2С8 «Ландиш»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Path13979.png

122-мм самохідний міномет 2С8 «Ландиш»

2С8 «Ландиш»
Загальні дані
класифікація самохідний міномет
модифікація БМД-1
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
розробник ЦНИИ «Буревестник»
роки виробництва 1970-ті
модифікації 2С9 «Нона»
Основні параметри
бойова маса, т 10
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 5 765
ширина, мм 2 650
висота, мм 2 180
кліренс, мм 100—400
Броня
тип броні алюмінієва, катана, протикульова
основне озброєння міномет
калібр, марка та тип гармати 120-мм казнозарядний М-120
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
підвіска індивідуальна гідропневматична
швидкість по шосе, км/год. 62
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 45…50
(9-10 на плаву)
запас ходу по шосе, км 500
питома потужність, к.с./т 24
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,55
допустимий нахил 18°
подоланний підйом, ° 35°
подоланна стінка, м 0,7
подоланний рів, м 2
подоланний брід, м плаває
засоби зв'язку Р-123

Самохі́дний міномет 2С8 «Ландиш» (рос. 2С8 «Ландыш») — 120-мм радянський самохідний міномет, що розроблявся для повітряно-десантних військ. Гусеничний, броньований, плаваючий, аеротранспортабельний, десантувався парашутним та посадочним способами. У серійне виробництво запущений не був.

Постанова Ради Міністрів СРСР про розробку «Ландиша» вийшла 13 вересня 1969. Також для Сухопутних військ, але на іншому шасі, проектувався 120-мм самохідний міномет «Астра», аналогічний «Ландишу». Вибір для «Фіалки» та «Ландишу» шасі БМД-1, що тільки-но проходила випробування і ще не була офіційно прийнятою на озброєння, диктувався необхідністю десантування артсистеми разом з основною технікою авіадесантовних підрозділів.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Холявский Г. Л. Энциклопедия бронетехники. Гусеничные боевые машины. — Харвест, 2001. — 656 с. — ISBN 985-13-0035-7

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]