2-й полк драгунів (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богемський полк драгунів графа Паара №2
На службі 1672 — 1918
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Вид Кавалерія (Драгуни)
Тип Vojna zastava Avstro-ogrske monarhije Збройні сили Австро-Угорщини
Роль Кавалерія
Чисельність Полк
Командування 21. konjeniška brigada
4. konjeniška divizija
11. korpus
Війни/битви Велика турецька війна, Війна за іспанську спадщину, Війна Аугсбурзької ліги, Австро-турецька війна (1716-1718), Війна четвертного альянсу, Російсько-турецька війна (1735—1739), Війна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за баварську спадщину, Російсько-турецька війна (1787—1792), Наполеонівські війни[1], Австро-Прусська війна[2], Перша світова війна.

Commons-logo.svg 2-й полк драгунів (Австро-Угорщина) у ВікіСховищі

2-ий полк драгунів — полк цісарсько-королівської кавалерії Австро-Угорщини.

Повна назва: K.u.k. Böhmisches Dragoner-Regiment «Graf Paar» Nr. 2

Дата утворення — 1672 рік.

Почесний шеф — граф Паар (з 1890 р.). Едуар, граф Паар (1837–1919) — фельдмаршал-лейтенант австро-угорської армії, впродовж тривалого часу — генерал-ад'ютант Франца Йосифа.

Історія[ред.ред. код]

  • 1672 — утворено як кірасирський полк
  • 1798-1801 — діяв як 2-ий драгунський полк
  • 1802-1860 — 15-ий гусарський полк
  • 1860-1867 — 11-ий драгунський полк
  • з 1867 діяв під своєю останньою назвою — 2-ий драгунський полк[3]

Склад полку[ред.ред. код]

Каска офіцера драгунів

Штаб

Допоміжні служби:

  • взвод розвідників (піонерів)
  • телеграфна служба
  • допоміжна служба

2 дивізіони, в кожному з яких:

  • 3 ескадрони по 177 драгунів

Повний склад полку — 37 офіцерів і 874 драгуни.

Набір рекрутів до полку — Прага.

Національний склад полку (липень 1914) — 61% чехів, 26% німців, 13% інших.[4]

Мови полку (липень 1914) — чеська і німецька.

Інформація про дислокацію[ред.ред. код]

Казарми драгунів у Теребовлі (збереглися до сьогодні)
I. II. III.
  • 1673 Сілезія і Богемія
  • 1678 Верхня Угорщина
  • 1680 Трент
  • 1681-82 Кьосег
  • 1698 Сілезія
  • 1699-1701 Еґер
  • 1711 Будейовіце, згодом Тольна
  • 1715-16 Хонт
  • 1718 Варасдін поблизу Неаполя
  • 1721 Відень
  • 1722-32 поперемінно Славонія і Сербія
  • 1732 Арад
  • 1733 Сібіу
  • 1734-37 Земплін
  • 1740-41 Левоча
  • 1744 Клуж-Напока
  • 1752 Хрудім
  • 1753 Санкт-Георген
  • 1754-56 Хольський і Зольський комітати
  • 1763 Естерґом
  • 1765 Ракеве біля Пешта
  • 1771 Цеґлед
  • 1772 Надь-Кьорьош
  • 1776-78 Пешт
  • 1779 Растіна
  • 1783 Кечкемет
  • 1784 Uharos-Berényi,
  • 1785-88 Кечкемет
  • 1790 Моравія, потім Дьєндьєш
  • 1792-93 Санкт-Георген
  • 1798-99 Відень
  • 1801 Дьєндьєш
  • 1804-05 Мішкольц
  • 1806 Моор, потім Відень
  • 1807 Кьосег
  • 1808-09 Маргарете (Шопрон)
  • 1810-13 Кьосег
  • 1814-15 Жатец
  • 1816 Санкт-Георген
  • 1817 Відень
  • 1818 Кьосег
  • 1821 Віченца
  • 1822 Кьосег
  • 1825 Гая
  • 1827 Ліпнік над Бечвою
  • 1831 Тарнув
  • 1832-48 Ланцут
  • 1849 Відень
  • 1851 Шопрон
  • 1854 Східна Галичина
  • 1855 Аустерліц
  • 1860-66 Кечкемет
  • 1866 Нойхойзель
  • 1869 Відень
  • 1873 Штоккерау
  • 1875 Відень ,
  • 1876 Шопрон
  • 1884 Вінер-Нойштадт
  • 1898 Тернопіль[5]
  • 1898 рік — керівництво і 2 дивізіони в Тернопілі. Згодом — також у Теребовлі, де були драгунські казарми, які збереглися до сьогодні.

Перша світова[ред.ред. код]

  • 1914 — входить до складу ХІ корпусу, 15 Бригада кавалерії

Командири полку[ред.ред. код]

  • 1859: Альберт Бюлов фон Вендхаузен[7]
  • 1865: Август Беллегарде[8]
  • 1879: Венцель Фестетікс де Тольна[9]
  • 1908: Адам фон Петрашкевич[10]
  •  ?[11]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Alphons von Wrede: Geschichte der K.u.K. Wehrmacht von 1618 bis Ende des XIX Jh. Wien 1898–1905.
  • Georg Schreiber: Des Kaisers Reiterei. Österreichische Kavallerie in 4 Jahrhunderten. Mit einem Geleitwort von Alois Podhajsky. Speidel, Wien 1967.
  • B. M. Buchmann: Österreich und das Osmanische Reich. WUV-Univ.-Verl., Wien 1999.
  • Juliusz Bator — «Wojna Galicyjska», Kraków 2008, ISBN 978-83-7396-747-2. пол.
  • Allmayer-Beck/Lessing: Die k.u.k. Armee 1848–1918. Bertelsmann, München 1974.
  • Maximilian Ehnl, Edwin Sacken. Österreich-Ungarns letzter Krieg. 1914–1918. Verlag der Militärwissenschaftlichen Mitteilungen, 1930 нім.