2000 (газета)
 | ||||
| Тип | тижневик | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова | російська, українська | |||
| Видавець | Кічігін Сергій Олександрович | |||
|
| ||||
| Засновано | листопад 1999 | |||
| Власник | ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа»» | |||
| Редактор | Кічігін Сергій Олександрович | |||
| Припинення публікацій | 11 квітня 2014 | |||
| Головний офіс | Київ, вул. Михайла Бойчука, 2/34. | |||
|
| ||||
| 2000.ua | ||||
2000 — всеукраїнський загальнополітичний тижневик, який видавався з листопада 1999 в Києві. Газета відома своєю українофобською[1][2][3][4] редакторською політикою та тим, що в ній часто публікуються найбільш одіозні сучасні українофоби України.[5]
Історія[ред. | ред. код]
Автором ідеї створення газети «2000» та її головним редактором є Сергій Кічігін, який запустив видання у листопаді 1999 року в Києві. Він також був засновником газети «Киевские ведомости», в якій був головним редактором у 1993–1996 роках.
Випуск друкованої версії тижневика був тимчасово призупинений редакцією з 14 березня 2014 року.[6] Редакція видання звинуватила в цьому державне видавництво «Преса України», проте державне видавництво спростувало ці звинувачення.[7]
Друкована версія[ред. | ред. код]
Виходить по п'ятницях в одній двомовній версії, проте, практично всі матеріали часопису подавались російською мовою, українською дуже незначна кількість. Кольорове видання, формат 54 на 35 см, 4 блока (сумарно — 32 сторінки; раніше видавався як повним комплектом з 6 блоків, так і за блоками: 4 +1 +1).
Наклад на 21 січня 2009 — 332 000 примірників. Географія розповсюдження в 2009 році — вся Україна, при цьому в Києві вроздріб у 2008 продавалося 50 % примірників газети, решта України — 22 %, за передплатою — 28 %. Видання мало власну телепродакшн-студію.
Формат видання[ред. | ред. код]
Блоки в газеті (по 8 сторінок):
- «Форум»
- «Держава»
- «Аспекти»
- «Свобода слова»
- «Вікенд»
- «2000-Земля» (з 2008 року)
- Тиждень України (до 2009 року)
- Спорт-ревю (до 2009 року)
- Ринок (з 2010 року)
- У блогах (з 2011 року)
Документальні фільми[ред. | ред. код]
У 2007 та 2009 року часопис «2000» випустив два документально-публіцистичних фільми.
«Окаянні дні» (2007)[ред. | ред. код]
Газета 2000 у 2007 році проспонсорувала вихід 46 хвилинного документального фільму під назвою «Окаянні дні» (рос. Окаянные дни) виробництва київської студії KINOART.EL production. Мова фільму: російська. Документально-публіцистичний фільм 2007 року про витоки «помаранчевої революції», трагедії журналіста Георгія Гонгадзе і майбутнє народу, залученого в масштабну політичну авантюру. Фільм названий аналогічно книзі-щоденнику[ru] Івана Буніна, в якій письменник з неприйняттям описує більшовиків і Жовтневу революцію.[8][9] Згодом також було сворену англомовну версію стрічку під назвою «Cursed days».[10]
«Україна-Польща. Синдром пам'яті» (2009)[ред. | ред. код]
У 2009 році газета 2000 проспонсорувала документальний фільм-телесеріал режисера Тамари Гуменюк та сценариста Олени Вавілової «Україна - Польща. Синдром пам'яті»; тривалістю фільму 43 хвилини. Мова фільму: українська. Чотирисерійний документально-публіцистичний фільм 2009 року, що розповідає про причини та наслідки українсько — польських конфліктів (Волинська трагедія, операція «Вісла»). Знятий на київській студії KINOART.EL production. У фільмі представлені ексклюзивні інтерв'ю: голови УНА-УНСО Юрія Шухевича, автора проекту пам'ятника польським жертвам на Волині, скульптора Мар'яна Конечни, дослідниці волинських подій, польської письменниці Єви Семашко[pl], колишніх в'язнів польського концтабору Явожно, ветеранів УПА і 27 Волинської дивізії Армії Крайови.[11][12]
Суспільно-політична позиція[ред. | ред. код]
У публікації часопису «Медіакритика» було проаналізовано подання газетою «2000» та кількома іншими українськими суспільно-політичними виданнями зовнішньополітичної стратегії України. Автори аналізу дійшли висновку, що в своїх публікаціях «2000»: «створює та поширює… міфи про Росію як надійного і рівного Україні партнера», «продукує міфи про Україну та євроатлантичну інтеграцію України негативного характеру… найчастіше шляхом виривання певних речень із контексту, які несуть певний чітко виражений посил… активно подаючи у рубриці „ЗМІ про Україну“ уривки текстів про нашу державу з іноземних видань». Крім того, зазначалося, що «у газеті „2000“ можна прочитати інтерв'ю лише з російськими політиками та науковцями у сфері міжнародних відносин».[13]
За словами другого голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Романа Лубківського (2006, 2007 роки) газета «2000», спеціалізується на шевченкофобії.[2]
Українські оглядачі часто називають газету українофобською[1][3][4] особливо через часті публікації у газеті статей авторства найбільш одіозних сучасних українофобів України.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Юрій Іллєнко: Власники інформаційного простору — це новітні диктатори — Офіційний сайт ВО Свобода,6 травня 2009
- ↑ а б «Навіть до Тараса Шевченка у нас ставлення неоднозначне» — Gazeta.ua, 1 березня 2007
- ↑ а б Мірошниченко назвав Куніс «жидівкою» — Високий замок, 29.11.2012
- ↑ а б Коментар ГО «Дріжджі» на статтю у газеті «2000» — Facebook, 22 січня 2013
- ↑ а б П'ята колона не спить — Українська газета плюс, № 45(185) від 18-31 грудня 2008
- ↑ Газета «2000» заявляє про припинення виходу — Телекритика, 11.03.2014
- ↑ Газета «2000» звинувачує у закритті друкованої версії «Пресу України» — видавництво спростовує — Телекритика, 19 березня 2014
- ↑ Окаянные дни [Архівовано 21 травень 2010 у Wayback Machine.] — фільм на офіційному сайті «2000»][недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Окаянные дни (2007) [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Youtube, 18 лютого 2010 (рос.)
- ↑ Cursed days (2007) [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Youtube, 18 лютого 2010 (англ.)
- ↑ Трейлер "Україна — Польща. Синдром пам'яті " [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.] Youtube, 18 серпня 2009
- ↑ Презентація "Україна — Польща. Синдром пам'яті " [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Youtube, 21 серпня 2009 (рос.)
- ↑ Стратегічна орієнтація України: міфологічний аспект проблеми — Медіакритика, 27-05-2010
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт видання [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
