240-мм міномет М-240

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М-240

240-мм міномет М-240 52-М-864 в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга
Тип 240-мм міномет
Походження СРСР
Історія використання
Війни Війна Судного дня
Війна в Афганістані
Громадянська війна в Сирії
Історія виробництва
Розробник Б. І. Шавирін, СКБ ГА, Коломна
Розроблено 1944-1945
Виробник завод №75, Юрга
Виготовлення 1951—1958
Виготовлена
кількість
329
Варіанти 2Б8
Характеристики
Вага бойове положення: 3610,
похідне: 4230
Довжина 6510
Довжина ствола 5340 (20,8 клб)
Ширина 2430
Висота 2210
Обслуга 11 (9)

Снаряд фугасні міни 53-Ф-864 і 53-Ф-865 (130,7 кг),
активно-реактивна 3Ф2 (228 кг),
керована 3Ф5 комплексу 1К113 «Смельчак» (134,2 кг),
ядерна міна 3БВ4
Калібр 240 мм
Казенник поршневий, з пластичним обтюратором системи Банжа
Відбій без противідкатних пристроїв (амортизатор віддачі пружинного типу)
Лафет двоколісний лафет
Підвищення +45…+80°
Траверс піднесення 45°: 16° 52",
піднесення 80°: 78°
Дульна швидкість 158—362
Дальність вогню
Максимальна для Ф864: 800—9650,
для 3Ф2: 19 690
Приціл панорамний МП-46 (МП-46М)

240-мм міномет М-240 у Вікісховищі

240-мм міномет М-240 зразка 1950 року (індекс ГРАУ — 52-М-864) — модель радянського міномета калібру 240 мм.

Завдання на створення міномета підсилення було видане ГАУ в 1944 році, міномет був створений в конструкторському бюро під керівництвом Б. і. Шавиріна. Випробування відбулись в 1944–1945 роках і згодом в 1947–1949 роках. В 1950 році міномет був прийнятий на озброєння, серійне виробництво було розпочате в 1951 році на заводі № 75 (нині Юргінський машинобудівельний завод) в місті Юрга Кемеровської області.

Зарядження міномета виконується з казенної частини, для чого ствол опускають у горизонтальне положення.

Дальність стрільби від 800 до 9650 м. Міномет стріляє фугасною міною Ф-864 масою 130,7 кг з масою вибухового заряду 32 кг.

Величина сили відбою на ґрунт — 4300 кН.[1]

Історія створення[ред. | ред. код]

У січні 1944 року ГАУ видало нові тактико-технічні вимоги на розробку 240-мм посиленого міномета. У 1944–1945 роках дослідний зразок 240-мм міномети, розробленого у ВКВ під керівництвом Б. І. Шавиріна, проходив заводські випробування.

Після війни випробування його було відновлено в 1947 і закінчилися лише в 1949 році. У 1950 році міномет був прийнятий на озброєння під назвою «240-мм міномет М-240». дальність стрільби М-240 становила 8000 м.

У 1953 році для М-240 був розроблений спеціальний заряд, що забезпечує дальність стрільби 9700 м.

Серійне виробництво мінометів М-240 було розпочато в 1951 році на заводі № 75 (м. Юрга), де з 1951 по 1958 рік було виготовлено 329 мінометів М-240.

240-мм міномет М-240 являє собою жорстку (без противідкотів пристроїв) казнозарядну систему на колісному лафеті, що стріляє мінами. Міномет складається з таких основних частин: ствола з затвором, рами з амортизатором, верстата з механізмами наведення, механізму, що врівноважує, стріли з механізмом перекладу міномета в бойове і похідне положення, опорної плити, шворневої і прицільних пристроїв.

Ствол має форму гладкостінної труби, закріпленої в цапфових обоймах, яка має можливість гойдатися на цапфах для приведення ствола в положення для заряджання. Закривання ствола з казенної частини здійснюється відкиданням затвору догори.

Казенник служить для замикання ствола і передачі сили віддачі при пострілі на опорну плиту. Конусна частина казенника закінчується кульовою п'ятою, за допомогою якої казенник з'єднується з чашею опорної плити.

Верстат складається з двох рам (верхньої і нижньої) штампозварної конструкції, шарнірно з'єднаних між собою. Поворотний механізм гвинтового типу. Кут горизонтального обстрілу без переміщення стріли і коліс при куті піднесення ствола 45 «дорівнює 8» 2б ', при куті піднесення ствола 80 «дорівнює 39». Стрільба при куті піднесення 45 " дозволяється після усадочних пострілів і тільки з твердого ґрунту.

Підйомний механізм гвинтового типу. Врівноважує механізм — пружинного типу, розташований з правого боку верстата. Нижня рама зібрана на бойовий осі двоколісного ходу. Підресорювання пружинне, колеса ходу — ЯТБ-4 — тролейбусного типу з губчастим наповненням.

Габарити міномета М-240 в похідному положенні: довжина 6350 мм, ширина 2430 мм, висота (по плиті) 2210 мм. Ширина ходу 2060 мм, кліренс 350 мм. Висота міномета в бойовому положенні при куті піднесення 80 "5340 мм.

Спочатку міномет мав панорамний приціл МП-46. З початку 1955 міномет М-240 укомплектовуються модернізованим мінометним прицілом з гарматним коліматором К-1.

Міни до міномета підвозяться за допомогою спеціального візка. Візок складається з двох трубчастих зварних рам і двох коліс з шинами ГК.

Заряджання міномета проводиться з казенної частини, для чого ствол приводять у горизонтальне положення. Після відкривання затвора на півосі клину затвора навішують лоток. П'ятеро людей розрахунку вручну піднімають міну, кладуть її на лоток і досилають міну в канал ствола. Потім ствол опускається в казенник для здійснення пострілу.

Час переводу М-240 з похідного положення в бойове на заздалегідь підготовленій вогневої позиції 20-25 хвилин, зворотний перевід 15-20 хвилин. Міномет перевозиться за тягачем АТЛ або іншим артилерійським тягачем зі швидкістю до 40 км/год. Боєприпаси до міномета перевозяться в кузові тягача й на автомобілі.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Радянська інтервенція в Афганістан[ред. | ред. код]

Бойове хрещення міномет М-240 прийняв у бойових діях в Афганістані в 1985 році. При цьому, також, відбулось перше успішне застосування керованої міни 3Ф5 «Смельчак». Згодом буксировані міномети М-240 замінили на самохідні 2С4[2].

Громадянська війна в Сирії[ред. | ред. код]

На початку громадянської війни, на озброєнні режиму Башара аль-Ассада перебувало до 10-ти мінометів М-240. Їхнє застосування було задокументоване, щонайменше, в битві за Хомс в 2012 році. Тоді були використані фугасні міни 53-Ф-864[3][4].

Російсько-Українська війна[ред. | ред. код]

Вперше про застосування цього міномету українськими військами стало відомо 28 вересня 2022 року[5]. Пізніше було опубліковане повне відео бойової роботи 35-ї ОБрМП у Давидовому Броді влітку[6]. Вже взимку 2023 року російські війська публікували відео з обстрілом українського розрахунку М-240, але влучань в сам міномет чітко не зафіксовано[7]. Помилково вважається, що міномет взятий з Національного музею історії України в Другій світовій війні, але ця інформація не відповідає дійсності і міномет знаходиться там й досі[8]

Оператори[ред. | ред. код]

Нинішні оператори[ред. | ред. код]

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. КАЛАЧНИКОВ и современная артиллерия [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — «За инженерные кадры». Газета БГТУ «ВОЕНМЕХ» им. Д. Ф. Устинова, № 5 (22503), апрель, 2004.
  2. Щербаков. К О боевом применении миномётов М-240 в Афганистане. http://otvaga2004.ru/boyevoe-primenenie/boyevoye-primeneniye02/primenenie-minometov-m240/ [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  3. Yuri Lyamin and N.R. Jenzen-Jones (15 грудня 2015). Soviet 3O8 240 mm rocket-assisted cargo projectiles in Syria. The Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
  4. N.R. Jenzen-Jones (22 червня 2012). 240mm Heavy Mortars in Syria – a closer examination. The Rogue Adventurer. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2015.
  5. а б Vae Victis 🇺🇦✙. Telegram. Процитовано 17 лютого 2023.
  6. НІП «Тиск». Telegram. Процитовано 17 лютого 2023.
  7. НІП «Тиск». Telegram. Процитовано 17 лютого 2023.
  8. NMFTE. Telegram. Процитовано 17 лютого 2023.
  9. The Military Balance 2014. — P. 346.
  10. Foss, Christopher F. (1997). Jane's armour and artillery, 1997-98 (вид. 18th ed). Coulsdon, Surrey, UK: Jane's Information Group. ISBN 0-7106-1542-6. OCLC 38177296.
  11. Băjenaru, Gheorghe (2010). Artileria Română în date şi imagini. Bucureşti: Editura Centrului Tehnic-Editorial al Armatei [CTEA]. ISBN 978-606-524-080-3. OCLC 895490826.

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]