Перейти до вмісту

29-та гренадерська дивізія СС «Італія» (1-ша італійська)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
29-та гренадерська дивізія СС «Італія» (1-ша італійська)
29. Waffen-Grenadier-Division der SS (italienische Nr. 1)
Емблема гренадерської дивізії СС «Італія»
Засновано1945 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаТретій Рейх Третій Рейх/ Італійська соціальна республіка
Належність СС
ВидWaffen-SS Ваффен-СС
ТипГренадери
Чисельністьгренадерська дивізія
У складіГрупа армій «C»
ГаслоMeine Ehre heißt Treue
(«Моя честь називається вірність»)
Війни/битви
Розпущено1945 Редагувати інформацію у Вікіданих
Командування
Визначні
командувачі
СС-оберфюрер Ервін Чоппе

Медіафайли на Вікісховищі

29-та гренадерська дивізія СС «Італія» (1-ша італійська) (нім. 29. Waffen-Grenadier-Division der SS (italienische Nr. 1)[Прим. 1] — з'єднання, гренадерська дивізія в складі військ Ваффен-СС Третього Рейху. Дивізія була сформована під номером 29, як і колишня 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська), що зазнала серйозних втрат під час придушення Варшавського повстання і була розформована у вересні 1944 року.

Історія з'єднання

[ред. | ред. код]

8 вересня 1943 року Королівство Італія підписало сепаратне перемир'я із союзниками у невеличкому італійському селищі Кассіблі (Сиракуза, Сицилія) про беззастережну капітуляцію італійських збройних сил. У відповідь німецька армія та Ваффен-СС роззброїли італійські війська, якщо вони не воювали на боці нацистської Німеччини. 23 вересня 1943 року була заснована нова Італійська Соціальна Республіка під орудою диктатора Беніто Муссоліні. 2 жовтня 1943 року Генріх Гіммлер та Готтлоб Бергер розробили «Програму розгортання італійських сил ополчення Ваффен-СС» (нім. Programm zur Aufstellung der italienischen Milizeinheiten durch die Waffen-SS), яку схвалили Адольф Гітлер та Беніто Муссоліні.

У жовтні 1943 року 15 000 італійських добровольців розпочали навчання на полігоні Мюнзінген, але 9 000 з них були визнані непридатними та звільнені для подальшого проходження служби в поліцейських частинах, Чорних бригадах або для трудової служби[1].

23 листопада 1943 року 13 батальйонів ополчення присягнули на вірність перед тим, як їх перевели до Навчального штабу СС в Італії. Підрозділом командував СС-обергрупенфюрер Карл Вольфф, і він називався Італійський добровольчий легіон СС, але невдовзі був перейменований на 1-шу штурмову бригаду Італійського добровольчого легіону.

У квітні 1944 року три батальйони італійських добровольців доволі успішно протистояли союзникам в боях за утримання плацдармів в Анціо та Неттуно, за що Генріх Гіммлер 3 травня 1944 року дозволив їм носити руни СС на чорному, а не на червоному, та бути повністю інтегрованими до складу Ваффен СС. Особовий склад підрозділу «Вендетти» під командуванням колишнього підполковника «чорносорочечників» Дельї Одді особливо відзначилися, відбивши рішучі спроби 3-ї американської піхотної дивізії опанувати їхні позиції та захопивши низку американських полонених.

7 вересня 1944 року формування перейменували на гренадерську бригаду Ваффен-СС (італійську № 1) під командуванням командира корпусу «Ломбардія» групи армій «C». До грудня 1944 року у складі з'єднання налічувалося 15 000 осіб. Навесні 1945 року дивізія під командуванням Ервіна Чоппе як бойова група «Бінц» воювала проти французьких частин у Ломбардії та партизанів у П'ємонті. 30 квітня 1945 року дивізія здалася американським військам у Горгонзолі в Ломбардії.

Бойовий склад

[ред. | ред. код]
  • 81-й ваффен-гренадерський полк СС (81 Reggimento Fanteria delle SS)
    • 1-й ваффен-гренадерський батальйон
    • 2-й ваффен-гренадерський батальйон «Неттуно» (раніше «Vendetta»)
    • 3-й ваффен-гренадерський батальйон
  • 82-й ваффен-гренадерський полк СС (82 Reggimento Fanteria delle SS)
    • 1-й ваффен-гренадерський батальйон
    • 2-й ваффен-гренадерський батальйон
    • 3-й ваффен-гренадерський батальйон
  • 29-й ваффен-артилерійський полк СС (29 Reggimento Artiglieria SS)
  • 29-й розвідувальний батальйон «Дебіца» (фузилерів)
  • 29-й протитанковий батальйон
  • 29-та інженерна рота СС (піонерів)
  • 29-та рота зв'язку СС
  • Резервний батальйон СС
  • Офіцерський батальйон

Командування

[ред. | ред. код]

Командири

[ред. | ред. код]

Райони бойових дій

[ред. | ред. код]

Форма одягу військовослужбовців дивізії

[ред. | ред. код]

Форма дивізії відрізнялася тим, що солдати носили петлиці з рунами СС не на чорному, а на червоному тлі, на лівому рукаві орел тримав не свастику, а фасції. Емблемою дивізії також були фасції, хоч і в дещо зміненому в порівнянні зі звичайним видом[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. З листопада по грудень 1943 — Італійський добровольчий союз/ легіон СС «Італія» (нім. Italienische-Freiwilligen-Verband / Legione SS Italia
    з грудня 1943 по березень 1944 — 1-ша штурмова бригада Італійського добровольчого легіону (нім. 1. Sturmbrigade Italienische Freiwilligen Legion)
    з березня по червень 1944 — 1-ша штурмова бригада «Італійський добровольчий легіон» (нім. I. Sturmbrigade "Italienische-Freiwilligen-Legion")
    з червня по вересень 1944 — 9-та гренадерська бригада Ваффен-СС (1-ша італійська) (нім. 9. Waffen-Grenadier-Brigade der SS (italienische Nr. 1)
Джерела

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • 29. Waffen-Grenadier-Division der SS (italienische Nr. 1). на axishistory.com. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014. (англ.)
  • 29th Waffen Grenadier Division of the SS. на desertwar.net. (англ.)
  • 29.Waffen-Grenadier-Division der SS (ital.Nr.1). на feldgrau.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 5 січня 2014. (англ.)
  • 29. Waffen-Grenadier-Division der SS (italienische Nr. 1). на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 5 січня 2014. (нім.)
  • 29. Waffen-Grenadier-Division der SS (italienische Nr.1). на okh.it. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 5 січня 2014. (італ.)
  • The 29th Waffen Divisionen der SS (Italianishe Nr. 1) [Архівовано 27 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  • 29. Waffen-Grenadier-Division der SS (Italienische Nr.1)
  • I volontari italiani nelle Waffen-SS [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.]