2 + 2 = 5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вираз 2+2=5 інколи використовується як стисле і яскраве представлення нелогічного твердження, особливо такого, яке стверджується і підтримується з метою задоволення ідеологічного порядку. Якщо поглянути на доведення цієї рівності, то все б виглядало правильно, проте коли вони скорочують одинакові вирази, то вони скорочують на нуль, що робити не можна!

Його загальне використання походить від його включення Джорджем Орвеллом до роману «1984» (частина I, глава VII), де він контрастує із правильною, математичною рівністю 2+2=4. Орвеллівський герой, Вінстон Сміт, використовує вираз із зацікавленням, чи може Держава декларувати «2 + 2 = 5» як факт; він обмірковує, якщо кожен повірить у нього, чи зробить це його істинним? Сміт пише, «Свобода — це свобода казати, що два плюс два дає чотири. Якщо це гарантовано, то решта випливає».

Пізніше у романі, Сміт робить спробу скористатись двоміркуванням, щоб навчити себе, що вираз 2+2=5 — істинний, або як мінімум такий же істинний як і будь-який інший результат, який будь-хто може запропонувати.

Існують два способи математичного «доказу» цієї рівності.