2-га мотострілецька дивізія (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2-га мотострілецька дивізія
рос. 2-я гвардейская мотострелковая Таманская ордена Октябрьской Революции Краснознамённая ордена Суворова дивизия им. М.И. Калинина
Great emblem of the 2nd Guards Motor Rifle Division.svg
Велика емблема
На службі 1992 — 2009
2013 — дотепер
Країна Росія Росія
Вид Great emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип RussianMotorizedInfantryForcesCollar.png Мотострілецькі війська
Чисельність дивізія
У складі Західний військовий округ
Дислокація с. Калінінець Наро-Фомінського району
Війни/битви Серпневий путч
Друга чеченська війна
Нагороди Російська гвардія Орден Жовтневої РеволюціїОрден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеня
Почесні найменування Таманська

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

2-га гвардійська мотострілецька Таманська ордену Жовтневої революції Червонопрапорна ордену Суворова дивізія ім. М. І. Калініна (2 МСД, в/ч 23626)[1] — з'єднання мотострілецьких військ Сухопутних сил Росії у складі 1-ї гвардійської танкової армії Західного військового округу. Розміщена у селищі Калінінець Наро-Фомінського району Московської області.

Підрозділи дивізії брали участь у Серпневому путчі 1991 року й Жовтневому путчі 1993 року. Дивізія вела бойові дії у Другій чеченській кампанії.

Історія[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР 2-га гвардійська мотострілецька дивізія Радянської армії увійшла до складу Збройних сил РФ.

Окремі підрозділи дивізії брали участь у Серпневому путчі 1991 року й Жовтневому путчі 1993 року.

1999 року дивізія брала участь у придушенні чеченського спротиву.

2009 року дивізія була розформована й на її базі була створена 5-та окрема гвардійська мотострілецька бригада.

4 травня 2013 року Таманська дивізія була відновлена у складі 20-ї загальновійськової армії. 2014 року у зв'язку з початком агресії Росії проти України дивізія стала складовою створеної 1-ї танкової армії.

Склад[ред. | ред. код]

2009[ред. | ред. код]

Перед розформуванням дивізія мала у складі:

  • 1-й гвардійський мотострілецький Севастопольський полк
  • 15-й гвардійський мотострілецький Шавлинський полк
  • 283-й гвардійський мотострілецький Берлінський полк
  • 1-й гвардійський Чортківський танковий полк імені маршала Катукова
  • 147-й гвардійський самохідний артилерійський Сімферопольський полк
  • 1174-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон
  • 1117-й зенітний ракетний полк
  • 136-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон
  • 1586-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
  • 211-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон
  • 614-й окремий батальйон радіаційного, хімічного та біологічного захисту
  • 47-й окремий гвардійський батальйон зв'язку
  • 886-я станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку
  • 190-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 1063-й окремий батальйон матеріального забезпечення
  • 370-й окремий медичний батальйон

2013[ред. | ред. код]

Після відновлення дивізія має у складі:[1][2]

Командири[ред. | ред. код]

  • Валерій Евневич, генерал-майор — (1992—1995);
  • В'ячеслав Борисов, генерал-майор — (1995—1996);
  • Євген Лазебін, генерал-майор — (1996—1998);
  • Григорій Локтіонов, полковник — (1998—2000);
  • Олександр Студеникін, генерал-майор — (2000—2001);
  • Андрій Глущенко, генерал-майор — (10.2001 — 11.2007);
  • Олександр Чайко, полковник — (11.2007 — 05.2009 г.);
  • Андрій Сичовий, генерал-майор — (05.2013 — 2014);
  • Олександр Санчик, генерал-майор — (2014—2015);
  • Андрій Пятаєв, полковник — (09.2015 — н.в).

Участь у бойових діях на сході України[ред. | ред. код]

Докладніше: Обстріли Маріуполя 24 січня 2015.

Примітки[ред. | ред. код]