265-й гвардійський мотострілецький полк (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
265-й гвардійський мотострілецький полк
рос. 265-й Гвардейский мотострелковый орденов Суворова III степени и Александра Невского полк
Засновано 1943 (?)
Країна СРСР СРСР
Належність МО СРСР (до - 16.06.1990)
КДБ СРСР (16.06.1990 - 27.08.1991)
МО СРСР (27.08.1991 - 17.03.1992)
Вид радянська армія
Тип мотострілецькі війська
У складі 98 сд (ІІ)[ru]
86 гв. сд[ru]
48 гв. мсд
Пункт базування  Молдавська РСР (до 1968 р.)
 Чехословаччина
м.Високе Мито (1968-1990 рр.)
 Українська РСР,
 Україна
с.Клугино-Башкирівка (1990-1992 рр.)
Операції

Німецько-радянська війна

Операція «Дунай» (1968 рік)
Нагороди Радянська гвардія Орден Суворова III степеня Орден Олександра Невського
Розпущено 1992

265-й гвардійський мотострілецький орденів Суворова III ступеню і Олександра Невского полк (в/ч 86841 (м.Високе Мито), в/ч 55316-Г, пізніше в/ч 25777 (с.Клугино-Башкирівка), 265 гв. мсп) — гвардійський підрозділ СРСР, на основі якого після розпаду СРСР було створено 17-й полк національної гвардії України.

Історія[ред. | ред. код]

Назви полку Дати існування
265-й гвардійський стрілецький полк
рос. 265-й гвардейский стрелковый полк		 до 1957 року
265-й гвардійський мотострілецький полк
рос. 265-й гвардейский мотострелковый полк		 1957 — 1992 рр.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Полк брав участь у битві за Сталінград. Його завданням було втримання в оточенні 6-ту армію Паулюса, а ткож не допустити деблокування армії зі сторони частин Манштейна, які проривалися (Група армій «Дон»). Після Сталінграду полк одразу звільнив Ростов-на-Дону, Ростовську область, частину Донбасу з містом Шахти (Ростовська операція)[1]. Радянські війська були зупинені на річці Міус, де німці побудували сильно укріплений оборонний рубіж. Ця лінія оборони створювалася протягом двох років. Правий фланг 180-кілометрової лінії прикривав Таганрог, лівий — Луганськ. Тут фронт стабілізувався до серпня 1943 року.[2]

В ході Донбаської операції (1943 рік) Міус-фронт було прорвано. Під командуванням гв. майора Михайлова В. Н. 265 гв. сп відбив у німців у районі ріки Міус с. Калинівка (зараз Григорівка[ru]) — найважливіший пункт для подальшого наступу червоної армії[3][4].

Особливо запеклі бої відбувалися з 17 липня по 2 серпня 1943 року за плацдарм в районі села Степанівка[5].

Станом на 10 травня 1943 року 265 гвардійський стрілецький полк входив до складу 86-ї гвардійської стрілецької дивізії[ru][6] (до 16.04.1943 колишня 98-ма стрілецька дивізія [ІІ формування][ru]) 1-й гвардійський стрілецький корпус[ru][7].

В 1944 році полк звільняв південь України та Молдову, й вийшов за межі державного кордону Радянського Союзу. Після Другої Яссько-Кишинівської операції в німців не залишилось сил для спротиву. Швидко вдалося подолати Румунію, Балканські гори, звільнити Болгарію та Югославію.
В ніч з 12 на 13 березня 1944 року на річці Інгулець полк рішуче вступив до бою й забезпечував правий фланг дивізії[ru],раптовою атакою увірвався в траншеї супротивника, де знищив до 200 солдатів і офіцерів, і 40 солдатів полонив. Полк підручними засобами переправився через р. Інгулець, в цьому бою полк поніс виняткові малі втрати.

1 квітня 1944 року — 86-й гвардійській стрілецькій дивізії[ru] присвоєно почесне найменування «Миколаївська».

20 квітня 1944 року — 86-й гвардійській стрілецькій Миколаївській дивізії[ru] нагороджена орденом Червоного Прапора[8].

З 6 по 14 жовтня 1944 року полк у боях під Белградом у районі с. Борча зруйнував великий залізничний вузол німців, який прикривав підступи до Белграду з півночі.

22 жовтня 1944 року полк після здобуття м. Кішкунгалаш (Угорщина) прорвав сильно укріплену оборону супротивника й шляхом паралельного переслідування перерізав дорогу противнику, зайняв м. Іжак (Угорщина). Полк в боях на північний захід від Будапешту витримав до 30 атак у багато разів переважаючих сил супротивника, знищивши при цьому до 700 солдатів і офіцерів противника, за що його було нагороджено орденом «Олександра Невського». В боях за Естергом, Токод в Угорщині й у наступальних боях за укріплені села Прелленкірхен, Хусдгайм, Бад-Дойч-Альтенбург[en], велику залізничну станцію Штрассхоф у Австрії полк здобув вищевказані населені пункти[3].

Після війни[ред. | ред. код]

У 1957 році стрілецькі частини й з'єднання були перейменовані в мотострілецькі.

У повоєнний час 265 гв. мсп (в/ч 44138) входив до складу 86-ї гвардійської стрілецької Миколаївської Червонопрапорної дивізії[ru][9]. 86 гв. мсд[ru] була виведена з Австрії до Одеського ВО, спочатку входила до складу 24-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської загальновійськової армії, а потім 82-го АК 14-ї гв. ЗА[10].

В 1968 році 265 гв. мсп увійшов до складу 48-ї мотострілецької дивізії, яка входила до складу 14-ї армії Одеського ВО. І в серпні того ж року 265 гв. мсп у складі дивізії був передислокований до м. Високе Мито. Полк був у другому ешелоні вторгнення радянських військ до Чехословаччини[11].

До 1990 року полк перебував у складі ЦГВ у м. Високе Мито, в/ч пп 86841.

26 лютого 1990 року в Москві було підписано угоду про повне виведення радянських військ з ЧССР. 265 гв. мсп був виведений на 1-му етапі виведення військ з 26 лютого по 31 травня 1990 року в смт. Клугино-Башкирівка Чугуївський район Харківська область до військового містечка розформованої 75-ї гвардійської танкової дивізії (в/ч 44735).

На підставі Постанови Ради Міністрів СРСР № 587-86 від 16 червня 1990 року 48 мсд передана до складу КДБ СРСР і стала називатися 48-ма мотострілецька дивізія спеціального призначення КДБ СРСР. 265-й гв. мсп з 16 червня 1990 року по 27 серпня 1991 року входив до складу 48-ї мсд СН КДБ СРСР[12].

Відповідно до директиви МО СРСР № 314/3/01131 від 11 вересня 1991 року 48 мсд СН КДБ СРСР перейменована в 48 мсд і передана до складу Київського військового округу. 265 мсп перестав бути полком КДБ СРСР.

У незалежній Україні[ред. | ред. код]

12 січня 1992 року весь особовий склад полку прийняв військову Присягу на вірність народу України.

Відповідно до директиви МО України № 115/1/050 від 17 березня 1992 року 48 мсд передана до складу НГУ.

З 20 березня 1992 року по 16 серпня 1992 року 265-й гвардійський мотострілецький ордена Олександра Невського[13] полк виконував завдання в зоні особливого режиму, в районі державного кордону України з Республікою Молдова. Завданням полку стала локалізація конфлікту з української сторони, недопущення поширення збройного протистояння з Придністров'я на територію України.

Відповідно до наказу Командувача НГУ № 026 від 25 серпня 1992 року 48 мсд перейменована в 6-ту дивізію НГУ, а 265 мсп переформувано в 17-й полк НГУ.

Структура[ред. | ред. код]

Типова організаційно-штатна структура моторизованого стрілецького полку, 1986 рік
  • управління (штаб)
  • 1-й мотострілецький батальйон
  • 2-й мотострілецький батальйон
  • 3-й мотострілецький батальйон
  • танковий батальйон
  • артилерійський дивізіон
  • зенітно-ракетний дивізіон[14][15]. Озброєння: ЗСУ-23-4 «Шилка», Стріла-10, ЗУ-23-2
  • протитанкова батарея
  • розвідувальна рота
  • рота зв'язку

Командування[ред. | ред. код]

Цей розділ є сирим перекладом з російської мови. Можливо, він створений за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (липень 2018)

Командувачі[ред. | ред. код]

Командувачі 265 гв. сп у роки Німецько-радянської війни:
п/н дата Прізвище, ім'я, по-батькові звання роки життя Особливі відмітки. нагородження
1 05.10.1942—05.10.1943 Пищенко Петро Григорович ? — ? на 06.02.1943 командир 308 сп 98 сд
2 07.06.1943—31.07.1943 Михайлов Василь Нилович 1913 — 6.10.1944 Як командир 265 гв. сп 86 гв. сд:
Орден Червоного Прапора — на посаді командира 265 гв. сп в районі Міуса була відбита у німеціьких військ с. Калинівка — важливий пункт для подальшого наступу Червоної армії. Був важко поранений, лікувавася 9 місяців в госпіталі, потім повернувся у свою військову частину. Наказом військам 2 гв. армії № 33/Н від 09.05.1944.

Як командир 262 гв. сп 87 гв. сд:
Орден Вітчизняної війни I ступеня (посмертно) — за наступальні операції на початку жовтня 1944 на р. Дубіса (Литва). Убитий 06.10.1944. Наказом військам 2 гв. армії № 128/Н від 26.11.1944.

3 на 12.08.1943 Циркінд ? — ?
4 на 28.08.1943 до 5.11.1943 Подборонов Костянтин Олександрович 1914 — 05.11.1943 Как начальник штаба 72 гв. сп 24 гв. сд:

Орден Червоного Прапора — Бой за высоту 40.8. Приказом войскам Волховского фронта № 098/Н от 17.09.1942,
Орден Суворова III степеня — Приказом войскам Южного фронта № 37/Н от 15.02.1943.
Как командир 265 гв. сп 86 гв. сд:
Был убит 05.11.1943, захоронен в братской могиле в г. Макеевка (Донецкая область)[16].

5 на 22.111.1943 — 04.02.1946 Папков Олександр Степанович 1905 — ? Орден Вітчизняної війни I ступеня — Бой, переправа в ночь 12-13.03.1944 на реке Ингулец. Приказом войскам 28 армии № 17/Н от 25.03.1944.,
Орден Червоної Зірки — за выслугу лет в Красной Армии,
Орден Вітчизняної війни II ступеня — Бои в Югославии, Венгрии и Австрии (1944—1945). Приказом войскам 46 армии (сентябрь 1945).
Орден Вітчизняної війни II ступеня — Награждение к 40-летию Победы. Приказом № 87 от 06.04.1985.

Після війни[ред. | ред. код]

265 гв. мсп

Начальники штабу[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу, що воювали у складі полку[ред. | ред. код]

Переліки загиблих[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Известия Мордовии. В Саранске живут несколько участников Сталинградской битвы. Архів оригіналу за 17 червень 2013. Процитовано 10 травень 2017.
  2. ↑ Село ГРИГОРЬЕВКА 1808—2008 к 200-летию со дня основания
  3. ↑ а б Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.». Архів оригіналу за 29 липень 2012. Процитовано 10 травень 2017.
  4. ↑ Содержание"Военная Литература"Мемуары. Бой за высоту. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  5. ↑ Ваффен СС под Степановкой [Архівовано 14 грудень 2007 у Wayback Machine.](англ.)
  6. ↑ 86-й гвардейской стрелковой дивизии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 травня 2017.
  7. ↑ Военно-патриотический клуб «Память». 86-я гв. стрелковая дивизия. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 травня 2017.
  8. ↑ РККА.ru. 86-я Краснознаменная Николаевская гвардейская стрелковая дивизия. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  9. ↑ 86-й гвардейской стрелковой Николаевской Краснознамённой дивизии. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  10. ↑ Солдат.ru. Советская армия в годы холодной войны (1946—1991) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  11. ↑ Операция «Дунай», сайт В. П. Сунцева. Перечень войсковых частей армий стран Варшавского Договора, участвовавших в боевых действиях при проведении операции «Дунай» в Чехословакии в 1968 году. Архів оригіналу за 3 вересень 2012. Процитовано 10 травень 2017.
  12. ↑ ДЕСАНТУРА.RU. Отдельные десантные роты разведки и СН НГУ (с 1991 по 2000 годы). Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  13. ↑ Сайт Совета ветеранов Отдельных дорожно-строительных бригад. Шерстюков В. В. Дороги строят люди Часть 2. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 10 травня 2017.
  14. ↑ Мой Мир. Зенитный дивизион в/ч 86841[недоступне посилання з грудня 2018]
  15. ↑ Мой Мир. ЗРАдн 265 гв. МСП 48-й Ропшинской
  16. ↑ Обобщенный банк данных Мемориал. Архів оригіналу за 1 вересень 2017. Процитовано 3 грудень 2018.
  17. ↑ Всеукраїнський Союз громадських об’єднань. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 18 серпень 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=265-й_гвардійський_мотострілецький_полк_(СРСР)&oldid=39938032