Перейти до вмісту

2101 Адоніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
2101 Адоніс
Дані про відкриття
Дата відкриття12 лютого 1936[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкривач(і)Ежен Жозеф Дельпорт[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце відкриттяКоролівська обсерваторія Бельгії[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Позначення
Тимчасові позначення1936 CA[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КатегоріяГрупа Аполлона[1] і пояс астероїдів Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальні характеристики
Епоха: 21 листопада 2025 рокуd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика піввісь1,8742301 а.о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перигелій0,4415257 а.о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Афелій3,307 а.о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальний період2,57 рік
Ексцентриситет орбіти0,765 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нахил орбіти1,349 ± 0,001 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Середня аномалія182,52987 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Довгота висхідного вузла349,57126 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перигелію43,54919 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Діаметр0,6 м[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Маса1 800 000 000 000 кг[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Прискорення вільного падіння0,0001 м/с²[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Геометричне альбедо0,2[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Температура поверхні197 K[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Стандартна зоряна величина18,8[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: 2101 Адоніс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

2101 Адо́ніс (дав.-гр. Ἄδωνις) — навколоземний астероїд з групи Аполлона, який через сильно витягнуту орбіту в процесі свого руху навколо Сонця перетинає орбіти відразу трьох планет: Венери, Землі й Марса[4]. Був відкритий 12 лютого 1936 року бельгійським астрономом Еженом Дельпортом у Королівській обсерваторії Бельгії якраз під час такого зближення і був названий на честь героя давньогрецької міфології Адоніса — хлопця, який був такий гарний, що в нього закохалася навіть Афродіта[5].

Проведених тоді спостережень виявилося недостатньо, щоб обчислити орбіту Адоніса, тому тривалий час він був втраченим астероїдом, поки його знову не виявив 1977 року американський астроном Чарльз Коваль[en] (Паломарська обсерваторія)[6]. Астероїд став другим (після Аполлона) відкритим астероїдом, що зближується із Землею. Протягом XXI століття Адоніс 6 разів пролетить на відстані менше 30 млн км від Землі, а 2036 року наблизиться на 5,3 млн км[7].

Сильно витягнута орбіта Адоніса свідчить про те, що він може являти собою колишню комету. Дослідження показали, що об'єкт може бути прабатьком декількох малих метеорних потоків[8].

Згадки в літературі

[ред. | ред. код]

У серії коміксів «Дослідники Місяця» із серії «Пригоди Тінтіна» (автор — бельгійський художник Жорж Проспер Ремі) капітан Хеддок напивається й робить імпровізований вихід у відкритий космос, в результаті якого на короткий час стає супутником астероїда Адоніс, що пролітає між Землею й Місяцем. Тінтін рятує його.

У бельгійському коміксі, «Спайк і Сьюзі» (британська назва — «Spike and Suzy») мандрівники на своєму шляху до Марса зустрічають Адоніс і скидають на нього сміття.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  2. а б в г д е ж https://www.minorplanetcenter.net/db_search/show_object?object_id=2101
  3. а б в г БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  4. JPL Close-Approach Data: 2101 Adonis (1936 CA). 2008-03-10 last obs. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 5 травня 2009.
  5. Schmadel, Lutz D. Dictionary of Minor Planet Names
  6. Schmadel, L.D. (jun 1977). Long-lost planet 1936 CA («Adonis») recovered. Minor Planet Bulletin. 4: 35. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 7 березня 2016.
  7. NEODys (2101) Adonis. Department of Mathematics, University of Pisa, ITALY. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 5 травня 2009.
  8. Babadzhanov, P. B. (2003). Meteor showers associated with the near-Earth asteroid (2101) Adonis. Astronomy and Astrophysics. Т. 397. с. 319—323. doi:10.1051/0004-6361:20021506. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 18 травня 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]