41-ша загальновійськова армія (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
41-ша загальновійськова армія
рос. 41-я общевойсковая армия
Great emblem of the 41st Combined Arms Army.svg
Емблема
Країна Росія Росія
Вид Great emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська
У складі Центральний військовий округ (РФ) Центральний ВО
Штаб Новосибірськ
Війни/битви

Російське вторгнення в Україну


Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

41-ша загальновійськова армія (41 ЗА, в/ч 64128) — військове об'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії чисельністю в армію. Перебуває у складі Центрального військового округу. Штаб армії — м. Новосибірськ.

У 2022 році частини армії брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно Указу Президента Російської Федерації від 27.07.1998 року № 900 і наказу Міністра оборони РФ на базі управління Сибірського військового округу 1 грудня 1998 р. сформовано управління 41-ї загальновійськової армії зі штабом в м. Новосибірську.

На виконання вимог Директиви Міністра оборони ЗС РФ 19.01.2009 р. № Д-08 управління 41-ї армії переформовано в управління 41-ї загальновійськової армії (оперативне командування).

Згідно Указу Президента Російської Федерації від 06.07.2010 року № 843 і директиви Міністра оборони РФ з 1 вересня 2010 року 41-ша армія зі складу військ Сибірського військового округу переведена до складу військ Центрального військового округу.

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

Армія брала участь у російському вторгненні в Україну 2022 року. Вела бойові дії в районі Чернігова.[1]

3 березня 2022 року повідомлялося про ліквідацію заступника командувача армії генерал-майора Андрія Суховецького[2][3][4].

7 березня 2022 року повідомлялося про ліквідацію начальника штабу — першого заступника командувача армії генерал-майора Віталія Герасимова[5][6].

Станом на 20 березня, за даними Тома Купера, 41-ша армія не змогла повністю оточити Чернігів. Російські сили контролювали трасу М02/E101 — від кордону орієнтовно до Бобрика, але не змогли заблокувати трасу E95 на півдні. Українські сили продовжували утримувати більшість населених пунктів та ключову дорогу між Черніговом та Ніжином, а також наземне сполучення між цими містами і Києвом.[1]

Склад[ред. | ред. код]

До складу армії входять мотострілецькі та артилерійські з'єднання. З'єднання та військові частини 41-ї армії дислоковані на території 7 суб'єктів Російської Федерації: Новосибірська, Омська, Кемеровська, Іркутська області, Алтайський край, Тува, Хакасія.

Командування[ред. | ред. код]

Командувачі:

Начальники штабу — перші заступники командувача:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Том Купер: не можу припинити думати про те, що це буде довга кривава війна, яка завершиться лише на полі бою. texty.org.ua (укр.). Процитовано 20 березня 2022. 
  2. Заступник командувача 41-ї російської армії загинув у війні з Україною. 03.03.2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  3. В Україні загинув російський генерал. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. 
  4. ЗСУ знищили генерал-майора армії РФ. 03.03.2022, 14:36. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  5. Під Харковом ліквідовано генерал-майора російської армії. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022. 
  6. Під Харковом українські захисники ліквідували генерала окупаційних військ РФ. 08.03.2022, 00:00. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022. 
  7. а б в г Юрий Бараш (05.11.2018). ОСОБЕННОСТИ НОВЫХ ДИВИЗИЙ СУХОПУТНЫХ ВОЙСК РОССИИ. Часть 1. opk.com.ua. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 11 січня 2020. 
  8. Участник боевых действий на Кавказе стал замкомандующего 41 армии ЦВО. РИА Новости (рос.). 20140121T1711+0400Z. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]