33 Полігімнія
 Орбіта 33 Полігімнія (1 січня 2009 р.) | |
| Відкриття та позначення | |
|---|---|
| Відкривач | Жан Шакорнак |
| Місце відкриття | Паризька обсерваторія[1]  |
| Дата відкриття | Жовтень 28, 1854 |
| Позначення | |
| Позначення | (33) Polyhymnia |
| Названа на честь | Полігімнія |
| Тимчасові позначення | 1938 FE, 1953 AK, 1957 YL, 1963 DG, 1976 YT7, A887 HA |
| Категорія малої планети | Пояс астероїдів |
| Орбітальні характеристики | |
| Епоха Квітень 18, 2013 (JD 2456400.5) | |
| Велика піввісь | 428,964 Гм (2,86745 а. о.) |
| Перицентр | 284,409 Гм (1,90116 а. о.) |
| Апоцентр | 573,518 Гм (3,83373 а. о.) |
| Ексцентриситет | 0.33698 |
| Орбітальний період | 1 773,541 доб (4,86 рік) |
| Середня аномалія | 256.476° |
| Нахил орбіти | 1.869° |
| Довгота висхідного вузла | 8.595° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 54,39±11,84 км (інфрачервоний) 53,98±0,91 км 64±6 км (покриття) |
| Період обертання | 18,60888±0,00029 год |
| Геометричне альбедо | 0,24 ± 0,032[1] |
| Спектральний тип | S or Sq |
 33 Полігімнія у Вікісховищі | |
33 Полігімнія — астероїд головного поясу, що належить до світлого спектрального класу S. Він був відкритий 28 жовтня 1854 року[2] французьким астрономом Жаном Шакорнаком у Марсельській обсерваторії, Франція і названий на честь Полігімнії, музи урочистих гімнів у давньогрецькій міфології.
Фотометричні спостереження цього астероїда в обсерваторії Орган Меси в Лас-Крусес, Нью-Мексико, протягом 2008 року дали криву блиску з періодом 18,609 ± 0,002 години та варіацією яскравості 0,15 ± 0,02 зоряної величини. Цей результат добре узгоджується з попереднім дослідженням, проведеним у 1980 році[3]. Ці результати були перевірені додатковими спостереженнями у 2011 році, що дало уточнену оцінку 18,608 ± 0,001 години та варіацію яскравості 0,18 ± 0,02 зоряної величини. У 2020 році аналіз фотометричних даних Полігімнії з 2008 по 2019 рік визначив точніший період обертання 18,60888±0,00029. Також було визначено дві можливі орієнтації північного полюса Полігімнії, причому обидва рішення вказують на нахил осі 151–155° (екліптичні широти від –61° до –65°) відносно екліптики.
На своїй високоексцентричній (0,338) орбіті навколо Сонця, 33 Полігімнія виглядає найяскравішою (видима зоряна величина 10) на мінімальній відстані від Землі 0,91 а.о. Його орбіта ставить його в резонанс середнього руху 22:9 з планетою Юпітер. Розрахований ляпунівський час для цього астероїда становить 10 000 років, що вказує на те, що він займає хаотичну орбіту, яка з часом випадковим чином змінюватиметься через гравітаційні збурення планет. Вимірювання положення цього астероїда з 1854 по 1969 рік були використані для визначення гравітаційного впливу Юпітера на 33 Полігімнію. Це дає обернене співвідношення мас Юпітера відносно Сонця, що становить 1047,341±0,011.
У 2023 році група американських фізиків з Аризонського університету спробувала пояснити цю особливість астероїда. Вчені поставили собі за мету розрахувати атомну структуру і властивості надважких елементів Полігімнії (близько значення Z=164), використовуючи модель атома Томаса — Фермі. Результати роботи опубліковані в The European Physical Journal Plus[3].
У 2012 році дослідження Бенуа Керрі дало метаоцінку маси 6,20±0,74 для Полігімнії, на основі єдиного дослідження її гравітаційного впливу на інші тіла Сонячної системи[4]. Однак, враховуючи, що діаметр Полігімнії 54 км, то ця маса передбачає надзвичайно високу густину 75,28±9,71. Така висока щільність є нереалістичною, тому Керрі[4] вважав цю оцінку маси та щільності Полігімнії ненадійною. Кілька інших астероїдів з діаметром, подібним до Полігімнії, також мали надзвичайно високу щільність у дослідженні Керрі, але були відхилені як нереалістичні[4]. Через малий розмір Полігімнії її гравітаційний вплив на інші тіла надзвичайно важко виявити, і це може призвести до дуже неточних оцінок маси та щільності[4]. Наприклад, Астероїд 675 Людмила діаметром 68 км спочатку вимірювався як такий, що мав щільність 73,99±15.05 г/см³ у дослідженні Керрі[4], але вдосконалені розрахунки орбіти у 2019 році показали, що вона має значно нижчу щільність 3,99±1,94 г/см³[5].
Жодне інше рецензоване дослідження не намагалося визначити масу та щільність Полігімнії з часів дослідження Керрі[6], хоча у 2023 році дослідник Фан Лі провів попередній аналіз близьких зближень Полігімнії з іншими астероїдами та визначив меншу масу (1,03±0,40)×1018 кг[7]. Залежно від діаметра, який використовується для Полігімнії, ця оцінка маси передбачає щільність 7,5±3,6 г/см³ або 12,4 г/см³, для діаметра, отриманого з покриття, 64 ± 6 км та діаметр, отриманий за допомогою інфрачервоного випромінювання, 54 км відповідно[7].
Спектроскопія видимого світла Полігімнії, проведена за 1995 та 2002 роки, показує, що це астероїд S-типу, тобто він складається переважно з кам'янистих силікатів[8]. Зокрема, спектр Полігімнії демонструє смугу поглинання на довжинах хвиль 0,67 мкм, що вказує на наявність олівіну та піроксену на її поверхні, подібно до астероїдів Q-типу[9]. Оскільки Полігімнія має характеристики астероїдів S- та Q-типу, вона також класифікується як астероїд Sq-типу згідно з класифікацією SMASS[9]. Радіотелескопи досліджували Полігімнію за допомогою радарів у 1985 році[10][11].
У 2023 році дослідники Еван ЛаФорж, Вілл Прайс та Йоганн Рафельскі висунули припущення про можливість того, що Полігімнія може складатися з надважких елементів високої щільності поблизу атомного номера 164, якщо надзвичайно висока щільність Полігімнії є правильною, а надважкі елементи можуть бути достатньо стабільними[12]. Однак, як зазначалося вище, Полігімнія, найімовірніше, не має такої високої щільності[7].
- ↑ а б БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
- ↑ Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (1)-(5000). www.minorplanetcenter.net. Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ а б Pilcher, Frederick (2009–01). Period Determinations for 33 Polyhymnia, 38 Leda, 50 Virginia, 189 Phthia, and 290 Bruna. Minor Planet Bulletin (англ.). 36 (1): 25—27. ISSN 1052-8091.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ а б в г д Carry, B. (1 грудня 2012). Density of asteroids. Planetary and Space Science. Solar System science before and after Gaia. 73 (1): 98—118. doi:10.1016/j.pss.2012.03.009. ISSN 0032-0633.
- ↑ Kretlow, Mike. "Size, Mass and Density of Asteroids (SiMDA) – Summary for: (675) Ludmilla". astro.kretlow.de (амер.). Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ Kretlow, Mike. "Size, Mass and Density of Asteroids (SiMDA) – Summary for: (33) Polyhymnia". astro.kretlow.de (амер.). Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ а б в Li, Fan (19 жовтня 2023). Re: (33) Polyhymnia. groups.io (амер.). Minor Planets Mailing List. Groups.io. Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ Yeomans, Donald K. Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov (англ.). NASA Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 6 червня 2025. Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ а б Bus, Schelte J.; Binzel, Richard P. (липень 2002). Phase II of the Small Main-Belt Asteroid Spectroscopic Survey: A Feature-Based Taxonomy. Icarus. 158 (1): 146—177. doi:10.1006/icar.2002.6856. ISSN 0019-1035.
- ↑ "Radar-Detected Asteroids and Comets". echo.jpl.nasa.gov. NASA/JPL Asteroid Radar Research. Архів оригіналу за 17 березня 2025. Процитовано 10 червня 2025.
- ↑ Magri, C.; Ostro, S. J.; Rosema, K. D.; Thomas, M. L.; Mitchell, D. L.; Campbell, D. B.; Chandler, J. F.; Shapiro, I.; Giorgini, J. D. (1998–12). Mainbelt Asteroids: Results of Arecibo and Goldstone Radar Observations of 37 Objects During 1980-1995. AAS/Division for Planetary Sciences Meeting Abstracts #30 (англ.). 30: 55.P16.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ LaForge, Evan; Price, Will; Rafelski, Johann (2023–09). Superheavy elements and ultradense matter. European Physical Journal Plus (англ.). 138 (9): 812. doi:10.1140/epjp/s13360-023-04454-8.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Сонце Геліосфера Геліопауза |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Хмара Оорта | |||||||||||||||||||||||||||||||