[9][10][11][12][13]. Восени 2014 року САУ «Нона-СВК» спостерігалися в контрольованому на той час проросійськими формуваннями Луганську[14][15], поряд із військовослужбовцями 61-ї бригади морської піхоти РФ.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Military Balance 2016, p. 190
  2. Military Balance 2016, p. 194
  3. Military Balance 2016, p. 416
  4. Stockholm International Peace Research Institute — Arms Transfers Database
  5. Техніка війни. Українці придумали кращу альтернативу броньованому склу, друге життя зброї з СРСР — Телеканал новин 24
  6. У Житомирі засвітилася реанімована 2С23 «Нона-СВК». Військова панорама. 4 серпня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016. 
  7. САУ «Богдана» – розробка Краматорського заводу. Процитовано 2019-08-02. 
  8. Major Gregory J. Celestan. The Russian artillery in Chechnya // Field Artillery. — HQDA PB6-97-1, 1997. — № January—February. — С. 44.
  9. _ DiaMaTTo (2014-04-24). 24.04.14 Новошахтинск. Военная техника. Процитовано 2016-07-04. 
  10. Військове телебачення України (2016-01-23). Техніка війни №18. Броня. 9 арсенал. 2С23. 2С7. Т-34. Процитовано 2016-07-04. 
  11. nesvetaytv (2014-04-24). Проезд военной техники через Новошахтинск 24 04 2014. Процитовано 2016-07-04. 
  12. Анастасия Сивко (2014-04-24). Новошахтинск (Военная техника). Процитовано 2016-07-04. 
  13. Hirosima Nagasakieva (2014-04-24). Россия ответила на штурм блок-постов в Славянске 24.04.2014. Процитовано 2016-07-04. 
  14. Askai. Две арт.установки "Нона-СВК" 61-й ОБрМП ВС РФ на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Процитовано 2016-07-04. 
  15. Askai. Российские морпех и арт.установка "Нона-СВК" из 61-й ОБрМП на территории бывшей в/ч 3035 в Луганске. Процитовано 2016-07-04. 

Посилання[ред. | ред. код]