295-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2019) |
| 295-та піхотна дивізія (Третій Рейх) 295. Infanterie-Division | |
|---|---|
 Емблема 295-ї піхотної дивізії Вермахту | |
| На службі | 10 лютого 1940 — травень 1945 |
| Країна |
.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Належність |
.svg){kind=small} Вермахт |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Роль | піхота |
| Чисельність | піхотна дивізія |
| У складі |
9-й армійський корпус 43-й армійський корпус 32-й армійський корпус 4-й армійський корпус 39-й армійський корпус 44-й армійський корпус 51-й армійський корпус 14-й армійський корпус 70-й армійський корпус 33-й армійський корпус |
| Прізвиська |
«Дивізія Доппелькопфа» (нім. Pferdedivision) |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
генерал-майор Отто Корфес |
295-та піхотна дивізія (нім. 295. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту часів Другої світової війни. Дивізія брала участь у боях на східному фронті, зокрема в Сталінградській битві. Також вона неофіційно була знана як «Дивізія Доппелькопфа» або «Дивізія коней».
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
- Німеччина: з лютого по травень 1940 року
- Західний фронт: Бельгія та Франція з травня 1940-го по червень 1941 року
- Східний фронт: Група армій «Південь» з червня 1941-го по серпень 1942 року
- Східний фронт: Сталінградська битва з вересня 1942-го по січень 1943 року
- Норвегія: березень 1943-го — травень 1945 року
Дивізія була сформована 10 лютого 1940 року під час 8-ї хвилі мобілізації Вермахту з особового складу 11-го військового округу.
295-та дивізія була так званою «Шпіццен-дивізією», тобто дивізією, що просунулася найдалі на схід з осені 1941 року до літа 1942 року. Дивізія за цей час мала найбільші втрати в 17-й армії.
295-та дивізія брала участь у Сталінградській битві в складі 6-ї армії.
295-а піхотна дивізія у вересні 1942 року вела бої за Мамаїв курган, з жовтня 1942 р. за хімічну фабрику «Лазур». Дивізія була повністю знищена в січні 1943 року в Сталінграді.
Після оточення 295-ту дивізію було реорганізовано. Піхотна дивізія за наказом від 12 лютого 1943 року була сформована у якості кампфгрупи[en], а з 31 березня 1943 року була залучена для оборони Норвегії. У квітні 1945 року 295-та піхотна дивізія здалася британським військам в Норвегії.
| Дата | Армійський корпус | Армія | Група армій | Театр |
|---|---|---|---|---|
| Травень 1940 року | Резерв | ОКГ | — | Бельгія |
| Червень 1940 року | 9-й | 2-га | «A» | |
| Липень 1940 року | 43-й | 16-та | Лілль, Франція | |
| Серпень 1940 по квітень 1941 року | 32-й | 9-та | Руан, Франція | |
| Травень 1941 року | 4-й | 17-та | Південна Польща | |
| З червня по липень 1941 року | «Південь» | Перемишль, Вінниця, Україна | ||
| Серпень 1941 року | 39-й | Умань, Україна | ||
| Вересень 1941 року | Резерв | Дніпро, Україна | ||
| Жовтень 1941 року | 4-й | Полтава, Україна | ||
| З листопада 1941 р. По січень 1942 р | 44-й | Бахмут, Донецьк, Україна | ||
| З лютого по липень 1942 року | 4-й | Бахмут | ||
| Серпень 1942 року | 51-й | 6-та | «B» | Росош |
| Вересень 1942 року | 14-й | Сталінград | ||
| З жовтня по листопад 1942 року | 51-й | |||
| Грудень 1942 по лютий 1943 року | «Дон» | |||
| З квітня по липень 1943 року | Нове формування | Резервна армія Вермахту | — | — |
| Серпень 1943 року | 70-й | Армія «Норвегія» | Норвегія | |
| З вересня 1943 по грудень 1944 року | 33-й | Молде, Норвегія | ||
| Січень — квітень 1945 року | 20-та гірська |
Військові злочини[ред. | ред. код]
Золочівська різанина в липні 1941 року[ред. | ред. код]
Вермахт був причетний до погромів та вбивств цивільного населення у місті Золочів, Львівської області в липні 1941 року. У погромі брали участь військовослужбовці 295-ї дивізії[1].
Полковник Отто Корфес доручив відновити порядок командиру батальйону підполковнику Пацвалу. Це врятувало частину мирних жителів від розстрілу бійцями дивізіону Ваффен-СС «Вікінг». Але втручання підполковника Пацвала було недостатньо рішучим, тому СС продовжила вбивства 4 липня 1941 року.
Бійня в Білій Церкві в серпні 1941 року[ред. | ред. код]
295-та дивізія в серпні 1941 року була причетна до вбивств цивільного населення міста Біла Церква. Під час різанини було вбито 90 дітей. У розстрілах, здійснених 4-ю зондеркомандою (айнзатцгрупа «С»), загинуло від 800 до 900 мирних жителів.
Сталінградська битва[ред. | ред. код]
Під час масованого наступу на центр міста Сталінграда 13 вересня 1942 року 295-та і 71-ма піхотні дивізії наступали в авангарді. Вони вступили в бій з радянськими військами, які пішли в контрнаступ на північний захід з Мамаєвого кургану, контрудар вдалося відбити. У результаті вдалося сформувати плацдарм в центрі Сталінграда[2].
Після важких вуличних боїв у центрі міста та на схилах Мамаєвого кургану 14 вересня, боєздатними залишилися 7 з 9 піхотних батальйонів (7 піхотних батальйонів та 1 розвідувальний батальйон). Два з них чисельністю 500—700 осіб, 3 налічували 400—500 бійців та 2 з 300—400 бійцями.
15 вересня дивізія зайняла висоту Мамаїв курган і відбила атаки 10-ї дивізії НКВД.
16 вересня 1942 року 516-та та 517-та піхотні полки вели бої на лівому фланзі дивізії проти зведеного загону ЧА за робітниче селище заводу «Червоний Жовтень», а 518 піхотна рота — з частинами 39-го Гвардійського полку і 112-ї Стрілецької дивізії за контроль над Мамаєвим курганом. Вранці пагорб штурмували чотири радянські піхотні батальйони, атаки були відбиті.
20 вересня танкові 24-та танкова дивізія була відправлена на підкріплення 295-й дивізії в район Мамаєвого кургану.
26 вересня в дивізії залишалося два батальйони чисельністю 400—500 осіб, 4 батальйони налічували 300—400 бійців та 1 батальйон з менш як 300 бійцями. Дивізія була повністю виснажена. За час Сталінградської битви 14 по 26 вересня німецькі війська втратили 1000 солдатів 71-ї і 295-ї дивізій загиблими, 3000 пораненими та 100 зниклими безвісти[3].
Структура[ред. | ред. код]
- 516-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 516-й гренадерський полк)
- I—III батальйони.
- 517-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 517-й гренадерський полк)
- I—III батальйони.
- 518-й піхотний полк (з 15 жовтня 1942 року — 518-й гренадерський полк)
- I—III батальйони.
- Артилерійський полк
- Протитанкова група
- Розвідувальний батальйон
Командування[ред. | ред. код]
| Дата початку | ранг | ім'я |
|---|---|---|
| Лютий 1940 року | Генерал-майор / генерал-лейтенант | Герберт Гайтнер |
| Грудень 1941 року | Полковник / генерал-майор | Карл Гюмбель |
| Травень 1942 року | Генерал-майор | Рольф Вутманн |
| Листопад 1942 року | Полковник / генерал-майор | Отто Корфес |
| Квітень 1943 року | Генерал-майор / генерал-лейтенант | Рудольф Дінтер |
| 1944 | генерал-лейтенант | Карл-Людвіг Райн |
| Січень 1945 року | генерал-лейтенант | Зігфрід Махольц |
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ Золочів мовчить. Архів оригіналу за 19 серпня 2020.
- ↑ Сталинград - сентябрьские бои. ww2.kulichki.net. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
- ↑ "Мы штурмуем Сталинград и возьмем его...". Второй штурм твердыни на Волге. Военное обозрение (рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
.svg){kind=small}
