336-та окрема бригада морської піхоти (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

336-та окрема гвардійська Білостоцька орденів Суворова й Олександра Невського бригада морської піхоти (336-а ОБрМП) — з'єднання морської піхоти у складі ВМФ СРСР і ВМФ РФ.

Історія[ред. | ред. код]

Історія створення 336-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти бере початок від 347-го стрілецького полку.

21 березня 1942 був сформований 347-й стрілецький піхотний полк, який в роки німецько-радянської війни пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Ельби[1].

347-й стрілецький полк входив до складу 308-ї стрілецької дивізії (2-го формування) (308-а сд (2 ф)), яка була сформована 28 березня 1942 на базі Омського піхотного училища[2].

Особовий склад полку був в основному набраний з військовослужбовців військового училища, мешканців Омської області, Алтайського краю й Гірського Алтаю.

В кінці травня 1942 року 308-а сд була передислокована в Приволзький військовий округ біля міста Саратова. 19 серпня 1942 дивізія виступила на фронт й до 10 вересня 1942 року побачила на передову й вступила в бій з супротивників у складі 24-ї армії Сталінградського фронту в районі радгоспу Котлубань (на північний захід від Сталінграда).

308-ма сд відступила у Сталінград 2 жовтня 1942 року й була підпорядкована до складу 62-ї армії. Бойовими позиціями 308-ї сд були призначені в районі заводу «Барикади». 3 листопада 1942 року 308-а сд передала оборону заводу частинам 138-ї стрілецької дивізії й була виведена в тил.

З грудня 1942 року 308-ма сд перебувала в Резерві Ставки ВГК. У березні-квітні 1943 року дивізія входила до складу Калінінського фронту.

З травня 1943 року 347-й стрілецький полк з частинами 308-ї сд перебували в складі 3-ї армії Брянського фронту на Орловському виступі. З 12 липня 1943 року 308-ма сд перейшла в наступ на північний схід від міста Орел й до 2 серпня підступила до його околиць. К 5 серпня 347-й полк й частини дивізії визволили місто Орел.

За зразкове виконання поставлених бойових завдань на Орловському напрямку 308-ї дивізії та її частинам було присвоєно гвардійський статус зі зміною нумерації. За звільненні міста Орла 25 вересня 1943 року полк був перейменований на 336-й гвардійський[1], а 308-та стрілецька дивізія перейменована на 120-у гвардійську стрілецьку дивізію (120-та гв. сд).

28 вересня 1943 року 336-ї гв. сп брав участь у визволенні міста Костюковічи Могилевської області Білорусі.

З 10 по 30 листопада 1943 року 120-та гв. сд брала участь в Гомельської-Річицькій наступальної операції.

2 серпня 1944 року за звільнення польського міста Білостока полку було присвоєно почесне найменування «Білостоцький»[1]. 15 вересня 1944 році йому вручили орден Суворова 3-го ступеня.

З 21 по 26 лютого 1944 року 120-та гв. сд брала участь в рогачівсько-жлобінській операції, в ході якої частини дивізії форсували річку Дніпро. За оволодіння містом Рогачов Гомельської області наказом Верховного Головнокомандуючого дивізії було присвоєно почесне найменування «Рогачівська».

З 24 по 29 червня 1944 року 120-та гв. сд брала участь Бобруйської операції, що була складовою частиною Білоруської стратегічної операції. 336-й гв. сп брав участь у прориві оборони противника на північний схід від міста Бобруйськ.

З 5 по 27 липня 1944 року 120-та гв.сд брала участь в Білостоцькій операції. 27 липня полк взяв участь у боях за визволення міста Білосток. 9 серпня 1944 року за 336-м гв. сп за успішне виконання поставлених бойових завдань при звільненні міста Білосток присвоєно почесне найменування «Білостоцький».

У вересні 1944 року 336-й гв.сп брав участь у захопленні міста Остроленка, за що нагороджений орденом Суворова III ступеня.

З січня по квітень 1945 року 120-я гв.сд брала участь Східно-Прусської операції на ділянці на південний захід від міста Кенігсберг, за що був нагороджений орденом Олександра Невського[1].

У складі 1-го Білоруського фронту 336-й гв. сп форсував річку Шпрее й до закінчення бойових дій вів бої з ліквідації оточеної угруповання противника на південному заході від Берліна[2][3]. Війну полк закінчив зустріччю з американськими військами на річці Ельба[1].

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

У 1945 році 336-й гвардійський стрілецький полк у складі 120-ї гвардійської стрілецької дивізії був виведений з території окупованої Німеччини у місто Мінськ Білорусі.

У 1957 році, зі створенням мотострілецьких військ, 336-й гвардійський стрілецький полк був перетворений на 336-й гвардійський механізований полк у складі 120-ї гвардійської Рогачевської мотострілецької дивізії Білоруського військового округу[3].

У 1963 році було вирішено відродити морську піхоту, що повністю розформовано у СРСР 1956 року.

Останнім формуванням морської піхоти у складі Балтійського флоту була 1-а дивізія морської піхоти, дислокована на території Фінляндії на півострові Порккала-Удд й розформована у 1948 році. Дане з'єднання вело свою історію від 55-ї стрілецької дивізії (2-го формування), що була створена в грудні 1941 року.

7 червня 1963 року 336-й гвардійський механізований полк 120-ї гвардійської мотострілецької дивізії Прибалтійського військового округу було переформовано на 336-й окремий гвардійський полк морської піхоти з передачею до складу Балтійського флоту (336-й ОПМП БФ) з передислокацією у місто Балтійськ Калінінградської області РРФСР.

336-й полк став першою військовою частиною у відродженій морській піхоті ВМФ СРСР[4].

20 листопада 1979 року 336-й окремий гвардійський полк морської піхоти був остаточно переформований на 336-у окрему гвардійську бригаду морської піхоти.

Організаційно-штатна структура 336-ї бригади на момент створення була такою ж як 61-ї бригади морської піхоти Північного флоту й 810-й бригади морської піхоти Чорноморського флоту. Бригади складалися з 3 піхотних батальйонів, 1 артилерійського дивізіону, 1 протитанкового дивізіону, 1 зенітного ракетно-артилерійського дивізіону й 1 танкового батальйону. Чисельність особового складу бригади була близько 2000 осіб[5].

З 1967 року батальйон 336-го полку перебував у Середземному морі на десантних кораблях.

З травня 1969 року в зв'язку із загостренням ситуації на Близькому Сході, був створений зведений посилений батальйон морської піхоти, завданням якого була охорона стратегічно важливого порту Порт-Саїд в Єгипті, який був наданий єгипетською владою як один з пунктів для дислокації середземноморської ескадри ВМФ СРСР. Також підрозділи посиленого батальйону несли чергування біля нафтових терміналів в Суецькому каналі. Для комплектування батальйону відбиралися роти від частин морської піхоти зі всіх чотирьох флотів включаючи 336-й полк. Особовий склад батальйону був змінним на основі постійної ротації. Підрозділи, відряджені від військових частин, змінювалися кожні 4 місяці[6].

З листопада 1977 року підрозділи 336-го полку почали постійне бойове чергування у Червоному морі .

З вересня 1983 року по серпень 1989 року сформований підрозділ морської піхоти 336-ї бригади кілька разів вирушав на бойове чергування до узбережжя Анголи.

З 1989 до 1993 року бригада взяла під охорону й оборону важливі об'єкти флоту й охорону пам'яток в містах Рига, Лієпая, Клайпеда, Таллінн[3][7].

Склад і озброєння бригади на 1989 рік[ред. | ред. код]

Дійсні і умовні назви військових частин входили до складу бригади на 1989 рік[8]:

  • Управління бригади — в/ч 06017
  • 877-й окремий батальйон морської піхоти — в/ч 81282;
  • 878-й окремий батальйон морської піхоти — в/ч 81278;
  • 879-й окремий десантно-штурмовий батальйон — в/ч 81280;
  • 884-й окремий батальйон морської піхоти (кадра) — в/ч 16140;
  • 887-й окремий розвідувальний батальйон — в/ч 81278;
  • 102-й окремий танковий батальйон[9][10] — в/ч 60182;
  • 1612-й окремий самохідний артилерійський дивізіон — в/ч 63962;
  • 1618-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон — в/ч 70198.

На озброєнні бригади перебувала наступна військова техніка[3][5][8]:

З'єднання в ЗС Росії[ред. | ред. код]

Відвідання Президентом Росії 336-й ОБрМП День ВМФ в Балтійську . 26 липня 2015

У 1992 році були розформовані 112-й окремий танковий батальйон, 1615-й окремий реактивний артилерійський дивізіон і 1621-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон.

У 2000 році в складі бригади сформовані 724-й окремий розвідувальний батальйон й 1592-й окремий самохідний артилерійський дивізіон.

У 2000 році 336-а бригада надала 189 військовослужбовців для формування 77-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти Каспійської флотилії.

З серпня по жовтень 2004 року підрозділи бригади несли бойову службу в Середземному морі з заходом в порти Картахени й Канн.

З січня до червня 1995 року військові частини 336-ї бригади були залучені до участі в Першій російсько-чеченській війні.

Відправка військовослужбовців в зону бойових дій здійснювалася в складі зведених батальйонів[3].

В ніч з 14 на 15 січня 879-й одшб змінив на позиціях підрозділи 104-го і 137-го парашутно-десантних полків, які зазнали великих втрат в боях за президентський палац.

В цілому зведений батальйон провів в боях на передовій 47 діб, втративши убитими 46 і пораненими 70 чоловік. 410 військовослужбовців були нагороджені орденами і медалями, а 5 військовослужбовцям присвоєно звання Героя Росії[3].

877-й окремий батальйон морської піхоти[ред. | ред. код]

Другий зведений батальйон від 336-ї бригади було створено на основі 877-го окремого батальйону морської піхоти (877-й ОБМП).

Військовим керівництвом в угрупованні військ був створений зведений 106-й полк морської піхоти, основу якого склали зведені підрозділи від 55-ї дивізії морської піхоти Тихоокеанського флоту. 877-й ОБМП увійшов до складу 106-го полку як 3-й батальйон.

877-й ОБМП разом з іншими підрозділами 106-го полку морської піхоти брав участь в бойових діях у гірських районах Чечні. Також брав участь у захопленні населених пунктів Шалі, Сержень-Юрт, Махкети, Ведено. .

За період перебування в Чечні, що тривав 53 дні, втрати батальйону склали 20 убитими й 51 пораненими[3][11].

Склад бригади[ред. | ред. код]

На поточний історичний момент з'єднання складається з наступних військових частин[3]:

  • Управління 336-ї бригади — в/ч 06017 Балтійськ
    • рота снайперів;
    • рота зв'язку;
    • батарея протитанкових керованих ракет;
    • вогнеметних рота;
    • інженерно-десантна рота;
    • рота технічного забезпечення;
    • медична рота;
    • комендантський взвод.
  • 877-й окремий батальйон морської піхоти (в/ч 81282) — Советськ;
  • 879-й окремий десантно-штурмовий батальйон (в/ч 81280) — Балтійськ;
  • 884-й окремий батальйон морської піхоти (в/ч 16140) — Балтійськ;
  • 724-й окремий розвідувальний батальйон (в/ч 49418) — Балтійськ;
  • 1612-й окремий самохідний артилерійський дивізіон (в/ч 63962) — селище Мечнікове;
  • 1592-й окремий самохідний артилерійський дивізіон — селище Мечнікове;
  • 1618-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (в/ч 70198) — селище Переславськой.

Командири[ред. | ред. код]

У повному списку вказані командири з'єднання на всіх історичних етапах:[2][3][7].

Командир 347-го стрілецького полку:

  • Міхальов К. І. — 1942;

Командири 336-го гвардійського стрілецького полку:

  • Чамов А. С. — 1942—1944;
  • Матвєєв М. М. — 1944;
  • Бєляєв І. С. — 1944;
  • Новицький П. Д. — 1944—1945;
  • Кузовскій А. Ф. — 1945—1949;
  • Терьохін І. І. — 1949—1952;
  • Левченко А. Н. — 1952—1956;
  • Тулуб В. В. — 1956—1957.

Командир 336-го гвардійського мотострілецького полку:

  • Єременко В. С. — 1957—1963.

Командири 336-го окремого гвардійського полку морської піхоти:

  • Шапранов П. Т. — 1963—1967;
  • Лелетін А. А. — 1967—1971;
  • Горохів В. І. — 1971—1974;
  • Соломенік М. М. — 1974—1978;
  • Шерегеда А. А. — 1978—1979;

Командири 336-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти:

  • Говоров В. М. — 1979—1982;
  • Шерегеда А. А. — 1982—1984;
  • Отраківський А. І. — 1984—1990;
  • Кочешков Е. Н. — 1990—1995;
  • Артамонов М. А. — 1995—1999;
  • Дарковіч А. В. — 1999—2002;
  • Гущин А. Ю. — 2003—2006;
  • Даржапов О. В. — 2006—2009;
  • Аносов А. А. — 2009—2016
  • Лазуткін А. А. — 2016 — наст. час

Література[ред. | ред. код]

  • В. П. Кузин, В. И. Никольский. Глава Х. Береговые войска ВМФ СССР // «Военно-морской флот СССР 1945—1991». — Санкт-Петербург: «Историческое Морское Общество», 1996. — P. 524—533. — 653 p. — 500 экз. — ISBN УДК 623.823.1.
  • В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Соединения и части Береговых войск ВМФ СССР в конце 1980-х // «Вооруженные Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска». — Томск: Издательство Томского университета, 2013. — P. 184—185. — 640 p. — 500 экз. — ISBN 978-5-89503-530-6.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Бригаде морской пехоты Балтийского флота — 70 лет. Пресс-служба Западного военного округа (ru). 21.03.2012. Процитовано 2017-12-21. 
  2. а б в 347-й стрелковый полк 308-й стрелковой Краснознаменной дивизии
  3. а б в г д е ж и к Сайт 336-й отдельной гвардейской бригады морской пехоты. Архів оригіналу за 2018-08-10. Процитовано 2016-12-27. 
  4. Ремизов С. А."Как это было". Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2016-12-27. 
  5. а б {{{Заголовок}}}. — Санкт-Петербург : «Историческое Морское Общество», 1996. — С. 524-533. — ISBN УДК 623.823.1. Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ВМФ» визначена кілька разів з різним вмістом
  6. Вадим Удманцев."Они прикрывали Порт-Саид и штурмовали Сокотру"
  7. а б 69-годовщина со дня образования 336-ой отдельной гвардейской Белостокской орденов Суворова и Александра Невского бригадаы морской пехоты Балтийского Флота. Архів оригіналу за 2016-11-14. Процитовано 2016-12-27. 
  8. а б {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 184-185. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  9. По другим данным 112-й отдельный танковый батальон
  10. Хроники морской пехоты Балтийского флота
  11. Дмитрий Семёнов. «Шагнувшие в бессмертие». Красная звезда. 25 ноября 2009 года