35-см морська гармата L/45 M 15
| 35-см морська гармата L/45 M 15
| |
|---|---|
 Монтаж на позиції 35-см морської гармати L/45 M 15 | |
| Тип | фортечна гармата |
| Походження |
.svg){kind=small} Австро-Угорська імперія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1914-1918 |
| Оператори |
Австро-Угорська імперія, |
| Історія виробництва | |
| Розробник | "Шкода" |
| Розроблено | 1914-1918 |
| Виробник | "Шкода" |
| Виготовлена кількість |
4 |
| Характеристики | |
| Вага |
бойова: |
| Довжина | L/45 (15,75 м) |
|
| |
| Снаряд | роздільне заряджання, граната 710 кг |
| Калібр | 350 мм |
| Траверс | 0° |
| Дульна швидкість | 770 м/сек |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 31.000 м |
35-см морська гармата L/45 M 15 стояла на озброєнні Збройних сил Австро-Угорщини в період 1-ї світової війни і використовувались для захисту баз Ц.К. військового флоту. Для потреб флоту були спроектовані гармати 35 cm L/45 K 14, які планували встановити на лінійні крейсери Ersatz-Monarch, аналогічні німецьким Макензі-класу, будівництво яких не розпочали до літа 1914 року. На початок війни розпочали виготовляти 11 стволів гармат.
Історія[ред. | ред. код]
Виробництво гармат розпочала компанія Škoda у Плзені. Гармати були аналогічні німецьким 35 cm SK C 14 L/45[1] компанії Friedrich Krupp AG з Ессену. Згідно угоди про уніфікацію набоїв в час війни австро-угорські конструктори узгоджували свої розробки з німецькими колегами.
На 28 травня 1915 був виготовлений ствол №1, якій відвезли залізницею для потреб фортечної артилерії. На позиції під гармату довелось облаштувати великий колодязь. Гармата "Георг" взяла участь у наступі травня 1916 на озеро Гальдоназ, випустивши 122 набої у 710 кг по височині Семи поселень навколо Азіаго. Після цього гармату повернули для ремонту, що не завершився до травня 1917 року. Тоді гармата №2 була доставлена, гармата №3 завершена, але не прийнята, гармата №4 перебувала на завершальній стадії виготовлення, а решта знаходились на різних етапах виготовлення і не були завершені до кінця війни.
При червневому наступі 1918 на Горго ді Моліна використали гармату №1. Гармату №2 застосували при Десятій битві при Ізонцо, коли виникла загроза базі в Трієсті. З позиції біля Сан Кроче 18 жовтня 1917 обстріляли позиції біля Градо.
Наприкінці війни італійці і французи захопили гармату №4, яку підірвали. Дві гармати опинились в руках югославів, після чого їхні сліди загубились. Після Аншлюсу Австрії німці безуспішно розшукували гармати 35-см L/45 M 15.
Джерела[ред. | ред. код]
- Erwin Anton Grestenberger: K.u.k. Befestigungsanlagen in Tirol und Kärnten 1860 – 1918. Verlag Österreich u. a., Wien 2000, ISBN 3-7046-1558-7.
- Erwin F. Sieche: Die Schlachtschiffe der K.u.K. Marine, Marine-Arsenal Band 14, Woelfersheim-Berstadt: Podzun-Pallas-Verlag, 1991; ISBN 3790904112
Посилання[ред. | ред. код]
- 35 cm Marinekanone L/45 M. 16 (R-U) [Архівовано 12 вересня 2014 у Wayback Machine.] (чех.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Germany 35 cm/45 (13.78") SK L/45. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 11 вересня 2014.