34-та окрема мотострілецька бригада (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
34-та окрема мотострілецька бригада
рос. 34-я отдельная мотострелковая бригада
На службі 30 червня 2006 — даний час
Країна Росія Росія
Роль Гірська піхота
Чисельність Бригада
У складі 49-та загальновійськова армія
Гарнізон/Штаб Сторожова-2, Карачаєво-Черкесія

Медіафайли на Вікісховищі

34-та окрема мотострілецька бригада (гірська) (34 омсбр (г), в/ч 01485) — гірсько-піхотне з'єднання Сухопутних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю у бригаду. Дислокується на станиці Сторожова-2, Зеленчуцького району Карачаєво-Черкесії[1]. Перебуває у складі 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу.

Головним завданням є ведення бойових й розвідувальних операцій у гірській місцевості. Бригада займається підготовкою військових альпіністів і має в'ючні підрозділи на конях місцевих порід.

Бригада була створена 2006 року. У 2022 році брала участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну.

Опис[ред. | ред. код]

Передумови і створення[ред. | ред. код]

У вересні 2004 року президент РФ Володимир Путін заявив про намір створити бригаду на південних кордонах РФ, яка мала б стати єдиним центром роботи різних спецслужб і відомств: ФСБ, Міністерства оборони, Прикордонної служби ФСБ.[2] Замисел для її створення — мати спеціалізовану гірськопіхотну частину, розгорнуту неподалік від «гарячих точок» Кавказу.[3] На відміну від більшості бригад, створених шляхом переформування вже наявних військових формувань, ця бригада мала створюватися з нуля. Розташування для майбутнього військового містечка обрали у станиці Сторожова-2, Зеленчуцького району Карачаєво-Черкесії, на висоті 1010 м над рівнем моря, у гірській місцевості і неподалік російсько-грузинського кордону, поблизу 20 перевалів Західного Кавказу, зокрема Марухського та Клухорського. Клухорський перевал — частина старої Воєнно-Сухумської дороги.[3]

Військове містечко почали будувати у жовтні 2004 року, на його будівництво виділили 15 млрд рублів.[3]

30 червня 2006 року президент РФ Володимира Путіна видав указ про створення 34-ї окремої мотострілецької бригади.[3]

На 1 грудня 2007 року бригада була повністю укомплектована й розміщена на місці постійної дислокації у новозбудованому гарнізоні. До 2007 року звели 150 об'єктів інфраструктури. Кількість особового складу на 2007 рік становила 5000 осіб,[3] при його наборі перевагу віддавали людям, що пройшли промислову або спортивну альпіністську підготовку й строкову службу за призовом.[3][2]

Російсько-грузинська війна[ред. | ред. код]

Під час російсько-грузинської війни 2008 року бригада перебувала на Марухському й Клухорському перевалах,[4] але за даними російських джерел, у бойових діях участі не брала.[2]

На 2011 рік, після реформи про скорочення кількості контрактників, за контрактом у бригаді служило менше половини особового складу. Більша частина — призовники.[3]

На 2012 рік головною задачею бригади називали охорону Олімпіади 2014 року у Сочі.[2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Навчання 34 ОМСБр (г) на Кубані спільно з вогнеметним підрозділом військ РХБ захисту. 24 вересня 2019.

У 2014 році, за даними ГУР, підрозділи 34-ї бригади перебували в окупованому Росією Криму.[5]

У 2021 році фіксувалося перекидання частин 34-ї бригади зі Ставрополя до окупованого Росією Криму.[6]

15 червня 2022 року СтратКом ЗСУ повідомив, що частини бригади зазнають значних втрат у війні в Україні.[7]

Організаційно-штатна структура[ред. | ред. код]

  • Управління бригади
  • 1001-й окремий механізований батальйон (гірський) (в / ч 33182)
  • 1021-й окремий механізований батальйон (гірський) (в / ч 33228)
  • 491-й окремий гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон (в / ч 47004)
  • 1199-й окремий розвідувальний батальйон (гірський) (в / ч 33835)
  • 33-а станція фпс (в / ч 33508)
  • Батальйон зв'язку
  • Зенітна ракетно-артилерійська батарея
  • Рота радіоелектронної боротьби
  • Інженерно-саперна рота
  • Ремонтна рота
  • Рота матеріального забезпечення
  • Вьючно-транспортний взвод (56 коней)
  • Пункт (відділення) ветеринарного забезпечення
  • Медична рота
  • Операційно-перев'язувальний взвод
  • Санітарно-евакуаційний взвод
  • Комендантський взвод
  • Взвод радіаційного, хімічного і біологічного захисту
  • Взвод управління (начальника артилерії)
  • Взвод управління (начальника розвідувального відділення)
  • Відділення управління начальника ППО
  • Військовий оркестр
  • Редакція і друкарня газети
  • полігон
  • Продовольчо-речова служба (20 осіб)
  • Загін вартових собак

Оснащення[ред. | ред. код]

В'ючний транспорт[ред. | ред. код]

В'ючно-транспортний взвод є одним з підрозділів матеріально-технічного забезпечення 34-й омсбр(г).[2][4] У ньому налічується понад 80 в'ючних коней карачіївської й монгольської порід. В ході планових тактичних навчань коней формують у зв'язки. Кожна зв'язка з чотирьох коней здатна переносити до 250 кг вантажу і здійснювати добовий перехід у 25-30 км. Перед початком літнього періоду навчання з в'ючно-транспортним взводом проводяться п'ятиденні тактико-спеціальні заняття в гірсько-лісистій місцевості з подоланням гірських і водних перешкод, а також спеціальні виїзди на полігоні, де коней привчають до роботи в умовах високогір'я, до звуків пострілів і розривів гранат.[6]

Озброєння і військова техніка[ред. | ред. код]

Змагання[ред. | ред. код]

На 2012 рік розвідрота бригади брала участь у спільних навчаннях в Італії, змаганнях в Індії.[2]

Втрати[ред. | ред. код]

З відкритих джерел відомо про деякі втрати бригади:

Війна в Сирії[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Ворона Ігор Олексадрович[10]
(рос. Ворона Игорь Александрович)
підполковник 22.06.1979 05.02.2017

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Желєзов Олександр В'ячеславович[11]
(рос. Железов Александр Вячеславович)
старший сержант 24.12.1980 24.02.2022
2. Лобачєв Тимур Абдулович[12]
(рос. Лобачев Тимур Абдулович)
єфрейтор 25.07.1996 01.03.2022
3. Євсігнєєв Ігор[13]
(рос. Евстигнеев Игорь)
єфрейтор 1996 06.03.2022
4. Кравчина Сергій Іванович[14]
(рос. Кравчина Сергей Иванович)
майор 23.04.1984 10.03.2022
5. Артем'єв Олександр Іванович[15]
(рос. Александр Иванович Артемьев)
рядовий до 27.07.2022
6. Батдиєв Юрій Сейталійович[16]

(рос. Батдыев Юрий Сейталиевич)

сержант 24.12.1985 24.08.2022
7. Вільхов Денис Петрович[17] капітан 21.08.2022
8. Мілюков Данило[18]

(рос. Милюков Данил)

рядовий 11.10.2022

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Командиром назначен Сергей Дмитриев [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]. Зеленчукская правда (17.11.2015).
  2. а б в г д е Сергей СКРИПАЛЬ (1 августа 2012). 34-я отдельная мотострелковая горная бригада никогда не подведет. Ставропольская правда (рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2016. 
  3. а б в г д е ж Олег Владыкин (28.06.2011). Кавказский заслон. Независимая газета (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2016. 
  4. а б Элитная горная бригада ЮВО будет боеготова к 2015 году. Российская газета (рос.). rg.ru. 30.07.2014. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 17 грудня 2016. 
  5. Військовий злочинець, підполковник ЗС РФ КОБЗАРЬ Євген Антонович. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2022. 
  6. а б Горный спецназ России в Крыму. Крым.Реалии (рос.). Процитовано 6 серпня 2022. 
  7. Комбриг окупантів застосував "нову" тактику штурму: бригада зазнала величезних втрат. Апостроф (укр.). Процитовано 6 серпня 2022. 
  8. а б в г д Захаров, Роман. Горные мотострелки ЮВО в Карачаево-Черкесии под прикрытием штурмовиков Су-25СМ отразили атаку условного противника. Телеканал «Звезда» (рос.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020. 
  9. а б в 34-я горная бригада. Боевая техника. Часть вторая. www.pomnivoinu.ru. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 12 січня 2020. 
  10. Ворона Игорь Александрович 1979-2017
  11. Командир отделения роты управления #34омсбр, связист, старший сержант Александр Вячеславович Железов 1980 г.р. пошел Za победой. Немного походил и почти сразу вернулся к себе домой во Владикавказ. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022. 
  12. Новопреставленный воин (не так уж и ново-, впрочем) ефрейтор #34омсбр Лобачев Тимур 1996 г.р. из станицы Кардоникская КЧР был командир команды и единственный мужчина в семье.. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022. 
  13. Военнослужащий #34омбср Игорь Евсигнеев 1996 г.р. из поселка Комсомольский Краснодарского края погиб 06/03/22 где-то в Украине. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022. 
  14. Начальник инженерной службы #34омсбр Кравчина Сергей Иванович 1984 г.р. окончил НВВИКУ и демилитаризовался 10/03/22 где-то в Украине. Twitter (укр.). Процитовано 1 серпня 2022. 
  15. 22летний рядовой пулеметчик #34омсбр Александр Иванович Артемьев из ставропольского села Горькая Балка выполнял свой долг перед жопой Путина и отдал жизнь в борьбе за мир во имя мирной жизни ненаших соотечественников
  16. 3 сентября 2022 года в День солидарности в.. | МКОУ «СОШ с.Садовое» Адыге-Хабльский район | VK. vk.com (укр.). Процитовано 12 вересня 2022. 
  17. Captain Вильхов Денис Петрович (Vilkhov Denis Petrovich), company commander from the 34th Mountain Motor Rifle Brigade, was killed in Ukraine near Kakhovka on 21 August. H/t @sitizen_toxi https://vk.com/wall-69576855_5675
  18. 7459. Милюков Данил. Telegram. Процитовано 23 жовтня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]