21-ша зенітна дивізія (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
21-ша зенітна дивізія
21. FlaK-Division
Німецька 128-мм зенітна гармата FlaK 40 на стаціонарній вогневій позиції. 1943
На службі 1 березня 1943 — 8 травня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Вермахт Вермахт
Вид Люфтваффе Люфтваффе
Роль Війська протиповітряної оборони
Чисельність зенітна дивізія
У складі Див. Командування
Гарнізон/Штаб Дармштадт
Війни/битви

Друга світова війна
Західний фронт

Командування
Визначні
командувачі
Ернст Буффа

21-ша зенітна дивізія (нім. 21. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія з'єднання[ред. | ред. код]

Штаб 21-ї зенітної дивізії був сформований у березні 1943 року під командуванням XII/XIII Люфтгау командування (Дармштадт). Першим командиром дивізії став генерал-лейтенант Курт Штойдеманн з розміщенням командного пункту дивізії в Дармштадті. Головним завданням нового з'єднання ППО було командування всіма протиповітряними силами в районі Франкфурта-на-Майні, зокрема охорона об'єктів промисловості та району Саарбрюкен-Трієр-Люксембург-Лотарингія-Кобленц. На початку листопада 1943 року дивізія мала у своєму складі:

  • 29-й зенітний полк, зенітна група Франкфурт-на-Майні,
  • 49-й зенітний полк — зенітна група Мангейм
  • 169-й зенітний полк як зенітна група Саарбрюккен
  • 189-й зенітний полк як зенітна група Майнц-Вісбаден.
  • 70-й прожекторний полк
  • 109-й зенітний полк та
  • 139-й прожекторний полк

На той час дивізія налічувала 67 важких і 33 середніх і легких зенітних батареї. Крім того, в її штаті було 45 прожекторних батарей, 4 батареї повітряних загороджень і дві роти димових завіс. У зв'язку з виконанням додаткових завдань, у березні 1944 року штат дивізії був збільшений і передислокований до Вісбадена. До вересня 1944 року 21-ша зенітна дивізія підпорядковувалася командуванням різного рівня. Ці організаційно-штатні зміни стосувалися і підпорядкованих формувань, так що організація дивізії змінювалася кілька разів. На цей час вона була організована наступним чином:

  • 29-й зенітний полк, зенітна група Франкфурт-на-Майні,
  • 49-й зенітний полк — зенітна група Мангейм
  • 179-й зенітний полк як зенітна група Швайнфурт
  • 189-й зенітний полк як зенітна група «Майнц».
  • 109-й прожекторний полк
  • 119-й прожекторний полк

До кінця грудня 1944 року, як і у решті зенітних дивізій, вогнева міць 21-ї зенітної дивізії була значно збільшена. В цей час вона складалася з 156 важких і 54 середніх і легких батарей. Крім того, дивізія також мала 29 прожекторних батарей, 4 зенітні батареї і 6 димових рот. У зв'язку з розвитком ситуації на заході з лютого 1945 року 21-ша зенітна дивізія була підпорядкована IV корпусу ППО для ведення наземних бойових дій. Задіяна у важких боях при відступі сухопутних військ вермахту, командний пункт штабу дивізії до середини березня знаходився спочатку в Дармштадті, а потім в районі Аугсбурга (Баварія). Там їхні частини продовжували брати участь у боях в районі Гюнцбург-Нойштадт. Наприкінці війни штаб дивізії потрапив у полон до союзників під Кройтом.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час Корпус Командування/Флот Штаб
1943
1 березня XII/XIII Командування Люфтгау Дармштадт
1944
1 січня XII Командування Люфтгау Дармштадт
1 березня XII Командування Люфтгау Вісбаден
1 квітня VII Командування Люфтгау Вісбаден
24 вересня XIV Командування Люфтгау Вісбаден
1945
1 січня XIV Командування Люфтгау Вісбаден
23 лютого Командування Люфтваффе «Захід» Вісбаден

Склад[ред. | ред. код]

1 листопада 1943[1] 1 вересня 1944 1 грудня 1944
29-й зенітний полк
49-й зенітний полк
169-й зенітний полк
179-й зенітний полк
189-й зенітний полк
70-й прожекторний полк
109-й прожекторний полк 109-й прожекторний полк
119-й прожекторний полк
139-й прожекторний полк

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. 21. Flak-Division.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
  • Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.