30-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
30-й окремий лінійно-вузловий полк зв'язку
(до 2012)
30-й окремий полк зв'язку[1]
Емблема 30 окремого полку зв'язку.png
Емблема полку
На службі 1941–2012
Країна  Україна
Належність Територіальне управління «Північ».jpg ТрУ «Північ»
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип Емб військ зв 1 (2016).png Війська зв'язку
Гасло Нема зв'язку — нема перемоги
Нагороди Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Червоної Зірки Order Defense of the fatherland 2 kl rib.png

30 окремий Криворізький орденів Богдана Хмельницького, Червоної Зірки та Захисту Вітчизни Румунської Народної Республіки лінійно-вузловий полк зв'язку (30 ОЛВПЗ, в/ч А0870) — розформований полк зв'язку Сухопутних військ Збройних Сил України, що дислокувався у Чернігові. Полк забезпечував зв’язок Командування Сухопутних військ ЗС України. На момент розформування полк входив до складу Територіального управління «Північ».

Історія[ред. | ред. код]

27 липня 1941 року в м. Ніжині на базі 192-го окремого батальйону зв'язку під командуванням капітана Теплова почалось формування полку зв'язку[2].

1 серпня 1941 року командиром полку було призначено полковника Ткаченка Івана Леонтійовича.

3 серпня 1941 року було остаточно завершено формування 30-го окремого полку зв’язку в районі міста Черкаси, неподалік села Деньги. До складу полку частково ввійшли 12 окремий батальйон зв'язку 12-ї танкової дивізії, 34 окремий батальйон зв'язку 34-ї танкової дивізії та 544-й окремий батальйон зв'язку 15-го механізованого корпусу[2].

На початковому етапі існування забезпечував зв’язок штабу щойноствореної 38-ї армії, яка входила до складу Південно-Західного фронту. У другій половині серпня полк під ударами противника відступає в глибину Лівобережжя Дніпра.

8 серпня 1942 року полк в повному складі прибув в м. Сталінгад, де брав участь в його обороні. Згодом він увійшов до складу 1-ї Гвардійської армії. За мужність і героїзм, проявлені при виконанні бойових завдань, більшість військовослужбовців полку була нагороджена орденами та медалями.

31 січня 1944 року частині було вручено бойовий Червоний Прапор, яким були відзначені успіхи особового складу у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Згідно з наказом Верховного головнокомандувача 26 лютого за визволення міста Кривий Ріг полку присвоєно почесне найменування «Криворізький». За участь у Яссько-Кишинівський операції полк було нагороджено орденом Червоної Зірки.

11 грудня 1944 року штаб полку разом з підрозділами передислокувався з міста Србобран в місто Печ[2].

Загалом полк взяв участь у визволенні Болгарії, Югославії, Румунії, Угорщини. За визволення міста Відень полк був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня, а 564 воїна-зв’язківця стали кавалерами орденів та медалей.

У післявоєнні роки місцем дислокації частини стала Румунська Народна Республіка. А в серпні 1958 року на підставі рішення уряду СРСР полк передислоковано з міста Констанце[3] до міста Чернігова. 14 листопада 1958 року рішенням Президента Великих Національних Зборів Румунії за інтернаціональну допомогу, надану румунському народу, 30-й окремий Криворізький полк зв’язку був нагороджений орденом Захисту Вітчизни ІІІ ступеня[4].

Після Другої світової війни полк брав участь у багатьох навчаннях і успішно справлявся із завданнями по забезпеченню постійного зв’язку в різних умовах. Воїни частини залучались до проведення бойових дій в Афганістані, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у миротворчих місіях в Ліберії, Сьєрра-Леоне, Югославії, Лівані та Іраку.

Під час навчань «Реакція-2005», «Артерія-2007» та «Рішуча дія-2008» полк забезував якісний зв'язок для вищого командування.

За підсумками 2008 року полк зайняв почесне друге місце серед частин Сухопутних військ ЗС України[3].

Відповідно до директиви міністра оборони Дмитра Саламатіна в 2012 року полк було розформовано[3].

Командири[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]