2С2 «Фіалка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самохідна артилерійська гармата 2С9 «Нона»

Проектований вигляд 122-мм самохідної гаубиці 2С2 «Фиалка»

2С2 «Фіалка»
Загальні дані
класифікація самохідна гаубиця
модифікація БМД-1
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
розробник КБ ВгТЗ
ОКБ-9
компанія-виробник Уральський ЗТМ
роки виробництва 1968
кількість виробів, од. 3
модифікації 2С9 «Нона»
Основні параметри
бойова маса, т 10
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 5 765
ширина, мм 2 650
висота, мм 2 180
кліренс, мм 100—400
Броня
тип броні алюмінієва, катана, протикульова
Озброєння
основне озброєння гаубиця
калібр, марка та тип гармати 122-мм 2А32 нарізна
довжина ствола, кал. 35
скорострільність, постр/хв. 4-6
кути ВН, ° −3…+70°
кути ГН ° −15…+15°
дальність стрільби, км до 15,2
боєкомплект гармати 40
приціли ПТ-2, ОП5-37
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
підвіска індивідуальна гідропневматична
швидкість по шосе, км/год. 62
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 45…50
(9-10 на плаву)
запас ходу по шосе, км 500
питома потужність, к.с./т 24
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,55
допустимий нахил 18°
подоланний підйом, ° 35°
подоланна стінка, м 0,7
подоланний рів, м 2
подоланний брід, м плаває
засоби зв'язку Р-123

Самохі́дна гаубиця 2С2 «Фіа́лка» (рос. 2С2 «Фиа́лка»)  — 122-мм радянська самохідна артилерійська установка повітряно-десантних військ. Гусенична, броньована, плаваюча, аеротранспортабельна, десантувалася парашутним та посадочним способами. У серійне виробництво запущена не була.

Розробка 122-мм самохідної гаубиці 2С2 «Фіалка», що призначалася для озброєння повітряно-десантних військ, була розпочата за постановою Ради Міністрів СРСР № 609-201 від 4 липня 1967 р.. Артилерійська частина САУ розроблялася в ОКБ-9 і становила незначно модифікацію САУ 2С1 «Гвоздика». Модифікована гаубиця отримала індекс ГРАУ 2А32. Шасі «Фіалки» (Об'єкт 924) виготовлялося на Волгоградському тракторному заводі, базою для нього послугувала бойова машина десанту БМД-1.

Перші три дослідницькі САУ були виготовлені в лютому 1968 року і надійшли на випробування. Випробування артсистеми були припинені в грудні 1968 року через слабкість шасі, яке не витримувало перевантажень при стрільбі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Холявский Г. Л. Энциклопедия бронетехники. Гусеничные боевые машины. — Харвест, 2001. — 656 с. — ISBN 985-13-0035-7
  • А. Карпенко. Журнал БАСТИОН. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург: «Бастион», 2009. — 64 с.
  • А. В. Карпенко. Часть 1. Лёгкие самоходные артиллерийские установки // Отечественные самоходные артиллерийские и зенитные установки. — Санкт-Петербург: «Бастион», 2000. — С. 76. — 88 с. — ISBN 5-85875-050-8
  • Двигатели УТД-20 и 5Д20. Техническое описание. — Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1972. — 96 с.

Посилання[ред.ред. код]